Справа №583/3611/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/524/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - продовження строків тримання під вартою
Іменем України
09 жовтня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 583/3611/24 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.09.2024 про продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
установила:
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить змінити ОСОБА_9 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, оскільки ухвала слідчого судді носить загальний характер і не має посилань на обґрунтованість підозри, ризики є необґрунтованими, ризик втечі має оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та з усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, ОСОБА_9 не мав наміру ухилитись від слідства чи суду або впливати на свідків чи потерпілих, його огляд на стан сп'яніння відбувся з істотним порушенням вимог закону, він добровільно звернувся до слідчої із заявою про вчинення кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 135 КК, сплатив кошти за виконання трьох експертиз і повідомив страхову компанію для забезпечення належного відшкодування спричиненої шкоди, має тяжкі хвороби. Крім того, має місце факт злісного невиконання матір'ю покійного малолітнього ОСОБА_10 обов'язків за догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.
10.09.2024 до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з клопотанням, погодженим з прокурором Охтирської окружної прокуратури, звернувся ст. слідчий Охтирського РВП ГУНП в Сумській області і просив продовжити ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК, досудове розслідування в якому не завершене, а ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, продовжують існування та не зменшились.
Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.09.2024 підозрюваному ОСОБА_9 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою. Своє рішення слідчий суддя суду першої інстанції умотивував тим, що досудове розслідування триває, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, зазначені в клопотанні слідчого, продовжують існувати та не зменшились, тому відсутні підстави для застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явились, від прокурора ОСОБА_11 надійшла письмова заява про розгляд апеляційної скарги у її відсутність, а від підозрюваного ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_12 будь-яких клопотань, у тому числі і про відкладення розгляду апеляційної скарги, до суду апеляційної не надходило, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутності сторін провадження, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК). При цьому обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, однак в кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів; забезпечення таких стандартів вимагає від національного суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Здійснивши розгляд клопотання слідчого та задовольнивши його, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а незастосування будь-якого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, передбаченого у ч. 1 ст. 176 КПК, та дотримався вимог ст. 176, 177, 178, 183 і 194 КПК, з'ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість як застосування запобіжного заходу у виді тримання особи під вартою, так і підстав для його подальшого продовження, а саме наявність у органу досудового розслідування щодо ОСОБА_9 обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 3 ст. 135 КК, існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ст. 177 КПК, на які вказував слідчий у своєму клопотанні.
Так, ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні двох тяжких кримінальних правопорушень, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до десяти та від трьох до восьми років відповідно, існують реальні ризики того, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується сукупністю наданих стороною обвинувачення доказів відповідно п. 1 ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК, а будь-які докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості підозри на цій стадії процесу у кримінальному провадженні відсутні. При цьому при встановленні факту наявності обґрунтованої підозри колегія суддів також враховує і усталену судову практику з цього питання ЄСПЛ, який у своїх численних рішеннях (зокрема від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, п. 175) і від 20.03.1997 у справі «Луканов проти Болгарії» (Lukanov v. Bulgaria) визначив, що слідчий суддя, оцінюючи докази на предмет доведеності обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо «існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення», а в іншому рішенні від 28.10.1994 у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. the United Kingdom), заява № 14310/88) ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу». Питання про те, що «тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою» (п. 3 рішення від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» (Ferrari-Bravo v. Italy), заява № 9627/81).
Таким чином, наявні докази для визнання підозри обґрунтованою є достатніми, а доведення факту вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень є завданням подальшого досудового розслідування. При цьому на даному етапі досудового розслідування не оцінюється правильність кваліфікації злочинів, а лише з урахуванням доказів встановлюється наявність підстав вважати імовірною та достатньою причетність ОСОБА_9 до обставин, що в ньому розслідуються.
Необхідно зауважити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, а висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені судом за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків тощо). При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Мають місце і заявлені у клопотанні слідчого ризики того, що ОСОБА_9 із-за тяжкості покарання, що йому загрожує в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків. Врахування тяжкості кримінального правопорушення при цьому має свій раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що ОСОБА_9 може іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, так як небезпека ризику переховування від органів досудового розслідування і суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та інше.
Є обґрунтованим і ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки ОСОБА_9 добре знайомий зі свідками і з метою уникнення кримінальної відповідальності може спробувати впливати на них шляхом умовлянь або погроз тощо для зміни/відмови від показань.
Так, перевіряючи наявність ризику впливу на свідків, колегія суддів ураховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні.
Вирішуючи питання про доцільність подальшого тримання ОСОБА_9 під вартою, колегія суддів враховує і наявність об'єктивної потреби у цьому, зважуючи на всі обставини, що свідчать «за» і «проти» наявності справжнього публічного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.
Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, оскільки при розгляді клопотання в судовому засіданні доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання ОСОБА_9 під вартою, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК. При цьому досудове розслідування щодо вказаної особи не завершене та ще триває, тому більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою на даній стадії кримінального провадження не зможе забезпечити повною мірою покладені на цей захід кримінальним процесуальним законом функції та запобігти установленим слідчим суддею ризикам, які у свою чергу є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в триманні ОСОБА_9 під вартою.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_9 сплатив кошти за проведення експертиз, має незадовільний стан здоров'я не спростовують та не мінімізують на даному етапі досудового розслідування наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку можливо лише застосуванням такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК, що виключають можливість тримання ОСОБА_9 під вартою, ні слідчим суддею, ні колегією суддів встановлено не було, тому зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування судового рішення.
Колегією суддів не встановлено істотних порушень положень КПК при розгляді слідчим суддею суду першої інстанції питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_9 , які б були безумовною підставою для скасування ухвали (п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 2 ст. 412 КПК).
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і умотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими суддею, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, у зв'язку з чим колегія суддів приходить висновку про залишення ухвали без змін, а поданої захисником апеляційної скарги - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України,
постановила:
Ухвалу слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17.07.2024 відносно ОСОБА_13 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4