Справа № 503/586/23
Провадження № 2/503/61/24
29 серпня 2024 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Калашнікової Т.О.,
за участю секретаря судового засідання Поліковської О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну раніше встановленого розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру стягуваних аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначених судовим наказом Кодимського районного суду Одеської області від 27.02.2019 року з 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 22.05.2023 року до досягнення сином повноліття. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на теперішній час вона самостійно не в змозі повністю забезпечити дитину необхідним одягом, продуктами харчування, засобами гігієни та, у разі необхідності, лікарськими засобами, а також сплачувати відвідування сином гуртків. Крім того, вказала, що вартість харчування дитини у дошкільному закладі, який відвідує син, складає 45 гривень на день. Натомість, матеріальний стан відповідача ОСОБА_2 на даний час покращився внаслідок проходження ним військової служби в лавах ЗСУ у військовій частині НОМЕР_1 . Водночас позивач зазначила, що тривалий час страждає на онкологічне захворювання (С 50.2 злоякісне новоутворення) та стан її здоров'я через прогресивність такої хвороби погіршився.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, однак від позивача до суду надійшла заява, в якій вона позовні вимоги підтримала та просила проводити розгляд цивільної справи у її відсутність.
Від представника відповідача - адвоката Чурсової В.О. до суду надійшов відзив, в якому вона зазначила, що відповідач заперечує проти заявлених вимог частково та згоден сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 гривень щомісячно, що не поставить його у скрутне матеріальне становище. В обґрунтування заперечень вказала, що відповідач дійсно проходить військову службу в лавах ЗСУ через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України в статусі солдата та отримує заробітну плату в розмірі, який залежить від категорії виконання ним бойових завдань. Разом з тим, відповідач утримує сина не лише в порядку виконання судового рішення про стягнення аліментів, а й у спосіб регулярного перерахування додаткових грошових коштів на утримання дитини на банківську картку позивача. Крім того, відповідач ОСОБА_2 купує дитині одяг, їжу, засоби гігієни та подарунки. До того ж на його утриманні перебувають непрацездатні батьки, при цьому батько відповідача є інвалідом ІІ-ї групи загального захворювання. Додаткових матеріальних доходів, крім заробітної плати, відповідач не має. Також, у відзиві представник відповідача зазначає, що довідка №3475 від 15.09.2023 року про перебування відповідача на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 надана позивачеві ОСОБА_2 для надання її до дошкільного закладу, який відвідує син, з метою оформлення безкоштовного харчування дитини, як сина військовослужбовця.
В судове засідання відповідач та його представник - адвокат Чурсова В.О. не з'явились, однак від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява, в якій вона просила проводити розгляд даної цивільної справи без її участі та у відсутність відповідача ОСОБА_2 . Крім того, просила суд не враховувати надані позивачем додаткові докази, як такі, що не стосуються предмета доказування у даному спорі.
Від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що не погоджується із викладеними у відзиві обставинами та послалась на те, що відповідач не бажає приймати участь у вихованні дитини та ще до введення в Україні воєнного стану дуже рідко бачився з сином (1 раз на пів року, а то і 1 раз у рік). Крім того, відповідач не надавав грошові кошти на придбання ліків у разі хвороби дитини, за виключенням лікування сина у лікаря-стоматолога. Також він жодного разу не забезпечував сина продуктами харчування, засобами гігієни та одягом, як це зазначено у відзиві, та не надавав додаткових грошових коштів на його утримання. Відповідач лише сплачує аліменти у розмірі, що встановлений рішенням суду, та складає 1400 гривень на місяць. На думку позивача, така сума грошових коштів не забезпечує належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. До того ж, позивач зазначила, що відповідач не є єдиним годувальником своїх непрацездатних батьків (у матері є ще двоє працездатних дітей, які перебувають на заробітках за кордоном), а зі своїм батьком відповідач не проживає більше 35 років та його матеріально не утримує. Довідка, що була надана позивачкою до дитячого дошкільного закладу, який відвідує син, на прохання дирекції закладу жодним чином не впливає на розмір оплати харчування дитини (1035 гривень на місяць), який здійснює виключно позивач. Крім того, позивач звернула увагу суду, що має поганий стан здоров'я через онкологічне захворювання та самостійно продовжує лікування. Дана обставина в розумінні ст.192 СК України може бути підставою для зміни раніше встановленого розміру аліментів.
Натомість, від представника відповідача - адвоката Чурсової В.О. надійшли заперечення на відзив, в яких вона наполягала на частковому задоволенні позову та просила встановити розмір аліментів на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 гривень щомісячно. Зі змісту поданих заперечень вбачається, що відповідач та його представник вважають викладені позивачем у відзиві обставини безпідставними та суперечливими, що не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, та такими, що ґрунтуються виключно на неприязних відносинах колишнього подружжя.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши позовну заяву та віздив, відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, встановив наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини, дійшовши до наступного висновку.
За змістом ст. 51 Конституції України дитинство являється об'єктом охорони держави.
Згідно статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Судом встановлено, що з 06.05.2017р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 06.05.2019 р. розірвано (справа №503/40/19).
Від цього шлюбу вони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10.10.2017 року, виданого Суворовським районним у місті Одесі відділом ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області (а.с.6). В графі батько даного свідоцтва про народження вказаний « ОСОБА_2 ».
Судовим наказом Кодимського районного суду Одеської області від 27.02.2019 року вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.01.2019 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.5).
Дитина на даний час проживає з позивачем ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні.
Як вбачається з копії довідки №3475 від 15.09.2023 року за підписом ТВО командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 (а.с.54) ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у вказаній військовій частині.
В розумінні ч.1 ст.82 ЦПК України дані обставини визнаються сторонами та не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89 року, яка ратифікована Постановою ВР України N 789ХІІ (78912) від 27.02.91 року та набула чинності для України 27.09.91 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 3ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Аналізуючи зміст наведених вище норм законодавства суд зважує на те, що присуджуючи аліменти суд має чітко зазначити спосіб їх стягнення - у частці від доходу або у твердій грошовій сумі. Мінімальний розмір аліментів - законодавча гарантія, яка застосовуються незалежно від рішення суду.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15травня 2006року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства,материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначив способом стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу батька. Крім того, закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.
Так, ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст ст. ст. 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. ст. 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. ст. 181,192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі N 6-143цс-13, яка є обов'язковою для виконання в силу ст. 360-7 ЦПК України, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Суд враховує, що на час розгляду справи мінімальний гарантований розмір аліментів відповідно до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 01.01.2024 року за Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» для дітей віком від 6 до 18 встановлено прожитковий мінімум - 3196 грн.(відповідно 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку становить суму в розмірі 1598 гривень).
Враховуючи вищевикладене, даний розмір аліментів є об'єктивно недостатнім для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного розвитку дитини, також з часу ухвалення судового рішення про стягнення із відповідача аліментів, збільшився вік дитини, у зв'язку із чим збільшилися й витрати на її утримання, зросли ціни на одяг, продукти харчування та інші товари, необхідні дитині. Крім цього суд враховує, що з численної медичної документації, наданої позивачем, дійсно вбачається, що починаючи з 2022 року, тобто після винесення судового наказу, стан здоров'я позивача погіршився через онкологічне захворювання. Дана обставина в розумінні ст.192 CК України є підставою для збільшення розміру аліментів.
Тому, враховуючи, що відповідач є здоровою, працездатною людиною, отримує дохід, з урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, зважаючи на обов'язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, не погіршать матеріального становища відповідача і визначення указаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до дотримання прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст. 81 КПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, відповідач ОСОБА_2 та його представник не надав суду беззаперечних та об'єктивних доказів щодо перебування на його утриманні непрацездатних батьків, а наявні у матеріалах цивільної справи копії пенсійних посвідчень таких осіб не є тими належними та допустимими доказами, що можуть однозначно підтверджувати такий факт.
Надані ж відповідачем скріншоти про переказ готівки між картками клієнтів банківської установи з написом «картка Олі» не є тими належними та допустимими доказами, які б беззаперечно вказували, що відповідач ОСОБА_2 регулярно сплачував матері дитини ОСОБА_1 додаткові грошові кошти на утримання сина. До того ж, відповідач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про забезпечення сина продуктами харчування, засобами гігієни та одягом, що вказано ним у відзиві.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст.13 ЦПК України) . Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки на підставі п. 3 ч. 1ст.5 ЗУ «Про судовий збір'позивач звільнена від сплати судового збору, згідно ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати.
Отже враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12,81,141, 207, 259,263-265 ЦПК України, ст. ст. 180, 182, 183, 184, 192 СК України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - задовольнити.
Змінити призначений за судовим наказом Кодимського районного суду Одеської області від 27.02.2019 р. у справі №503/21/19, спосіб стягнення аліментів, який підлягав стягненню з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09.01.2019 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення сином повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Припинити нарахування і стягнення аліментів за судовим наказом Кодимського районного суду Одеської області від 27.02.2019 р. справа №503/21/19, (за виключення суми заборгованості).
Стягнути з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 1073 (однієї тисячі сімдесят трьох) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
Кодимського районного суду Т.О.Калашнікова