Єдиний унікальний номер справи: 766/10152/23
Головуючий в суді І інстанції Іванцова Н.К.
Провадження № 33/819/181/24 Доповідач Кутурланова О.В.
Категорія: ч.2 ст.130 КУпАП
11 жовтня 2024 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя Кутурланова О.В.
за участю:
секретаря судового засідання - Олійник К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП,-
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на три роки без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 03.11.2023 року о 22 год. 50 хв. в м. Херсон, по вул. І.Богуна, 58, керував транспортним засобом ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду в медичному закладі для визначення стану алкогольного сп'яніння, а також від продуття алкотестера Драгер відмовився. Правопорушення вчинене повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 (далі по тексту ПДР).
У діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, вчинене повторно протягом року.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на численні порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2024 року та прийняти нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що:
- під час зупинки транспортного засобу працівниками поліції не зазначено підстав зупинки водія, при цьому жодних правил дорожнього руху ним порушено не було;
- працівниками поліції не дотримано процедури направлення на медичний огляд, після відмови продути алкотестер йому ніхто не пропонував проїхати до медичного закладу;
- направлення на медичний огляд в його присутності працівниками поліції не складалося;
- відбувся ряд порушень його конституційних прав, передбачених ч.3 ст.26, ч.1 ст.29, ч.3 ст.28, ч.ч.1,2 ст.24, ч.2 ст.62, ч.1 ст.63 та ч.1 ст.64 Конституції України. Вважає, що існуюча редакція ч.1 ст.130 КупАП щодо встановлення відповідальності за відмову від медичного огляду на стан сп'яніння не відповідає зазначеним нормам Конституції України;
- суд розглянув справу за відсутності сторони обвинувачення, ініціював дослідження доказів обвинувачення та притягнув його до відповідальності, виклавши суть правопорушення в загальних рисах. Суд міг при розгляді справи залучити до участі прокурора, проте цього не зробив.
Крім того, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на оскарження постанови суду, в обґрунтування якої зазначив, що копію постанови він отримав лише 26.09.2024 року. З 21 червня 2022 року і по теперішній час він проходить військову службу у Збройних Силах України та залучений до виконання бойових завдань, тому не мав змоги цікавитися станом розгляду справи.
У відповідності до вимог ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Аналізуючи доводи щодо поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції вважає їх обґрунтованими.
Так, згідно наданих матеріалів ОСОБА_1 не приймав участі у розгляді справи в суді першої інстанції. Копію оскаржуваної постанови отримав 26 вересня 2024 року (а.с.29).
За наведених обставин, приймаючи до уваги проходження апелянтом військової служби у Збройних Силах України та залучення до виконання бойових завдань, що значно ускладнює йому можливість цікавитися станом розгляду справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність об'єктивних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
З огляду на зазначене, з метою забезпечення доступу до правосуддя, справедливого та об'єктивного розгляду справи, вважаю, що строк апеляційного оскарження підлягає поновленню, як пропущений з поважних причин.
Судове засідання 11 жовтня 2024 року о 09 год. 30 хв. проведено за відсутності ОСОБА_1 , який, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань щодо відкладення розгляду справи не заявляв.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали, відео матеріали та дійшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, суд зазначив, що його вина у вчиненні цього правопорушення доведена у повному обсязі. Наявні в матеріалах справи докази узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та свідчать, що останній відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Так, згідно ч.2 ст.130 КУпАП відповідальність за даною статтею настає за повторне протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, однією з ознак складу правопорушення є керування транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння та відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку, тому орган, який складає матеріали справи про адміністративне правопорушення повинен довести даний факт.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.5 ПДР України визначено обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння має здійснюватися згідно ст.266 КУпАП, відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі - Порядок) та з чітким дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я (ч. 4 ст. 266 КУпАП).
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що його вина повністю підтверджується дослідженими судом належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 03.11.2023 року серії ААД № 519163, ОСОБА_1 03.11.2023 року о 22 год. 50 хв. у місті Херсоні по вул.Івана Богуна,58 керував транспортним засобом ВАЗ державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду в медичному закладі для визначення стану алкогольного сп'яніння, а також від продуття алкотестера Драгер відмовився. Зазначене правопорушення вчинено повторно протягом року (Баштанський районний суд Миколаївської області №7766/64-2022 від 11 листопада 2022 року). Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2,5 Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП. Подія фіксувалася на бодікамеру. До протоколу додаються рапорт, направлення на медичний огляд, заявка на СМС інформування.
Згідно протоколу ОСОБА_1 роз'яснено його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, та повідомлено, що розгляд справи відбудеться у Херсонському міському суді Херсонської області.
Вказаний протокол підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Будь-яких заперечень чи зауважень ОСОБА_1 стосовно відомостей, зазначених в протоколі, даний протокол не містить.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, тому суд обґрунтовано визнав викладені у ньому відомості належним доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Крім того, вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП підтверджується належними та допустимими доказами у відповідності до ст.251 КУпАП, а саме:
- відео-файлом з нагрудного відео-реєстратора поліцейського;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.11.2023 року, згідно якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нечітка хода. Від огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
- рапортом старшого лейтенанта поліції від 03.11.2023 року, в якому останній доповідав про події та обставини вчиненого правопорушення;
- довідкою інспектора ІІ категорії відділу адміністративної практики УПП в Херсонській області ДПП від 06.11.2023 року, відповідно до якої відносно ОСОБА_1 10.11.2022 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №211570 за ч.1 ст.130 КУпАП, за результатами розгляду якого ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Вказані докази є належними та допустимими, є взаємоузгодженими між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленими судом першої та апеляційної інстанції, та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Сумнівів у їх належності та достовірності у апеляційного суду не виникає.
З огляду на викладене, при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд повно та всебічно встановив фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи, досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст.251,252КУпАП та постановив рішення, яке відповідає вимогам ст. ст.245,280,283 КУпАП.
Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).
Посилання апелянта на ту обставину, що правил дорожнього руху він не порушував і його автомобіль безпідставно було зупинено працівниками поліції, апеляційний суд не приймає до уваги з огляду на ту обставину, що автомобіль під керування ОСОБА_1 був зупинений після 22:00 години, тобто під час дії комендантської години на території м. Херсона, в умовах дії якої заборонено рух транспортних засобів по місту. Із відеофайлу вбачається, що причини зупинки транспортного засобу повідомлено водію працівниками поліції.
Також апеляційний суд не погоджується з твердженням ОСОБА_1 щодо відсутності зі сторони працівників поліції пропозиції проїхати до лікарні для проведення медичного огляду на виявлення стану сп'яніння, оскільки з доданих до протоколу відеофайлів вбачається, що поліцейськими неодноразово роз'яснено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння і наслідки відмови від його проходження та запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці з використанням приладу «Драгер», так і про можливість пройти відповідний огляд на стан сп'яніння у медичному закладі.
Не приймаються також до уваги і твердження апелянта стосовно того, що направлення на медичний огляд працівниками поліції не складалося у його присутності. Так, оформлення направлення на огляд водія транспортного засобу є передумовою та документом для медичного закладу, на підставі якого останній уповноважений розпочати відповідну процедуру. З огляду на ту обставину, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, що у подальшому мало своїм наслідком складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення, то відповідне направлення склалося працівниками поліції із зазначенням в ньому про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду. Оформлення направлення до медичного закладу є обов'язковим лише для скерування особи на огляд і жодним чином не впливає на констатацію факту відмови особи від проходження огляду на виявлення стану сп'яніння.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що під час зупинення автомобіля поліцейськими у ОСОБА_1 були відсутні ознаки сп'яніння, що було б підставою для проведення медичного огляду, є безпідставними.
Так, проходження особою, що керує транспортним засобом, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння визначено п. 2.5. Правил дорожнього руху. Обов'язок такої особи на вимогу поліцейського пройти вказаний огляд є безумовним, і жодним чином не пов'язане із наявністю або відсутністю будь-яких зовнішніх ознак у водія.
Крім того, такі твердження апелянта спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом, де зафіксовано як працівники поліції повідомляють йому про наявні у нього ознаки алкогольного сп'яніння і при цьому ОСОБА_1 не спростовував зазначеного факту, а навпаки намагався уникнути складання протоколу.
Тобто, доводи апелянта про відсутність у нього ознак алкогольного сп'яніння мають характер суб'єктивних оцінок апелянта. Незгода водія із наявністю в нього ознак сп'яніння не звільняє його від обов'язку, передбаченого п. 2.5. ПДР виконати вимогу поліцейського про проходження відповідного огляду.
Твердження апелянта про те, що існуюча редакція ч.1 ст.130 КупАП в частині встановлення відповідальності за відмову від медичного огляду на стан сп'яніння не відповідає нормам Конституції України є безпідставними.
Так, у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд також знаходить необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції в порушення вимог законодавства розглянув справу за відсутності сторони обвинувачення, оскільки нормами ч.5 ст. 7 КУпАП визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення виключно при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеження особистої свободи громадян. Водночас санкція ч.2 ст.130 КУпАП не передбачає застосування до особи заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а отже участь прокурора у розгляді судом справ за ч.2 ст. 130 КУпАП законом не передбачена.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, були предметом дослідження суду першої інстанції та не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлено.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, суд приходить до висновку, що твердження ОСОБА_1 щодо своєї невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а тому розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2024 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись положеннями статті 284, 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Херсонського
апеляційного суду О.В. Кутурланова