Справа №712/3798/23
Провадження №1-кп/712/252/24
23 вересня 2024 року м.Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
представників потерпілої ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
захисника - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023250310001038 від 22.03.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Скаливатка, Звенигородського району, Черкаської області, з вищою освітою, тимчасово непрацюючого, одруженого, немаючого на утриманні дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
22 березня 2023 року близько 17 години 45 хвилин ОСОБА_10 , керуючи мотоциклом BMW R Ninet, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись в місті Черкаси від проїзної частини бульвару Шевченка в напрямку проїзної частини прилеглої території між будинком АДРЕСА_3 , для подальшого виїзду на проїзну частину бульвару Шевченка, виїхав на сходи фундаменту будинку АДРЕСА_4 , що по бульвару Шевченка, проявив неуважність та порушив вимоги:
- п.2.3.б) Правил дорожнього руху України, згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п.12.1. Правил дорожнього руху України, згідно з яким під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Під час руху ОСОБА_10 , керуючи мотоциклом BMW R Ninet, реєстраційний номер НОМЕР_2 , грубо порушуючи вказані правила безпеки дорожнього руху, рухаючись в місті Черкаси від проїзної частини бульвару Шевченка в напрямку проїзної частини прилеглої території між будинком АДРЕСА_3 , для подальшого виїзду на проїзну частину бульвару Шевченка, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечну швидкість руху, щоб постійно контролювати рух транспортного засобу, не впевнився в безпеці свого руху, виїхав на сходи фундаменту будинку АДРЕСА_4 , де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалась по вище вказаних сходах фундаменту будинку АДРЕСА_4 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_7 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 02-01/300 від 07.04.2023, отримала тілесні ушкодження: закритий багатоуламковий перелом лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, закритий перелом правої малогомілкової кістки без зміщення уламків, закритий перелом голівки лівої променевої кістки без зміщення уламків, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Спричинення потерпілій ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середньої тяжкості знаходиться в причинному зв'язку, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №СТ/045Е-23 від 10.04.2023, з порушенням водієм мотоциклу BMW R Ninet, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_10 вимог пунктів 2.3.б) та 12.1. Правил дорожнього руху України.
Таким чином, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
У судовому засіданні ОСОБА_10 вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав в повному обсязі та показав, що у березні 2023 року близько 15-16 год. він під'їхав на мотоциклі BMW до кав'ярні « ІНФОРМАЦІЯ_3 », там попили з товаришем кави. Потім, ОСОБА_10 сів на мотоцикл та поїхав кругом кав'ярні на Драйв. Попереду за рогом стояв автомобіль «Опель», синього кольору. ОСОБА_10 вирішив об'їхати цей автомобіль, місця було замала, попереду був пішохідний бордюр - захист. Під час руху його мотоцикл вискочив на сходи, на яких йшла потерпіла з пакетами, мотоцикл збив її з ніг. Після пригоди ОСОБА_10 викликав поліцію, інші люди викликали швидку медичну допомогу. Далі, потерпілу забрали до лікарні в кареті ШМД. Після пригоди ОСОБА_10 зв'язався з чоловіком потерпілої, і сказав, що буде допомагати фінансово. В подальшому, ОСОБА_10 сказав, що буде сплачувати витрати на лікування по чекам, квитанціям. У 2023 році ним було відшкодовано потерпілій матеріальну шкоду приблизно 45507 гривень. У 2024 році під час судового провадження ОСОБА_10 надавав до суду квитанції про перерахування коштів потерпілій. ОСОБА_10 пояснив, що він тимчасово не працює, має двох синів, ІНФОРМАЦІЯ_4 , які навчаються у вищих навчальних закладах. Обвинувачений зазначив, що йому шкода, що так все трапилось; він сплачує кошти потерпілій по можливості, з будь-якого доходу намагається допомагати їй. ОСОБА_10 щиро розкаювався у вчиненому, до цього часу не розуміє як так трапилось. Нині ОСОБА_10 в очікуванні роботи з хорошим заробітком, має намір піти працювати водолазом. В останньому слові обвинувачений повідомив, що він пройшов військово-лікарську комісію, і чекає отримання повістки на відправку в Третю окрему штурмову бригаду (вже має рекомендаційний лист). ОСОБА_10 визнав частково цивільний позов ОСОБА_7 , зокрема, повністю визнає позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди, та частково визнає вимоги про стягнення моральної шкоди на суму 150000,00 грн. При призначенні покарання ОСОБА_10 просив не застосовувати щодо нього додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, тому що водійські права необхідні йому для роботи.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 показала, що 22.03.2023 о 16 год. 45 хв. після роботи вона, використовуючи громадський транспорт, доїхала від зупинки «Будинок торгівлі» до зупинки « ОСОБА_12 ». Далі, здійснила закупки в магазини «АТБ», «Аврора», і в подальшому, проходячи повз аптеку «Подорожник», і маючи намір спуститись по сходам на тротуар, вона почула гул мотоциклу. Не встигнувши повернути голову в сторону, вона відчула сильний удар в ногу. ОСОБА_7 впала на тротуар, почала кричати від больового шоку, та зрозуміла, що не відчуває лівої ноги до коліна. Коли потерпіла прийшла до свідомості на тротуарі, її підтримувала працівник аптеки, ОСОБА_7 відчувала больовий шок, та, що у неї перебита ліва нога повністю, сильний біль. Потім, карета Швидкої медичної допомоги доставила потерпілу до Третьої Черкаської міської лікарні, де проводилися її обстеження (КТ, МРТ, і т.д.). Далі, поставили ногу на витяжку. На другий день робили операцію, яка тривала шість годин, в ногу поставили пластину, та зафіксували багатоуламкові переломи гомілки великої і малої лівої ноги. На наступний день виявили ще перелом правої ноги і ліктьової кістки лівої руки. ОСОБА_7 була нерухома, забинтована, вся у гіпсах, не могла поворохнутись, нога і рука була вся синя. Близько трьох місяців з потерпілою вдома була сиділку, щоб здійснювати догляд за нею. Чоловік допомагав піднімати. Потерпіла не могла рухатись, та самостійно пересуватись близько 11 місяців. Кожен візит в лікарню (на рентген 1 раз на 2 місяці) відбувався із залученням компанії «Айболіт». Інші лікарі, та МСЕК виїздили додому до потерпілої. Цей період в життя був значним потрясінням і для сім'ї ОСОБА_13 . 02.11.2023 потерпілій зробили другу операцію на лівій нозі, поставили ще одну велику пластину; операція тривала близько чотирьох годин. Тепер в нозі потерпілої дві пластини від коліна до стопи. Після операції потерпіла відчувала сильні муки, не могла повернутись, пила багато знеболювальних таблеток в день. Цей рік вона просто промучилась. Всі ліки купувала тільки за призначенням лікаря. Шість місяців ОСОБА_7 займалась з реабілітологом, на що витратила близько 60000 грн. Якби не займалась з реабілітологом - ніколи не почала ходити, маючи такі складні переломи. 13.11.2023 закінчився лікарняний. Нині потерпіла перебуває у відпустці без збереження заробітної плати. ОСОБА_7 зазначила, що через отримані травми, 15.11.2023 їй було встановлено ІІ групу інвалідності, безтерміново, причина захворювання: «загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату». ОСОБА_7 також вказала, що до вказаних подій вона була активною жінкою, працювала начальником групи ПАТ «Черкасиобленерго», любила свою роботу, користувалась повагою колег, хотіла ще попрацювати; проблем зі здоров'ям не мала. Потерпіла вказує, що її здоров'ю завдана моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона та її родина зазнали у зв'язку з її каліцтвом та ушкодженням здоров'я. Внаслідок вказаних подій відбулися зміни в її побуті та звичній діяльності. Тривалий період часу вона була в дуже пригніченому моральному стані, більше року потерпіла не мала можливості пересуватися самостійно, не могла виходити на вулицю, не може працювати, та забезпечувати себе самостійно. З 13.11.2023 перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, а з 23.03.2023 не має можливості ходити на улюблену роботу.
Додатково потерпіла зазначила, що після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 поводив себе зухвало, не відразу визнавав свою причетність до дорожньо-транспортної пригоди. Коли приходив до лікарні, то відмовлявся відшкодовувати шкоду, посилаючись на те, що він безробітний, та має двох дітей. В судових дебатах потерпіла ОСОБА_7 просила призначити обвинуваченому реальне покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Така позиція потерпілої обумовлена тим, що після пригоди вона стала інвалідом, впродовж всього її лікування ОСОБА_10 не цікавився станом її здоров'я, не відшкодував повністю матеріальну та моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.
До початку судового розгляду представником потерпілого ОСОБА_8 , який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_7 , подано цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в якому, з урахуванням уточнень, він просив: стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду, завдану здоров'ю в сумі 42720 гривень, та моральну шкоду в сумі 500000 гривень; стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_7 шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілої в сумі 22420 гривень 72 коп., та неотриману середню заробітну плату в сумі 217590 грн. 88 коп.; стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 судові витрати на правову допомогу у сумі 17500 грн, процесуальні витрати за проведення психологічної експертизи в сумі 12045 грн 60 коп.
Представник цивільного відповідача 2 Моторного (транспортного) страхового бюро України ОСОБА_14 в судові засідання не з'являвся, до суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому він просить: розглянути справу без його участі; та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У відзиві зазначається, що витрати пов'язані з лікуванням, які позивач намагається покласти на відповідачів, згідно зі ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не підтверджені документально, тому насьогодні МТСБУ не має можливості перевірити надані докази лікування з наданими медичними документами, та визначити пов'язаність з даною ДТП. Щодо відшкодування неотриманої середньої заробітної плати, згідно зі ст.25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільний відповідач зазначив, що згідно зі статтею 9 Закону України «Про страхування» та статтею 988 ЦК України страхове відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності не може перевищувати розміру прямого збитку, тобто не покритого іншим видом страхування, якого зазнав страхувальник, а тому не може бути подвійного страхування. Позивач отримав соціальну допомогу по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». З огляду на те, що лікарняні ОСОБА_7 всі оплачені, останній потрібно надати довідку про доходи, за якою можливо встановити різницю між середньою заробітною платою та отриманим доходом за період перебування на лікарняному.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_10 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції, заслухавши думку учасників процесу та роз'яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження всіх доказів по справі, відносно тих обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, та стосуються цивільного позову.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, вина ОСОБА_10 доводиться письмовими доказами, зокрема:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.03.2023, відповідно до якого до реєстру внесено відомості за №12023250310001038 за ч.1 ст.286 КК України;
- висновком експерта №CT/045E-23 від 10.04.2023, складеним судовим експертом ОСОБА_15 , згідно з яким у дорожній обстановці, яка склалася на момент пригоди, за зазначених в постанові слідчого вихідних даних, у діях водія мотоциклу BMW R Ninet, реєстрацій номер НОМЕР_3 , ОСОБА_10 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 2.3.б), 12.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, та на виконання яких він перешкод технічного характеру, відповідно до наданих на дослідження матеріалів не мав;
- висновком експерта №02-01/300 від 07.04.2023, з якого вбачається, що у ОСОБА_7 згідно даних медичної карти, мали місце ушкодження: закритий багатоуламковий перелом лівої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків, закритий перелом правої малогомілкової кістки без зміщення уламків, закритий перелом голівки лівої променової кістки без зміщення уламків. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу, вказаному в постанові про призначення експертизи, та відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривай розлад здоров'я. Виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження, могли виникнути при наїзді мотоциклу;
- висновком №205 від 22.03.2023 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер», згідно з яким встановлено діагноз ОСОБА_10 «тверезий»;
- протоколом огляду від 05.04.2024 з фототаблицею, згідно з яким було переглянуто інформацію, що міститься на лазерному диску марки «Axent CD-R», який був наданий на запит слідчого з кафе «Lviv Croissants», що за адресою: АДРЕСА_4 , на якому мається відеозапис, який охоплює прилеглу території, поблизу будинку №145;
- відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 22.03.2023 поблизу кафе «Lviv Croissants» за адресою: АДРЕСА_4 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
Вивчивши обвинувальний акт та додані матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним, що ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд керується положеннями ст.ст. 65-67 КК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обираючи вид та міру покарання суд, керуючись ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд приймає до уваги, що скоєний злочин, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, та є необережним нетяжким злочином проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Суд враховує особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, тимчасово не працює, одружений, не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей; має двох синів ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; за попереднім місцем роботи ТОВ «Водолазно-будівельна компанія «Технодрайв» за посадою водолаза характеризується позитивно.
Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_10 , суд визнає щире каяття.
Щире каяття характеризує суб'єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася. Відповідна правова позиція викладена в постанови Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 297/562/17. Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, в тому числі й під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом'якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №523/4890/19).
В судових дебатах обвинувачений попросив вибачення у потерпілої ОСОБА_7 , висловив жаль з приводу вчиненого, та зобов'язувався за наявності можливості відшкодувати заподіяну матеріальну та моральну шкоду. В останньому слові обвинувачений повідомив, що він пройшов військово-лікарську комісію, отримав рекомендаційний лист, та має намір проходити військову службу в Третій окремій штурмовій бригаді.
ОСОБА_10 частково відшкодував потерпілій матеріальну шкоду, пов'язану з лікуванням та реабілітацією на загальну суму 87965 гривень 89 коп. (в т.ч. 45507,09 грн. - на стадії досудового розслідування; та 42458,80 грн. - на стадії судового провадження).
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_10 , згідно ст.67 КК України, суд не вбачає.
В судових дебатах потерпіла ОСОБА_7 просила призначити обвинуваченому реальне покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Така позиція потерпілої обумовлена тим, що після пригоди вона стала інвалідом, впродовж всього її лікування ОСОБА_10 не цікавився станом її здоров'я, не відшкодував повністю матеріальну та моральну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням.
За сукупності вищенаведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості та обґрунтованості покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_10 покарання в межах, установлених санкцією ч.1 ст.286 КК України, у виді обмеження волі та застосувати ст.75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку та покладенням на нього обов'язків відповідно до ст.76 КК України.
Призначене покарання у виді обмеження волі, із застосуванням положень ст.75 КК України, на переконання суду, надасть можливість обвинуваченому ОСОБА_10 стати корисним для суспільства, зокрема, на військовій службі, та відшкодувати потерпілій заподіяну моральну шкоду.
Водночас, призначення ОСОБА_10 покарання у виді реального обмеження волі, як просить потерпіла, в даному випадку не відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого діяння (необережний нетяжкий злочин) та особі обвинуваченого ОСОБА_10 внаслідок суворості.
Щодо призначення додаткової покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд зазначає таке.
Санкція частини першої статті 286 КК України вказує суду на обов'язковість призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність не має альтернативного характеру застосування.
Підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_10 положень ст.69 КК України судом не встановлено.
Крім того, згідно постанови Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №367/6235/18, додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю (керувати транспортним засобом) повинно призначатися особі з урахуванням даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також обставин кримінального правопорушення.
Суд врахував як особу обвинуваченого, так і обставини кримінального правопорушення, яке сталося внаслідок грубого порушення ОСОБА_10 пункту 12.1 Правил дорожнього руху у звичайній дорожній обстановці (за сприятливих погодних умов, асфальтному покритті без нерівностей, у світлу пору доби), і призвело до виїзду його мотоциклу на сходи фундаменту будівлі № НОМЕР_4 , по бульвару Шевченка, де він здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 .
Для обвинуваченого керування транспортним засобом не є видом трудової діяльності, не поставить його у скрутне матеріальне становище.
Враховуючи, що ОСОБА_10 грубо знехтував Правилами дорожнього руху, суд призначає обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами у мінімальному розмірі на строк 1 рік. Таке додаткове покарання сприятиме його виправленню та дотриманню ним надалі Правил дорожнього руху.
Щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, суд зазначає таке.
До початку судового розгляду представником потерпілого ОСОБА_8 , який діє в інтересах потерпілої ОСОБА_7 , подано цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в якому він, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить:
- стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду, завдану здоров'ю в сумі 42720 гривень, та моральну шкоду в сумі 500000 гривень;
- стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_7 шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілої в сумі 22420 гривень 72 коп., та неотриману середню заробітну плату в сумі 217590 гривень 88 коп.;
- стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 судові витрати на правову допомогу у сумі 17500 гривень, процесуальні витрати за проведення психологічної експертизи в сумі 12045 (дванадцять тисяч сорок п'ять) гривень 60 коп.
Стосовно позовних вимог до ОСОБА_10 (цивільного відповідача 1), суд зазначає таке.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_10 частково визнав цивільний позов про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, зокрема, повністю визнає заявлену матеріальну шкоду, завдану здоров'ю; частково визнає моральну шкоду на суму 150000 гривень; покладає на розсуд суду питання стягнення процесуальних витрат на правову допомогу, з урахуванням наявних підтверджуючих документів; не визнає процесуальні витрати на проведення психологічної експертизи, оскільки остання проводилась за клопотанням сторони захисту, і не є обов'язковою у кримінальному провадженню.
Згідно з ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За положеннями ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.
Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Вище встановлено, що у результаті протиправних дій обвинуваченого потерпілій ОСОБА_7 була спричинена шкода здоров'ю у вигляді тілесних ушкоджень середньої тяжкості, після чого остання понесла матеріальні витрати на лікування, реабілітації, тощо.
Матеріальну шкоду, завдану здоров'ю, яку потерпіла просить стягнути з ОСОБА_10 , складають витрати на реабілітацію ОСОБА_7 , з розрахунку 420 грн. за один сеанс, що надається по робочих днях за період з 20.07.2023 до 30.11.2023 включно (96 робочих днів), та складає 40320 гривень (96 днів х 420 грн). Крім того, 26.07.2023 відбувся виїзд до лікаря, транспортування потерпілої в обидві сторони коштує 2400 гривень. Загальна сума матеріальної шкоди на лікування та реабілітацію, яка підлягає стягненню з ОСОБА_10 становить 42720 гривень. Вказані витрати позивач просить стягнути з обвинуваченого, оскільки стаття 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає часові обмеження (120 днів) щодо витрат на лікування та реабілітацію потерпілої, тому, на думку позивача, всі витрати, які матимуть місце після 19.07.20323 на лікування та реабілітацію має нести винна особа у ДТП.
На підтвердження понесення вказаних витрат позивач надав до суду, зокрема, копії фіскальних чеків на оплату послуг медичного перевезення «Айболіт»; копії Актів приймання-передачі наданих послуг ТОВ «Айболіт»; копії рахунків та договорів доручення; копії актів надання послуг «Послуги соціальної допомоги без забезпечення проживання для осіб похилого віку (допомога в реабілітації)» ТОВ «Турбота-Сервіс-Плюс»; копії платіжних інструкцій на оплату послуг перевезення та реабілітації; інші.
В ході судового провадження обвинувачений сплатив окремими платежами 42458 гривень 80 коп. Несплаченою залишається матеріальна шкода в сумі 261 гривня 20 коп.
Стосовно позовних вимог про стягнення з ОСОБА_10 моральної шкоди, суд встановив таке.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала (п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України).
У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Обвинувачений визнав цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 150000 гривень.
Під час судового розгляду встановлено, що здоров'ю потерпілої завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона та її родина зазнали у зв'язку з її каліцтвом та ушкодженням здоров'я. Внаслідок вказаних подій відбулися зміни в укладі життя, звичній діяльності, втрачено можливість працювати, встановлено ІІ групи інвалідності. З 22.03.2023 по 13.11.2023 ОСОБА_7 перебувала на лікарняному, перенесла дві складні хірургічні операції (23.03.2023 та 02.11.2023). Тривалий період часу потерпіла перебуває в пригніченому моральному стані, більше року вона не мала можливості самостійно пересуватися, виходити на вулицю, до цього часу не може працювати, та забезпечувати себе самостійно.
На підтвердження розміру моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_7 внаслідок вчинення кримінального правопорушення, до суду було надано, зокрема, медична документація щодо лікування потерпілої за період з 22.03.2023 по 13.11.2023; довідка МСЕК про встановлення ІІ групи інвалідності від 15.11.2023; та висновок експерта від 14.08.2023 №СЕ-19/124-23/7741-ПС, складений судовим експертом Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ОСОБА_18 ; інші.
З висновку експерта від 14.08.2023 №СЕ-19/124-23/7741-ПС вбачається, що за умов визнання судом заподіяння підекспертній ОСОБА_7 моральної шкоди, орієнтовний розмір її грошової компенсації, у разі встановленні правової кваліфікації дій заподіювача шкоди, буде становити один із запропонованих варіантів: 0 мінімальних заробітних плат, або 40,5 мінімальних заробітних плат, або 81 мінімальних заробітних плати, або 121,5 мінімальних заробітних плат, або 162 мінімальних заробітних плат, розмір якої встановлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду.
Суд враховує обставини вчинення злочину, глибини і тривалості фізичних та душевних страждань потерпілої, стан її здоров'я, порушення звичайного ритму життя, а також те, що у зв'язку із отриманими травмами потерпіла пройшла тривалий період лікування та реабілітації, позбавлена можливості працювати і забезпечувати себе, не могла і не може на даний час нормально пересуватися, потребує сторонньої допомоги, також отримала травми ніг, що істотно ускладнило її повсякденне життя та порушило нормальні соціальні зв'язки.
З урахуванням обставин справи, часткового визнання цивільного позову обвинуваченим, враховуючи принципи розумності та справедливості щодо стягнення шкоди, судову практику, що склалася, суд дійшов висновку стягнути з ОСОБА_10 на користь потерпілої ОСОБА_7 матеріальну шкоду, розмір якої з урахуванням сплат під час судового провадження, складає 261 грн. 20 коп. та моральну шкоду в сумі 220000 грн. 00 коп.
Стосовно позовних вимог до Моторного (транспортного) страхового бюро України (цивільний відповідач 2), суд зазначає таке.
Як вище зазначено, в цивільному позові, з урахуванням уточнених позовних вимог, потерпіла просить: стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_7 шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілої в сумі 22420 гривень 72 коп., та неотриману середню заробітну плату в сумі 217590 гривень 88 коп.
01.08.2023 від представника цивільного відповідача 2 Моторного (транспортного) страхового бюро України ОСОБА_14 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У відзиві зазначається, що витрати пов'язані з лікуванням, які позивач намагається покласти на відповідачів, згідно зі ст.24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не підтверджені документально, тому насьогодні МТСБУ не має можливості перевірити надані докази лікування з наданими медичними документами, та визначити пов'язаність з даною ДТП. Щодо відшкодування неотриманої середньої заробітної плати, згідно зі ст.25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цивільний відповідач зазначив, що згідно зі статтею 9 Закону України «Про страхування» та статтею 988 ЦК України страхове відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності не може перевищувати розміру прямого збитку, тобто не покритого іншим видом страхування, якого зазнав страхувальник, а тому не може бути подвійного страхування. Позивач отримав соціальну допомогу по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». З огляду на те, що лікарняні ОСОБА_7 всі оплачені, а тому останній потрібно надати довідку про доходи, за якою можливо встановити різницю між середньою заробітною платою та отриманим доходом за період перебування на лікарняному.
08.08.2023 представником цивільного позивача подано відповідь на відзив МТСБУ, в якій він зазначає, що оскільки поданий позов стосується відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, то обов'язок з подання копії позову з додатками у позивача не виникає згідно з ч.2 ст.177 ЦПК України. Водночас, представник МТСБУ має можливість ознайомитись з матеріалами справи. Крім того, представник цивільного позивача зазначає, що виплати по життю та здоров'ю допускають подвійне відшкодування шкоди, що прямо передбачено як і ЦК України та і Законом України «Про страхування», що знайшло своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №477/874/19. В п.69 вказаної Постанови зазначається, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі N 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі N 910/17048/17 (пункт 78)). Таким чином, з врахуванням ч.3 ст.1195 ЦК України, шкода, завдана фізичній собі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв'язку з втратою здоров'я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів, та відповідно, лікарняні не можуть враховуватись при стягненні неотриманого заробітку (доходу).
Судом встановлено, що 13.07.2023 ОСОБА_7 зверталась до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про відшкодування витрат на лікування, не покритих винною особою; та шкоди пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілою. До заяви додавались, зокрема, чеки, квитанції, договора на транспортування, платіжні інструкції.
Відповідно до п.п.43.1.2 ст.43 Закону України від 01.07.2004 №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) для забезпечення виконання зобов'язань членів Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються такі централізовані страхові резервні фонди: фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з п.п.«а» п.41.1. ст.41 Закону №1961-IV, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
Судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу мотоцикла BMW R Ninet, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував обвинувачений ОСОБА_10 , не була застрахована, тому шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди має відшкодовувати Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Відповідно до п.23.1. ст.23 Закону №1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно з п.24.1. ст.24 Закону №1961-IV, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Пункт 24.2. статті 24 Закону №1961-IV визначає, що мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів.
Під час досудового розслідування обвинувачений відшкодував матеріальну шкоду на суму 45507 грн. 09 коп. Несплаченими залишилися 22420 гривень 72 коп.
На підтвердження здійснених витрат на лікування на загальну суму 22420 гривень 72 коп. (за період до 19.07.2024 включно), до цивільного позову долучено, зокрема, медична документація щодо лікування потерпілої за період з 22.03.2023 по 13.11.2023 (виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого; лікарняні листки; оглядові листки візитів лікарів); копії фіскальних чеків на оплату послуг медичного перевезення «Айболіт»; копії Актів приймання-передачі наданих послуг ТОВ «Айболіт»; копії рахунків та договорів доручення; копії фіскальних чеків з аптек на придбання лікарських засобів, тощо; копії фіскальних чеків на оплату послуг реабілітації ТОВ «Турбота-Сервіс-Плюс»; рахунки на оплату послуг реабілітації ТОВ «Турбота-Сервіс-Плюс»; інші.
Керуючись положеннями ст.24 Закону №1961-IV, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_7 шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілої в сумі 22420 гривень 72 коп.
Щодо стягнення шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілою (неотриманої середньої заробітної плати), суд зазначає таке.
Відповідно до ст.25 Закону №1961-IV, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною.
Згідно з уточненими розрахунками до цивільного позову, потерпіла вважає, що розмір неотриманої середньої заробітної плати ОСОБА_7 за період з 22.03.2023 по 13.11.2023 становить 217590 гривень 88 коп. (169 робочих днів х 1287,52 грн). Відповідно до Довідки-розрахунку заробітної плати по середньому за 2 місяці за січень-лютий 2023 року, середньоденний заробіток станом на 01.03.2023 складає 1287 гривень 52 коп.
Вирішуючи вказані позовні вимоги, суд зазначає, що Верховний Суд в своїй Постанові від 06.05.2020 у справі №462/173/19 вказує, що згідно зі статтею 9 Закону України «Про страхування» та статтею 988 ЦК України страхове відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності не може перевищувати розміру прямого збитку, тобто не покритого іншим видом страхування, якого зазнав страхувальник, а тому не може бути подвійного страхування.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 працювала на посаді начальника групи ПАТ «Черкасиобленерго», отримала соціальну допомогу по тимчасовій непрацездатності у формі матеріального забезпечення згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до листків непрацездатності, потерпіла знаходилась на лікуванні з 22.03.2023 по 13.11.2023; період тимчасової непрацездатності оплачувався. Водночас, суду не надано доказів, яку суму коштів за цей період непрацездатності було оплачено потерпілій. Оскільки відшкодуванню підлягає різниця між доходом, який мав бути отриманий і фактично отриманим доходом у меншому розмірі, а доказів про суми фактично отриманих доходів за вказаний період не надано, в цій частині позов також слід відхилити за недоведеністю.
Доводи представника цивільного позивача про те, що виплата соціальної допомоги по тимчасовій непрацездатності не повинна враховуватись при вирішенні питання щодо відшкодування страховиком шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності, у порядку статті 25 Закону №1961-IV, є безпідставними, оскільки шляхом виплати вказаного виду соціальної допомоги працівнику компенсується заробіток (дохід), втрачений у період тимчасової непрацездатності. Крім того такі доводи не узгоджуються з положеннями статей 22, 23 Закону №1961-IV, якими визначається шкода, яка відшкодовується
При цьому, суд не приймає посилання представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки третім особам), з огляду на відмінність обставин справи; зокрема, вказана постанова стосується визначення розміру неотриманого позивачкою як підприємцем доходу за час тимчасової втрати нею працездатності.
Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Згідно із ч.1 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Згідно уточнених позовних вимог, представник цивільного позивача просить стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої витрати на правову допомогу в сумі 17500 гривень.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу до суду надано, зокрема:
- договір про надання правової допомоги від 15.06.2023; ордер серії НОМЕР_5 від 16.06.2023 на надання правничої (правової) допомоги; копію свідоцтва серії НОМЕР_6 від 02.10.2017 про право заняття адвокатською діяльністю;
- платіжна інструкція від 28.06.2023 на оплату за надання юридичних послуг у справі 712/3798/23, ОСОБА_7 у сумі 1000 грн.;
- платіжна інструкція від 22.07.2023 на оплату за надання юридичних послуг у справі 712/3798/23, ОСОБА_7 у сумі 4500 грн.;
- платіжна інструкція від 13.08.2023 на оплату за надання юридичних послуг у справі 712/3798/23, ОСОБА_7 у сумі 2000 грн.;
- платіжна інструкція від 18.08.2023 на оплату за надання юридичних послуг у справі 712/3798/23, ОСОБА_7 у сумі 2000 грн.;
- платіжна інструкція 31.10.2023 на оплату за надання юридичних послуг у справі 712/3798/23, ОСОБА_7 у сумі 2000 грн.;
- платіжна інструкція від 01.12.2023 на оплату за надання юридичних послуг у справі 712/3798/23, ОСОБА_7 у сумі 2000 грн.;
- акт приймання-передачі наданих послуг від 22.03.2024, складений адвокатом ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , згідно з яким загальна вартість наданих послуг відповідно до Договору №б/н від 15.06.2023 у справі №712/3798/23 складає 17500 гривень 00 коп., в т.ч. вивчення матеріалів справи та формування правової позиції, 2 години - 4000 гривень; написання та подання цивільного позову, 2 години - 4000 гривень; написання відповіді на відзив МТСБУ, 1 година - 2000 гривень; написання та подання заяви на замовлення учасником справи висновку експерта у Черкаський науково-дослідний експертно криміналістичний центр МВС України, 45 хв. - 1500 гривень; участь у судових засіданнях, 3 години - 6000 гривень.
З вказаних документів вбачаються, що сторони, при укладенні угоди про надання юридичних послуг узгодили порядок розрахунку, а саме: винагорода адвоката складає суму вартості наданих послуг, що стосуються ведення справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Виходячи із наданих доказів, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі, який, на переконання суду, є співмірним із наданими адвокатом послугами, та суд дійшов висновку про стягнення з обвинуваченого на користь ОСОБА_7 витрат на правничу допомогу в сумі 17500 грн.
Крім того, в порядку ч.1 ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілої здійснені нею документально підтверджені процесуальні витрати на проведення психологічної експертизи в сумі 12045 гривень 60 коп.
Питання скасування арешту суд вирішує відповідно до вимог ст.174 КПК України.
Долю речових доказів та розподіл процесуальних витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст.ст.100, 124 КПК України.
Керуючись ч.15 ст.615, ст.ст. 368-371, 373-374,376, 394 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_10 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі п.п.1, 2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_10 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_10 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - задовольнити частково.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_7 шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілої в сумі 22420 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять) гривень 72 коп.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 261 (двісті шістдесят одна) гривня 20 коп., моральну шкоду в сумі 220000 (двісті двадцять тисяч) гривень 00 коп., процесуальні витрати на правову допомогу у сумі 17500 (сімнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 коп., процесуальні витрати за проведення психологічної експертизи в сумі 12045 (дванадцять тисяч сорок п'ять) гривень 60 коп., а всього 249806 (двісті сорок дев'ять тисяч вісімсот шість) гривень 80 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи в сумі 3823 (три тисячі вісімсот двадцять три) гривні 68 коп.
Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.03.2023 у справі №712/2819/23, а саме: на мотоцикл BMW R Ninet, д.н.з. НОМЕР_1 .
Речові докази у кримінальному провадженні:
- мотоцикл BMW R Ninet, д.н.з. НОМЕР_1 , що переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_10 - залишити за належністю ОСОБА_10 ;
- лазерний диск «Axent CD-R» з відеозаписом дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 22.03.2023 о 17 год. 45 хв. в АДРЕСА_4 , що приєднано до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м. Черкаси протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1