Провадження № 11-кп/4823/831/24 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09 жовтня 2024 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові в порядку апеляційного розгляду матеріали судового провадження у кримінальному провадженні №12022270340004241 за апеляційними скаргами захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника-адвоката ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2024 року про продовження строку тримання під вартою,
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.09.2024 року обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 10 листопада 2024 року та залишено без змін розмір застави 1 610 400 грн.
Також оскаржуваною ухвалою продовжено обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час строком на два місяці, судове рішення щодо якого в апеляційному порядку не оскаржується.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , суд обґрунтував свої висновки тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставами для обрання та в подальшому неодноразового продовження їм такого запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати. Інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить належного виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.
Не погодившись із рішенням суду в цій частині, захисник - адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу в частині продовження ОСОБА_10 запобіжного заходу скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора або обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. В частині залишення розміру застави, змінити ухвалу та визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що судом у порушення вимог КПК України не вирішено його клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_10 на домашній арешт у нічний час. Доводи сторони захисту про необґрунтованість пред'явленого обвинувачення, недоведеність та реальну відсутність заявлених ризиків з посиланням на матеріали, характеризуючи дані, зокрема наявність міцних соціальних зв'язків (дружина, дитина, постійне місце проживання) не були враховані судом та з посиланням на матеріали справи не були спростовані. Тому вважає висновки суду безпідставними та необґрунтованими. Визначений розмір застави перевищує межу, встановлену законодавством.
Адвокат ОСОБА_8 , не погодившись з ухвалою суду в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу в цій частині та постановити нову, якою змінити йому запобіжний захід на особисте зобов'язання чи заставу у помірному для обвинуваченого розмірі.
Вказує, що ризики, на які прокурор посилався в клопотаннях при неодноразовому продовженні запобіжного заходу, не відповідають дійсності та в подальшому будуть спростовані під час судового розгляду. А обраний судом альтернативний запобіжний захід у виді застави, розмір якої не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Заслухавши доповідача, обвинувачених та їх захисників, які просили задовольнити їх апеляційні скарги з викладених підстав, думку прокурора, який заперечував доводам апеляційних скарг, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається з матеріалів судового провадження, на розгляді Новозаводського районного суду м. Чернігова перебуває кримінальне провадження №12022270340004241 від 26.08.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 вересня 2022 року застосовано до ОСОБА_10 та ОСОБА_9 запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою строком до 30.10.2022 з визначенням застави у розмірі 2 600 000 грн та покладенням ряду обов'язків.
У подальшому такі запобіжні заходи неодноразово продовжувалися на досудовому розслідуванні та у суді, і було зменшено розмір застави до 1 610 400 грн. Останній раз ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.07.2024 року було продовжено обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 запобіжні заходи у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 13.09.2024 та залишено без змін розмір застави 1 610 400 грн.
За змістом ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційним судом встановлено, що зазначені вимоги закону судом 1 інстанції дотримані в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 суд 1 інстанції, вислухавши думки учасників судового розгляду, у тому числі і заявлені стороною захисту клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м'який, ураховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинувачених, так як ризики, які були підставою для застосування щодо них запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не змінилися.
Виходячи з даних матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду 1 інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжних заходів обвинуваченим на більш м'які.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , у тому числі і за станом здоров'я, матеріали судового провадження не містять.
Посилання в апеляційних скаргах захисників на відсутність належних доказів, які б підтверджували ризики, передбачені ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду першої інстанції і викладені у судовому рішенні.
Доводи в частині даних, які характеризують особи обвинувачених так само враховані судом І інстанції і не містять даних, які вказують на необхідність зміни обраних запобіжних заходів на будь-які інші, не пов'язані з триманням під вартою, що спростовує посилання захисників на те, що клопотання про зміну запобіжного заходу не було предметом розгляду суду.
Питання розміру застави також розглядалося судом під час вирішення питання продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який не знайшов обґрунтованих підстав для зміни раніше визначеного розміру застави. При цьому судом зазначено, що такий розмір відповідає обставинам кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_10 та ОСОБА_9 і стороною захисту не надано достатніх даних, що такий розмір є завідомо непомірним для обвинувачених. Крім того, положеннями ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено у виключних випадках можливість визначення застави у розмірі, який перевищує встановлений даною нормою закону.
Суд обґрунтовано та в повній мірі мотивував своє рішення, тому твердження апелянтів про необґрунтованість висновків постановленої ухвали, колегія суддів апеляційного суду не вважає переконливими.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого судом рішення, не вбачається.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів не знаходить підстав для задоволення поданих апеляційних скарг.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 вересня 2024 року, якою продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_10 та ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4