Справа № 496/2424/24
Провадження № 1-кп/496/437/24
20 вересня 2024 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисників - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , та клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну додаткового обов'язку,
В провадженні Біляївського районного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язків. При цьому вказав, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, санкція яких передбачає покарання у виді позбавленні волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на уже допитаних свідків з метою зміни ними свідчень у ході судового розгляду кримінального провадження у подальшому, впливати на свідків, яких ще не допитано, для дачі ними неправдивих свідчень, які його виправдовують, або впливати на інших осіб, які можуть бути допитані, оскільки більшість з них, відповідно до матеріалів кримінального провадження, знайомі з обвинуваченим. Викладене вище у сукупності, з урахуванням категорії зазначеного правопорушення, вказує на продовження існування реальних ризиків, передбачених п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку прокурора, продовження строку дії обов'язків щодо обвинуваченого ОСОБА_6 та обмеження його конституційних прав не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ. Враховуючи те, що на даний час ризики, встановлені в ході досудового розслідування, дійсні, продовжують існувати та об'єктивно підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, та за вказаних обставин неможливо запобігти наведеним ризикам шляхом менш суворого запобіжного заходу, а тому прокурор просить продовжити строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував та просив суд змінити обвинуваченому ОСОБА_6 додаткові обов'язки у межах обраного запобіжного заходу у вигляді застави, а саме відповідно до положень ч. 5 ст. 194 КПК України покладений на ОСОБА_6 обов'язок не відлучатися із м. Одеса без дозволу суду змінити на обов'язок не відлучатися із Одеської області, про що подав відповідне письмове клопотання. При цьому посилається на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які визначались при обранні запобіжного заходу на теперішній час, а саме починаючи з 30.10.2023 року по 26.07.2024 року значно зменшились, нівелювались. Доказів незаконного тиску на свідків немає, як і підстав обґрунтовано припускати можливість знищення доказів у справі, які давно зібрані та долучені до матеріалів справи, та перебувають під контролем прокурора. Наміру у ОСОБА_9 вливати на свідків також немає, оскільки більшість із них не вказують на нього, як на особу, яка вчиняла певні дії, які можуть інкримінуватися, як злочин. Обвинувачений ОСОБА_6 не має наміру переховуватись від суду (на кожен виклик до суду, а також до прокурора ОСОБА_6 з'являється, обов'язки не порушує, перебуваючи деякий час без будь-яких обов'язків не порушив жодного з них, навіть тих, які у нього були офіційно відсутні), ризик впливу на свідків відсутній, враховуючи те, що безпосередні свідки мешкають за межами Одеської області та за межами України, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у обвинуваченого немає можливості, скоювати нові злочини останній не збирається. Вірогідність про високу можливість незаконного перетину ним державного кодону - з огляду на те, що останній хоч і є мешканцем Болграду, проте мешкає в м. Одеса. За період з 30.10.2023 року, маючи намір покинути за надуманими підставами прокурор не дозволив письмово цього зробити, тому вказаний ризик є надуманим та таким, що не перебуває у об'єктивній реальності. Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні обґрунтований тим, що свідки ще не допитані та ОСОБА_6 має з ними ділові чи дружні стосунки - повністю враховано в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді застави 30.10.2023 року. Ризик вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , є неможливими, оскільки останній до кримінальної відповідальності до 10.07.2023 року (момент отримання вимоги про судимість органом досудового розслідування) не притягався. Даний ризик також не знаходить своє підтвердження в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 30.10.2023 року. Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який обґрунтований штучним затягуванням ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, розголошення відомостей досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваних, є надуманим і не доведеним поза розумним сумнівом. Так, досудове розслідування завершено і наразі проводиться підготовче судове засідання за правилами ст. 314-315 КПК України, що виключає реальність цього ризику. Жодної слідчої дії не було зірвано чи не проведено через неявку ОСОБА_6 до слідчого або прокурора. Обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам іншим шляхом зводиться виключно до тяжкості ч. 3 ст. 332 КК України, яка урахована у повному обсязі у попередніх ухвалах щодо запобіжного заходу та, зокрема, в ухвалі Одеського апеляційного суду від 03.04.2024, провадження №11/сс-813-479-24, у якій констатовано відсутність підстав для зміни підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу із застави на тримання під вартою зі збільшенням розміру застави. Сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для автоматичного продовження запобіжного заходу, про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суду з прав людини. Окрім цього захисник зазначає, що сума коштів, з якої виходив суд при визначенні розміру застави ОСОБА_6 (грошова винагорода у розмірі 9600 доларів США), є заздалегідь завищеною, не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 185 КПК України та обставинам провадження, у ході яких слідством встановлено, що лише 10 одиниць купюр номіналом 100 доларів США на загальну суму 1000 доларів США вилучені у ході обшуку ОСОБА_6 . Інші кошти не лише не мають значення як для розслідування, так і не належать ОСОБА_6 . Враховуючи розмір (суму) предмету грошової винагороди у сумі 1000 з номерами купюр, які співпадають з номерами купюр переписаних (та які вилучені за місцем мешкання ОСОБА_6 ) слідством захисник вважає, що можливо привести раніше визначений розмір застави із встановленням її на рівні не більше 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та одночасного приведення до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України. Щодо необхідності зміни обов'язків, покладених на ОСОБА_6 , виникла нагальна потреба та необхідність у продовженні працювати, у тому числі за місцем перебування підприємства, а саме у м. Болград, де ОСОБА_6 має не лише офіційне місце роботи, а й офіційне місце реєстрації, що підтверджується довідкою з місця роботи. Відтак, на переконання захисника, викладені мотиви не надання дозволу на виїзд до м. Болград фактично є надуманими і не направлені на забезпечення реального впливу на вказаних осіб. Інших свідків за матеріалами, долученими до клопотань сторони обвинувачення, захисту не відкрито, тому гіпотетично, не будучи обізнаним із їх анкетними даними, останній взагалі позбавлений можливості впливати на цих осіб. Таким чином, можливість переміщатися до місця своєї реєстрації, а також до місця офіційного працевлаштування у створених умовах фактично штучно обмежно стороною обвинувачення, перешкоджає виконувати оплачувану роботу за місцем роботи. Вказане поряд із цим негативно впливає на можливість забезпечувати себе та свою родину грошима та засобами до існування. Також, у ході обшуку у ОСОБА_6 вилучені кошти не лише ті, які йому належать, а й кошти, належні іншим особам - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що у цілому за відсутності фактичних підстав покладає на ОСОБА_6 додатковий обов'язок повернути кошти, вилучені за кримінальним провадженням, у якому останній є підозрюваним. З поміж іншого, з моменту обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 здав на зберігання до відповідних органів паспорт для виїзду за кордон (обов'язок, передбачений ухвалою 30.10.2023), за кожним викликом до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою прибуває, із населеного пункту не відлучається, з іншими підозрюваними та свідками, крім випадків участі у слідчих дій, не спілкується.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні проти клопотання захисника ОСОБА_4 заперечував.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню, а клопотання захисника ОСОБА_4 - задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Оскільки строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на ОСОБА_6 , спливає 24.09.2024 року, а до вказаного терміну судове провадження не може бути завершено, а тому суд вважає за доцільне вирішити питання продовження строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 .
В судовому засіданні встановлено, що 30.10.2023 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси до підозрюваного ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» із визначенням застави у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 805 200 (вісімсот п'ять тисяч двісті) гривень строком до 25.12.2023 року.
31.10.2023 року підозрюваним ОСОБА_6 внесено заставу у розмірі 805 200 гривень, у зв'язку з чим останнього звільнено з-під варти із покладенням на нього певних процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
22.12.2023 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси продовжено строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 , до 22.02.2024 року.
22.02.2024 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси продовжено строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 , до 28.02.2024 року.
27.02.2024 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси продовжено строк дії обов'язків, покладених на ОСОБА_6 , до 27.04.2024 року.
27.02.2024 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про заміну ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з альтернативою внесення застави у більшому розмірі, застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж зазначено в клопотанні слідчого, а саме продовжено до 27.04.2024 року дію обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
03.04.2024 року Одеський апеляційний суд скасував ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2024 року про продовження ОСОБА_6 строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 03.06.2024 року на обвинуваченого ОСОБА_6 строком на два місяці, тобто до 01.08.2024 року, покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися з м. Одеси без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи, про зміну свого контактного номеру телефону;
4) утримуватися від спілкування із обвинуваченими та свідками у даному кримінальному провадженні.
З урахуванням вищенаведеного, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на даний час діє запобіжний захід у вигляді застави, з відповідними покладеними на нього обов'язками, встановленими ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 03.06.2024 року.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, зокрема, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України. Санкція вказаної статті передбачає покарання у виді позбавленні волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
При вирішенні питання щодо продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд приймає до уваги тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, у зв'язку з чим він може вдатися до спроб ухилитися від кримінальної відповідальності шляхом переховування від суду, суспільно-небезпечний характер його діяння, особу обвинуваченого, а тому суд дійшов висновку, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик у вигляді можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду - продовжує існувати.
Суд також враховує те, що обвинуваченому ОСОБА_6 відомі анкетні дані свідків, які в подальшому будуть допитуватися судом, відтак суд дійшов до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_6 на свідків, схиляючи їх до надання неправдивих показань з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Водночас, доказів існування ризиків, передбачених п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні не встановлено, а тому доводи прокурора в цій частині є неспроможними.
Відповідно до довідки Приватного сільськогосподарського підприємства «Супер Еліт», яке розташоване в АДРЕСА_1 № 6 від 06.03.2024 року ОСОБА_6 працює у вказаному підприємстві на посаді юриста з 01.09.2013 року по теперішній час та щомісяця отримує заробітну плату, про що свідчить довідка про доходи та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору.
У зв'язку з викладеним, суд погоджується із доводами захисника обвинуваченого ОСОБА_6 щодо зміни останньому обов'язку у межах раніше обраного запобіжного заходу у вигляді застави не відлучатися із м. Одеса без дозволу суду на обв'язок не відлучатися із Одеської області без дозволу суду, оскільки зміна такого обов'язку необхідна з метою виконання ОСОБА_6 своїх посадових обов'язків на роботі. Окрім того, суд також приймає до уваги зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання ОСОБА_6 , яким є АДРЕСА_2 , відтак клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну додаткового обов'язку підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 186, 193, 194, 196, 205, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну додаткового обов'язку - задовольнити.
Продовжити строк дії обов'язків, покладених в рамках раніше обраного відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, строком на два місяці, тобто до 20.11.2024 року включно, а саме:
1) прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;
2) не відлучатися з Одеської області без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи, про зміну свого контактного номеру телефону;
4) заборонити спілкуватися зі свідками та іншими учасниками кримінального провадження.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1