Провадження № 22-ц/803/7819/24 Справа № 199/342/24 Суддя у 1-й інстанції - СПАЇ В. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 27
10 жовтня 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»
на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У січні 2024 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 03 травня 2023 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №78642363 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання умов, підписаний у порядку, визначеному положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало позичальнику кошти у розмірі 10500,00 грн. строком на 30 днів шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано позичальником та міститься в реквізитах договору, а саме № НОМЕР_1 .
Таким чином, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов'язки не виконав, порушив умови договору позики і допустив станом на 31 серпня 2023 року утворення заборгованості у розмірі 42000,00 грн., яка складається із: 10500,00 грн. - заборгованості за кредитним договором та 31500,00 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, яку позивач просив стягнути із відповідача на свою користь та вирішити питання розподілу судових витрат щодо сплаченого судового збору та витрат на правничу допомогу.
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2024 року у задоволенні позову ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів перерахування кредитних коштів боржнику, а тому заявлені вимоги є недоведеними.
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» звернулося з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції було ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції помилково не враховано, що кредитодавець ідентифікував особу позичальника саме в інформаційно-телекомунікаційній системі та надав одноразовий ідентифікатор для підписання правочину. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідач був ознайомлений з умовами договору позики до його підписання, інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами договору клієнт не може перейти до наступного етапу. Вважає, що суду надані достатні та належні докази на підтвердження як укладання договору позики так і видачі коштів, що не було прийнято судом до уваги.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
На підставі частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що 03 травня 2023 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладений договір позики №78642363 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання умов, підписаний у порядку, визначеному положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого позикодавець надає позичальнику кредит (грошові кошти) у розмірі 10500 грн., а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми позик.
На підтвердження вказаного, позивачем надано договір позики від 03 травня 2023 року, який містить дані відповідача, як учасника договору - позичальника, зокрема його дату народження, РНОКПП, адресу та поштову адресу, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти, номер рахунку ( НОМЕР_1 , тобто шість перших та чотири останніх цифри рахунку), а також зазначення про підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором Damq496gvO.
Додаток №1 до договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №78642363 від 03 травня 2023 року містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Наданий паспорт споживчого кредиту, Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) продукт «Легкий», розрахунок заборгованості, довідка про укладення договору (ідентифікацію), згідно з якою директор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ОСОБА_2 стверджує, що клієнт ОСОБА_1 був ідентифікований в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (кредитор) відповідно до вимог частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, та в якій зазначаються дані відповідача, зокрема, адреса, РНОКПП, номер та дата договору, сума кредиту, строк кредитування, номер телефону, електрона пошта, дата та час подання заявки на кредит, акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором yRkF6MbLvM).
Довідка містить відомості про наступну дату та час перерахування грошових коштів позичальнику 2023 - 05 - 03 року 18:17:07 годину.
За змістом листа від 20 жовтня 2023 року за підписом директора ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» О.Губіної, товариство повідомило про успішний переказ 03 травня 2023 року у розмірі 10500,00 грн. на картку НОМЕР_1 , номер платежу 6381873446374960377219906.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не надало суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів, а тому заявлені вимоги є недоведеними.
Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов таких висновків за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори й інші правочини.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із частинами 1,3-6,8,10,12,13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
У разі якщо предметом електронного договору є надання послуг у сфері електронної комерції, обов'язок постачальника перед споживачем вважається виконаним у момент, коли надана постачальником послуга відповідає властивостям, визначеним договором або законодавством.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 03 травня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №78642363.
Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатором Damq496gvO, для підписання договору позики №78642363 від 03 травня 2023 року.
Відповідно до умов договору позики розмір позики складає 10500,00 грн.
Заявлений строк кредитування, який обраний позичальником 30 днів (пункт договору позики 2.2.) шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано позичальником та міститься в реквізитах договору, а саме на рахунок № НОМЕР_1 , процентна ставка 2,5 в день.
Для підписання договору позики ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про досягнення сторонами істотних умов договору.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання перед відповідачем за договором позики виконало та надало кошти у розмірі 10500,00 грн. шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом від 20 жовтня 2023 року за підписом директора ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» про успішний переказ 03 травня 2023 року у розмірі 10500,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , номер платежу 6381873446374960377219906.
Згідно розрахунку заборгованості за договором позики станом на 31 серпня 2023 року відповідач має заборгованість у розмірі 42000,00 грн., яка складається із: 10500,00 грн. заборгованості за кредитним договором; 31500,00 грн. заборгованості по процентах за користування.
Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором позики не виконав, у передбачений в договорі строк, кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов'язанням, яка складається із позики у ромірі 10500,00 грн. тому вимоги позивача у цій частині, є доведеними та підлягають задоволенню.
Відповідно до умов договору позики № 78642363 від 03 травня 2023 року строк кредитування, який обраний позичальником становить 30 днів (пункт договору позики 2.2.) та відповідно датою повернення грошових коштів є 02 червня 2023 року із процентною ставкою 2,5 %.
У розумінні статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між сторонами договору позики відповідач отримав кошти, та зобов'язувався повернути надану позики у повному обсязі у визначений договором строк, а саме до 02 червня 2023 року.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором позики припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, позикодавець відповідно до положень статті 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто, до 02 червня 2023 року, після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. Вказане узгоджується з правовими висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про наявністю правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеної заборгованості, оскільки договір позики № 78642363 від 03 травня 2023 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством й фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а тому підлягає стягненню заборгованість за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 10500,00 грн. та заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 7875,00 грн., а всього 18375,00 грн. Проценти у розмірі 23625,00 грн., стягненню не підлягають, оскільки нарахування встановлених в договорі процентів після 02 червня 2023 року, тобто строку на який укладався договір позики, повинно бути припинене, оскільки у кредитора, після закінчення строку на який укладався договір позики виникло право на отримання від позичальника інфляційних втрат та 3% річних, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, а не процентів, передбачених договором, як плату за користування кредитом.
Таким чином, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи та помилково дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частин 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з положеннями частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Положеннями частини 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 у справі № 607/4341/20 (провадження №61-18451св20) вказано, що обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо), які також узгоджуються з висновками, викладеними Верховним Судом у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду було надано договір № 03-08/2023 про надання правничої допомоги від 03 серпня 2023 року до умов якого сума винагороди складає 7100,00 грн., додаток № 2 до договору № 03-08/2023 про надання правничої допомоги від 03 серпня 2023 року акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 29 вересня 2023 року, додаток № 4 до договору № 03-08/2023 про надання правничої допомоги від 03 серпня 2023 року, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 12 грудня 2023 року за договором про надання правничої допомоги № 03-08/2023 від 03 серпня 2023 року на суму 7100,00 грн., платіжна інструкція від 26 грудня 2023 року № 3b51de на суму 7100,00 грн.
Розподіляючи витрати понесені на професійну правничу допомогу, враховуючи відсутність заперечень відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи та надані суду документи, є підставою для відшкодування судом витрат на правничу допомогу з іншої сторони, адже цей розмір є доведений належними та допустимим доказами, необхідним та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, які підлягають стягненню з відповідача у розмірі 7100,00 грн.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
У розумінні положень статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про задоволення позову, слід стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» пропорційно розміру задоволеного позову витрати зі сплати судового збору, понесені у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом у суді апеляційної інстанцій у розмірі 2935,62 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» - задовольнити частково.
Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за договором позики № 78642363 від 03 травня 2023 року у розмірі 18375,00 грн., яка складається із: 10500,00 грн. заборгованості за тілом кредиту; 7875,00 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7100,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2935,62 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.Ю.Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна