Справа № 749/796/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/693/24
Категорія - ч. 1 ст. 190 КК України Доповідач ОСОБА_2
10 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024275480000058 від 21.05.2024 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Корюківської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2024 року стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Жукля, Корюківського району, Чернігівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого професійно - технічну освіту, не депутата, розлученого, не працюючого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, військовозобов'язаного, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засудженого вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 30.11.2022 за ч. 1 ст. 369 КК України до штрафу в розмірі 17 000 грн,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
Цим вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді громадських робіт строком 200 годин.
На підставі статті 71 Кримінального кодексу України до призначеного покарання повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 04 травня 2023 року та призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді громадських робіт строком у 200 годин та у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень.
Покарання у виді штрафу постановлено виконувати самостійно.
Вироком місцевого суду визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальний проступок передбачений ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України за встановлених органом досудового розслідуванням обставин.
ОСОБА_8 , у денну пору доби, 07.04.2023, більш точний час органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел на незаконне заволодіння мобільним телефоном марки «Ulefone Armor X5 Pro» (IP69K, 4/64Gb, NFC, 4G), шляхом зловживання довірою, за його усним прохання, під приводом придбання за умови оплати його вартості через деякий час, отримав від продавця вищевказаного магазину ОСОБА_10 в борг зазначений мобільний телефон, заздалегідь не маючи на меті повернення ні мобільного телефону, ні оплати в рахунок його вартості коштів.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, ОСОБА_8 , у денну пору доби, 29.06.2023, попросив свою співмешканку ОСОБА_11 , яка не знала про його злочинні наміри, здати під заставу вищевказаний мобільний телефон, вартістю, згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 550/24-24 від 27.05.2024, 4 215, 75 грн, до Повного товариства «І ЛОМБАРД» ТОВ «ВЗАЄМОДОПОМОГА» І КОМПАНІЯ», що за адресою: вул. Незалежності, буд. № 14, м. Сновськ, Корюківського району, Чернігівської області.
Своїми умисними злочинними діями ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_10 майнову шкоду на вказану суму.
Не оспорюючи кваліфікацію дій, доведеність вини обвинуваченого, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду стосовно ОСОБА_8 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді 200 годин громадських робіт.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання за даним вироком та покарання за вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 04.05.2023 остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 240 годин громадських робіт та у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
Зарахувати у строк покарання, повністю відбуте покарання за вироком Щорського районного суду від 04.05.2023 у виді 60 годин громадських робіт та частково відбуте покарання за вироком Щорського районного суду від 04.05.2023 у виді штрафу у розмірі 8500 грн. В решті вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше судимий не лише вироком Щорського районного суду від 30.11.2022, а і вироком Щорського районного суду від 04.05.2023, згідно якого суд остаточно призначив обвинуваченому покарання у виді громадських робіт строком 60 годин та штрафу у розмірі 17 000 грн. Покарання у виді штрафу ухвалив виконувати самостійно. Звертає увагу, що відповідно до копії листа Корюківського районного сектору №4 філії Державної установи “Центр пробації» станом на 29.05.2024 залишок невиплаченої суми штрафу становить 8500 грн. Вказує, що кримінальне правопорушення згідно оскаржуваного вироку обвинувачений вчинив 07.04.2023, тобто до постановлення попереднього вироку, яким є вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 04.05.2023, а тому при призначенні остаточного покарання положення, передбачені ст. 71 КК України, не могли бути застосовані. Звертає увагу, що остаточне покарання необхідно призначити не за сукупністю вироків, а за сукупністю злочинів, застосовуючи принцип часткового складання покарань.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, обвинуваченого та його захисника, які не заперечували та вирішення питання віднесли на розсуд суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 визнав свою вину, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, згодний з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні за його відсутності, відповідно до положень ст. ст. 381, 382 КПК України, про що свідчить його заява від 03.06.2024 в матеріалах кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (проступку), крім визнання своєї вини, в повному обсязі доведена матеріалами кримінального провадження, які розглянуто судом першої інстанції в порядку ст. 381, 382 КПК України.
При цьому, суд першої інстанції дотримався вимог ст. ст. 381, 382 КПК України, і за згодою учасників процесу розглянув обвинувальний акт щодо кримінального проступку у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України судом першої інстанції за згодою учасників судового провадження було визнано недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, вини обвинуваченого у його вчиненні, стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального проступку, за яке його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, які ретельно досліджені і перевірені в судовому засіданні та об'єктивно оцінені у вироку, ніким із учасників судового провадження не оспорюються, тому в цій частині вирок не перевіряється.
На підставі викладеного, колегія суддів відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального провадження, які не оспорювались і стосовно яких, відповідно до вимог ст. ст. 381, 382 КПК України докази не досліджувались.
Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 190 КК України, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з положень ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 , місцевий суд врахував характеризуючі матеріали щодо особи обвинуваченого, врахував обставини, які пом'якшують покарання, а саме, щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, добровільне відшкодування шкоди, обставину, яка обтяжує покарання - рецидив кримінальних правопорушень, та дійшов висновку про призначення покарання у межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України у виді громадських робіт, із застосуванням положень ст. 71 КК України.
У апеляційній скарзі прокурора не оспорюються висновки суду про доведеність винуватості обвинуваченого і кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 190 КК України, а тому колегія суддів переглядає вирок лише в частині призначеного покарання та вважає, що доводи апеляційної скарги про наявність підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_8 заслуговують на увагу з таких підстав.
За правилами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вказані положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, у разі ухвалення обвинувального вироку.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 суди мають дотримуватися вимог кримінального закону та призначити покарання відповідно до положень Загальної частини КК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, обвинувачений ОСОБА_8 раніше судимий не лише вироком Щорського районного суду від 30.11.2022, а і вироком Щорського районного суду від 04.05.2023, згідно якого суд остаточно призначив обвинуваченому покарання у виді громадських робіт строком 60 годин та штрафу у розмірі 17 000 грн. Покарання у виді штрафу ухвалив виконувати самостійно.
Як вбачається з довідки УІАП ГУНП в Чернігівській області за № 24143342877494194487, покарання у виді громадських робіт ОСОБА_8 відбув. (а.п. 38).
Згідно копії листа Корюківського районного сектору № 4 філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області від 29.05.2024 р. № 35/20/620-24, засудженим було сплачено 22.04.2023 р, 25.05.2023 р., 30.06.2023 р., 25.08.2023 р., 12.09.2023 р. по 1700, 00 грн, залишок невиплаченої суми штрафу становить 8500, 00 грн. (а.п. 39).
Кримінальне правопорушення згідно оскаржуваного вироку обвинувачений вчинив 07.04.2023, тобто до постановлення попереднього вироку, яким є вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 04.05.2023, а тому при призначенні остаточного покарання положення, передбачені ст. 71 КК України, не мали бути застосовані.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде установлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, тобто за сукупністю злочинів.
Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 71 КК України, а саме за сукупністю вироків, а не за сукупністю злочинів (ч. 4 ст. 70 КК України), є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
На підставі, викладеного, керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, ч. 15 ст. 615 КПК України, колегія суддів,
Задовольнити апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Корюківської окружної прокуратури ОСОБА_9 .
Вирок Щорського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2024 року стосовно ОСОБА_8 - скасувати та ухвалити новий.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 190 КК України у виді 200 годин громадських робіт.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання за даним вироком та покарання за вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 04.05.2023 остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді 240 годин громадських робіт та у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
Зарахувати у строк покарання повністю відбуте покарання за вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 04.05.2023 у виді 60 годин громадських робіт та частково відбуте покарання за вироком Щорського районного суду Чернігівської області від 04.05.2023 у виді штрафу у розмірі 8500 грн.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, на нього може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня його проголошення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4