Справа №592/6695/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/284/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
Іменем України
09 жовтня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 592/6695/21 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.10.2022 про відмову у задоволенні клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
установила:
В поданій апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
03.10.2022 до Ковпаківського районного суду м. Суми надійшло клопотання засудженого ОСОБА_8 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.06.2021, яке він обґрунтував тим, що 14.07.2022 він уклав шлюб з ОСОБА_9 , має намір надалі вести законослухняний спосіб життя, втомився п'ятий рік перебувати під вартою.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.10.2022 відмовлено засудженому ОСОБА_8 у задоволенні його клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що розгляд зазначеного клопотання відповідно п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК не підсудне Ковпаківському районному суду м. Суми, оскільки ДУ «Сумський слідчий ізолятор» не є місцем відбування покарання ОСОБА_8 , у цьому слідчому ізоляторі він перебуває тимчасово в зв'язку з апеляційним переглядом ухваленого щодо нього вироку суду та ухвали, постановленої в порядку виконання рішення суду. Роз'яснено, що з відповідним клопотанням засуджений має право звернутися до суду, в межах територіальної юрисдикції якого відбуває покарання.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явились, будь-яких клопотань від них про відкладення апеляційного розгляду справи не надходили, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без участі сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Порядок кримінального провадження визначений законодавцем у ст. 1 КПК, згідно якої на території України цей порядок визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, а завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК). При цьому законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права; застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено; зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КК та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 1, 4, 6 ст. З КК).
Відповідно до загальних засад кримінального провадження, викладених у ч. 1 ст. 7 КПК, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати, крім іншого, такій засаді судочинства як законність (п. 2 ч. 1 ст. 7 і ст. 9 КПК), згідно якої під час кримінального провадження суддя/суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства; закони та інші нормативно- правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати КПК; при здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить КПК.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. З пп. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Високий Суд вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 пп. 5.4 п. 5).
У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» від 23.09.1998 ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія; вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права».
Так, ОСОБА_8 засуджений вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.06.2021 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 361-1, ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. На підставі ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Путивльського районного суду Сумської області від 14.11.2019, і ОСОБА_8 визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 15.03.2023 вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.06.2021 відносно ОСОБА_8 залишено без змін. Вирок набрав законної сили і звернутий до виконання.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 537 КПК передбачено, що під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати, серед іншого, питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 539 КПК клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 2-4 ,6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 14 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.
Згідно ст. 86 КВК засуджені до позбавлення волі відбувають покарання у колоніях.
Засуджений ОСОБА_8 , перебуваючи в слідчому ізоляторі, самостійно звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми із клопотанням про умовно-дострокове звільнення. Розглянувши кримінальне провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання про умовно-дострокове звільнення має розглядатись за місцем відбування засудженим покарання, що є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема ч. 2 ст. 539 КПК.
У разі необхідності вирішення питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, повинно подаватись до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, тобто за місцем знаходження відповідного місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого перебуває відповідна колонія, визначена компетентним органом, як місце відбування призначеного судом покарання.
Іншого порядку вирішення цього питання кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Колегія суддів не може погодитися з тим, що перебуваючи в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» ОСОБА_8 подав своє клопотання про умовно-дострокове звільнення в межах територіальної юрисдикції, оскільки переведення засудженого до слідчого ізолятору є вимушеним тимчасовим заходом для забезпечення оперативності та ефективності розгляду кримінального провадження та не свідчить про зміну місця відбування ним призначеного покарання.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 2, 9 КПК щодо обов'язку суду неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є належним чином обґрунтованою та вмотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,
постановила:
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.10.2022 відносно ОСОБА_10 залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4