Справа № 939/1018/24
Іменем України
09 жовтня 2024 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М.
за участю секретаря - Рассказової М.М,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
У квітні 2024 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 липня 2020 року вона (позивач) надала ОСОБА_1 у борг грошові кошти у розмірі 707 598,00 грн., які отримала в різних банках в якості кредитів, а саме: 63 070,00 грн - в АТ «Таскомбанк», 553 353,00 грн - в АТ «Креді Агріколь Банк», 91 175,00 грн - в АТ «Перший український міжнародний банк». Відповідач зобов'язалася повернути їй (позивачу) вказані кошти до 30 грудня 2023 року. Станом на день подачі позовної заяви відповідач вказаний борг не повернула, чим порушила виконання свого зобов'язання. Тому позивач просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь заборгованість у розмірі 707 598,00 грн. в рахунок погашення боргу за розпискою від 30 липня 2020 року та сплачений судовий збір в розмірі 7 075,98 грн.
Ухвалою суду від 28 травня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.
Ухвалою суду від 10 липня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзив на позов не надала.
Оскільки суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, яка повідомлялася про час і місце розгляду справи в порядку, визначеному ЦПК України, від неї не надійшли відзив чи заява про судовий розгляд за її відсутності, вказане дає підстави вирішити справу з огляду на наявні в ній дані (постановити заочне рішення) у відповідності до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, проти чого й не заперечує позивач.
На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 30 липня 2020 року ОСОБА_2 отримала в борг від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 707 598 грн, які зобов'язалася повернути в строк до 30 грудня 2023 року, що підтверджується копією письмової розписки ОСОБА_1 від 30 липня 2020 року (а.с. 43).
Згідно з письмовою розпискою, складеною 30 липня 2020 року ОСОБА_1 , остання отримала в борг від ОСОБА_1 грошові кошти, які та отримала в кредит в: АТ «Таскомбанк» - 63 070,00 грн., АТ «Креді Агріколь Банк» - 553 353,00 грн., АТ «ПУМБ» - 91 175,00 грн (а.с. 43)
Як стверджує позивач, і відповідач жодних заперечень щодо цього суду не надала, отримані грошові кошти у розмірі 707 598,00 гривень ОСОБА_1 їй до цього часу не повернула.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2021 року в справі № 501/1243/20 та від 26 квітня 2022 року в справі № 753/1349/20.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач, борг за договором позики від 30 липня 2020 року, оформлений розпискою, в обумовлені строки не повернула, то суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 707 598,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір в розмірі 7 075,98 гривень.
Керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) заборгованість за розпискою від 30 липня 2020 року у розмірі 707 598 (сімсот сім тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 7 075 (сім тисяч сімдесят п'ять) гривень 98 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення суду складено 10 жовтня 2024 року.
СуддяМ.Герасименко