Справа № 745/297/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/675/24
Категорія - ч. 2 ст. 307 КК України Доповідач ОСОБА_2
08 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження №12024270000000694 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 27 травня 2024 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Спаське, Сосницького району, Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Цим вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту його затримання у зв'язку з приведенням вироку до виконання.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у вигляді цілодобового домашнього арешту залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Витрати на залучення експертів в розмірі 956 грн. стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави.
Питання щодо речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.
Вироком місцевого суду встановлено, що ОСОБА_8 , з корисливих мотивів, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, незаконно, з метою подальшого збуту, придбав кристалоподібну речовину, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, яку незаконно зберігав до 07.10.2023 з метою збуту.
У подальшому 07.10.2023 близько 14 години, ОСОБА_8 , діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, з метою подальшого незаконного збуту перевіз на автомобілі марки Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_1 , кристалоподібну речовину, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин- 1-іл-пентан-1-он), масою 7,563 г, що є великим розміром, яка знаходилась у полімерному зіп-пакеті та у пачці з-під цигарок «Winston» до ділянки місцевості на об'їзній дорозі в напрямку м. Новгород-Сіверський біля смт. Сосниця Корюківського району Чернігівської області, яку 07.10.2023 о 14 год. 10 хв. незаконно збув за грошові кошти в сумі 5000 гривень ОСОБА_9 .
Згідно із затвердженим Постановою КМ України № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) віднесений до Таблиці 1 Списку 2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено».
Відповідно до Таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України 01.08.2000 № 188, PVP-масою від 1,5 г до 15 г є великим розміром.
Не погодившись із рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник адвокат ОСОБА_7 подали аналогічні за змістом апеляційні скарги, в яких, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію дій, просять змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання через його невідповідність, яке за своїм розміром є явно несправедливим через суворість та призначити покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, залишивши визначений судом строк відбування покарання та застосувавши ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши необхідний іспитовий строк.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказують, що судом не в повній мірі враховані пом'якшуючі покарання обставини, просять врахувати, окрім зазначених судом, те, що матір обвинуваченого, ОСОБА_10 є особою з інвалідністю ІІ групи, відповідно до висновку лікарської комісії не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує соціальної підтримки з догляду на непрофесійній основі, потребує стороннього догляду, а батько, ОСОБА_11 , як особа з інвалідністю ІІІ групи не може самостійно здійснювати догляд за матір'ю, тому цей догляд здійснює обвинувачений. Крім того, батьки отримують мінімальні пенсії і потребують додаткової фінансової підтримки, яку також надає він, серед іншого за рахунок коштів, отриманих від передачі в оренду належних йому на праві власності земельних паїв, які за вироком суду підлягають конфіскації, що ставить у вкрай скрутне матеріальне становище як батьків так і трьох його неповнолітніх дітей та дружину, яка на даний час непрацююча та перебуває на відповідному обліку.
Заслухавши доповідь судді, захисника та обвинуваченого, які підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити з наведених підстав, думку прокурора, котрий просив залишити вирок місцевого суду без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного у вироку протиправного діяння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі доказами і є обґрунтованим.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України судом першої інстанції за згодою учасників судового провадження було визнано недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, вини обвинуваченого у його вчиненні, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які ніким із учасників судового провадження не оспорюються, тому в цій частині вирок не перевіряється.
Обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 , які виразились у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), у великих розмірах, судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України.
Що стосується покарання, призначеного обвинуваченому, то воно визначене судом з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та оцінки обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочини, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити із класифікації злочинів, критерії якої передбачені ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення.
Норми зазначеного Кодексу наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Призначення покарання нижчого від найнижчої межі, передбаченого санкцією статті КК України, на підставі ст. 69 КК України, можливе лише за умови наявності кількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, при наявності позитивних даних про особу обвинуваченого.
Призначаючи обвинуваченим міру покарання, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який офіційно не працює, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, непрацездатних батьків, які являються особами з інвалідністю ІІ та ІІІ групи, посередню характеристику за місцем проживання, неодноразові притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Враховано судом пом'якшуючі покарання обвинуваченого обставини, якими суд визнав щире каяття: осуд своєї поведінки, бажання виправити ситуацію, яка склалася та демонстрацію готовності понести покарання, та активне сприяння розкриттю злочину: надання зізнавальних показань, враховано відсутність обтяжуючих покарання обставин та дійшов висновку про необхідність призначення покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України та додаткового покарання у виді конфіскації майна, окрім житла.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони обґрунтовані та належним чином мотивовані, тому не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог щодо неврахування судом пом'якшуючих покарання обставин, висновки суду в цій частині відповідають встановленим обставинам кримінального провадження.
За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від призначеного покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, як про те йдеться в апеляційних скаргах, оскільки усі обставини, на які вони посилаються, судом враховані.
Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Призначене судом І інстанції покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та особі обвинуваченого і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінального процесуального закону, які були б підставою для безумовного скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 27 травня 2024 щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4