Справа № 751/6435/24 Головуючий у 1 інстанції Лібстер А. С.
Провадження № 33/4823/845/24
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
10 жовтня 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - Оседача М.М.,
за участю захисника - адвоката Федоренка Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Федоренка Є.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 вересня 2024 року,-
Цією постановою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 605,60 грн.
Як встановив суд, 13 липня 2024 року, о 08 год. 40 хв., в м. Чернігові по вул. Ушинського, б. 23, ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Зі згоди водія, у встановленому законом порядку огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу «Drager» ARMF 0261 на місці, проба позитивна - 1, 25 проміле.
Не погодившись із рішенням суду, захисник - адвокат Федоренко Є.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження по справі, у зв'язку з відсутністю в діях його довірителя складу адміністративного правопорушення. Вважає, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова винесена із неправильним застосуванням норм матеріального права. На думку апелянта, процедура проходження огляду останнього на стан алкогольного сп'яніння була порушена. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, якими встановлено законність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Вказує, що працівниками поліції останньому не було роз'яснено процесуальні права та не надано можливості скористатися правом на допомогу адвоката, чим було порушено його право на захист. Посилається на те, що протокол про адмінправопорушення не містить відомостей про технічний засіб, яким було здійснено відеозапис. На думку апелянта, рапорт поліцейського не може слугувати однозначним доказом вини особи у вчиненні правопорушення, за обставин зазначених у протоколі.
В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
При цьому, в судовому засіданні захисник зазначив, що ОСОБА_1 був поінформований належним чином про час та місце слухання справи та не заперечував щодо розгляду справи за його відсутності.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ за № 1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, (далі - Інструкція) огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№101955 від 13.07.2024 року, ОСОБА_1 13 липня 2024 року, о 08 год. 40 хв., в м. Чернігові по вул. Ушинського, б. 23, керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Зі згоди водія, у встановленому законом порядку огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу «Drager» ARMF 0261 на місці, проба позитивна - 1, 25 проміле.
Викладені у даному протоколі відомості ОСОБА_1 власноручно підтвердив своїм підписом та особисто в графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті порушення написав «згоден» (а.с.3).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним з джерел доказів, у силу положень ст.251 КУпАП.
Як убачається з інформації з роздруківки приладу Драгер «Аlcotest 7510», результат продування ОСОБА_1 зазначеного спеціального технічного приладу становить 1,25 проміле, де останній поставив свій підпис, що свідчить про його згоду, на той період часу, із даними результату проведеного огляду (а.с.5).
Відповідно до ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції було досліджено відеозапис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції, зміст якого підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та висновки місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом не є непереконливим, оскільки вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному повноважною на те особою.
Крім того, на відеозаписі чітко зафіксовано проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та отриманий результат огляду 1,25 проміле, і підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні.
Доводи апелянта з приводу відсутності даних щодо технічного засобу, за допомогою якого здійснювалась відеофіксація, є необґрунтованими, оскільки ст. 256 КУпАП та інші норми закону не містять вимоги до засобу відеофіксації
При цьому, ОСОБА_1 намагався домовитись з працівниками поліції не оформляти на нього протокол за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що свідчить про спробу останнього уникнути відповідальності за вчинене.
Слід зазначити і те, що ОСОБА_1 , підписуючи протокол про адміністративне правопорушення, не зазначив жодних заперечень щодо отриманих результатів огляду на стан сп'яніння, як і вимоги про направлення його на огляд до медичної установи.
Доводи апелянта про те, що працівники поліції ОСОБА_1 не роз'яснили його права, чим було порушено право на захист, не є переконливими, з огляду на таке.
Як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення, у ньому міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 було роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Крім того, із переглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не ставив питання щодо надання йому адвоката, і це свідчить про те, що останній не мав бажання скористатися правовою допомогою захисника, а тому, доводи апелянта, в цій частині, також позбавлені підстав.
Твердження апелянта про неналежно проведений огляд на стан виявлення алкогольного сп'яніння є безпідставними, оскільки такий проведений у спосіб та у порядок, визначений ст. 266 КУпАП та вище вказаною Інструкцією, на місці зупинки транспортного засобу, з використанням спеціального технічного засобу та із застосуванням технічного засобу відеозапису, про що вказано в протоколі про адміністративне правопорушення та результаті спеціального технічного засобу «Драгер», які містять підпис ОСОБА_1 , який зауважень до змісту процесуальних документів не мав, огляд відбувався із дотриманням усіх вимог чинного законодавства, тому результат такого огляду є допустимим доказом та не викликає у апеляційного суду жодного сумніву.
Окрім цього, водій ОСОБА_1 після оформлення адміністративних матеріалів та будучи незгодним з результатами огляду, самостійно медичний огляд не пройшов та медичний висновок не надав.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
При цьому апеляційний суд не знаходить підстав для визнання рапорту поліцейського недопустимим доказом, оскільки жодних порушень, які тягнуть визнання доказу недопустимим, апелянтом вказано не було, а твердження про упередженість працівників поліції є лише припущенням та не свідчить про автоматичну недопустимість цього доказу.
Жодних об'єктивних даних, які б вказували на упередженість працівників поліції, та ставили б під сумнів наявність підстав для складання адмінпротоколу, під час апеляційного розгляду не встановлено і апелянтом таких суду не надано.
Доводи апелянта про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу є необґрунтованими, оскільки зазначені обставини не спростовують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а обґрунтованість та підстави зупинки транспортного засобу не впливають на законність судового рішення у даній справі.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію останнього слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, його особи, ступеня вини та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як ОСОБА_1 , так і іншими особами.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Федоренка Є.В. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. М. Оседач