Справа № 521/8194/24
Номер провадження № 2/521/4566/24
10 жовтня 2024 року
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Бобуйка І.А.
секретаря судового засідання - Скрипченко Г.В.
розглянувши у спрощеному провадженні з викликом учасників справи в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (адреса місцезнаходження: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б ) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості,-
22.05.2024 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив суд: стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість за опалення та гаряче водопостачання в сумі 10354,03 грн. та суму сплаченого судового збору.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеса від 31.05.2024 року відкрито спрощеному провадженні з викликом учасників справи та призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив позовні вимоги задовольнити та просив справу розглядати без його особистої участі.
Відповідачка в судові засідання не з'явилась, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином, шляхом надсилання судових ухвал та повісток на адресу місця реєстрації, згідно довідки Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, представник відповідачки подав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка визначає терміни, які вживаються у цьому Законі, житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Аналіз змісту цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово комунальних послуг.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 08 жовтня 1992 № 572, споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами або законом.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7., п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до вимог п.13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії від 21 серпня 2019 року, послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно зі ст. ст. 322, 360 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Отже, враховуючи положення ст. ст. 317, 322, 360 ЦК України, власник квартири зобов'язаний нести витрати з її утримання, у тому числі оплачувати комунальні послуги, незалежно від того, проживає він у належній йому квартирі чи ні, якщо він в установленому порядку не відмовився від надання таких послуг (Постанова КЦС ВС від 02.04.2020 року у справі № 757/29813/17-ц).
Судом встановлено, що комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , в якій мешкає відповідач за особовим рахунком № НОМЕР_1 , у якого станом на 01.08.2023 р. існує заборгованість в сумі 10354,03 грн., що свідчить про невиконання споживачем комунальної послуги свого зобов?язання по сплаті наданих послуг та порушенні прав комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси».
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 , обладнаний системою автономного теплопостачання - внутрішньобудинкова система опалення, яка використовується для теплозабезпечення окремого багатоквартирного будинку, що підтверджується Робочим проектом індивідуального житлового будинку із вбудованими офісами по АДРЕСА_3 від 2002 року та актом прийому-передачі у повне господарське відання КП «Одесатеплоенерго» котельні по вул.Запорізька, 30, від 09.11.2005 року.
Суд зазначає, що адреса: АДРЕСА_3 , це будівельна адреса будинку за адресою АДРЕСА_2 , про що зазначено в акті прийому-передачі у повне господарське відання КП «Одесатеплоенерго» котельні по вул.Запорізька, 30 від 09.11.2005 року.
Згідно матеріалів справи, рішенням Одеської міської ради від 27.06.2006 року № 101-V «Про реорганізацію комунального підприємства «Одестеплокомуненерго» та комунального підприємства «Одесатеплоенерго» реорганізовано комунальне підприємство «Одестеплокомуненерго» та комунальне підприємство «Одесатеплоенерго» шляхом злиття та створити на їх базі комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси».
Отже, котельна за адресою АДРЕСА_2 , була передана разом із приміщенням, в якому вона знаходиться, до КП «Теплопотанчання», що підтверджується листом КП «Теплопостачання міста Одеси» від 06.04.2018 року №02-01-01-179. Таким чином, котельна (система автономного теплопостачання) за адресою АДРЕСА_2 , перебуває в повному господарському віданні позивача.
Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про теплопостачання», система децентралізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії потужністю від 1 до 3 Гкал/год, місцевих (розподільчих) теплових мереж; система помірно-централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії потужністю від 3 до 20 Гкал/год, магістральних та/або місцевих (розподільчих) теплових мереж; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об?єднані між собою та використовуються для тепло забезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання».
Отже, судом встановлено, що система автономного теплопостачання не є частиною системи централізованого постачання.
Судом встановлено, що в будинку за адресою АДРЕСА_2 , відсутній загальнобудинковий вузол комерційного обліку теплової енергії, який забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під?їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.
В акті прийому-передачі у повне господарське відання КП «Одесатеплоенерго» котельні по вул.Запорізька, 30, від 09.11.2005 року, не зазначено про передачу загальнобудинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.
Також, судом встановлено, що в квартирі відповідача встановлений вузол розподільного обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів. Вказаний факт підтверджується актом прийому в експлуатацію вузла розподільного (комерційного) обліку теплової енергії від 20.12.2013 р., складений між КП "Теплопостачання м. Одеси" та відповідачкою щодо допуску в експлуатацію прилада обліку теплової енергії за адресою АДРЕСА_1 , який був опламбований працівниками КП "Теплопостачання м. Одеси".
Таким чином, суд зазначає, що для розрахунку вартості спожитої теплової енергії мають враховуватися показання вузла розподільчого (комерційного) обліку теплової енергії, який був встановлений відповідачем за погодженням з позивачем.
Судом встановлено, що до позовної заяви не додано детального розрахунку заборгованості, який відповідав показам вузла комерційного обліку, вузла розподільчого обліку. Розрахунок не містить посилання на тариф, який встановлений відповідно до чинного законодавства для будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання.
Суд звертає увагу, що враховуючи те, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 , має власну систему автономного теплопостачання, яка перебуває в повному господарському віданні позивача і не є частиною системи централізованого теплопостачання.
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону.
Отже, судом встановлено, позивач надав розрахунок без зазначення показань вузла розподільчого обліку відповідної комунальної послуги, який встановлений в квартирі відповідачем. Розрахунок наданий відповідно до житлової площі квартири та кількості проживаючих в ній, а не на підставі показань лічильника (вузла відповідного обліку).
Отже, судом встановлено, що будинок за адресою АДРЕСА_2 обладнаний системою автономного теплопостачання; в будинку відсутній загальнобудинковий вузол комерційного обліку теплової енергії, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під?їзді), обладнаній окремим інженерним вводом; в квартирі відповідача встановлений вузол розподільного обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів; до позовної заяви не додано детального розрахунку заборгованості, який би відповідав показам вузла комерційного обліку, вузла розподільного обліку.
За викладених вище обставин, суд вважає вимоги КП «Теплопостачання міста Одеси» такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно приписів ст. 80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормою ст.81ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову на позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 317, 322, 360, 526, 549, 551 Цивільного кодексу України, ст.. 9, 12 Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (адреса місцезнаходження: 65029, м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б ) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ: Бобуйок І.А.