Справа № 522/11708/24
Провадження № 3/522/5883/24
09 жовтня 2024 року суддя Приморського районного суду міста Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП,-
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Чорнуху Ю.В.
З протоколу серії АБА № 113559 від 29.06.2024, вбачається, що 29.06.2024 о 23 год. 30 хв. у м. Одесі, вул. Новощіпний ряд, буд. 2 на електросамокаті з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, нестійка хода) від проходження огляду на стан сп'яніння на місці та в мед.закладі відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання 14.08.2024 ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. З'явився захисник ОСОБА_1 - адвокат Врона А.В., подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі відсутності складу адміністративного правопорушення. Клопотання обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 рухався на електричному самокаті Jet Okai 400, який не вимагає отримання права на управління транспортним засобом, у зв'язку із тим, що його номінальна потужність 0,35 кВт та пікова потужність 0,835 кВт, також не потребується реєстрації цього пристрою з отриманням державних номерних знаків. Оскільки електросамокат не є механічним транспортним засобом, захисник вважає, що ОСОБА_1 не є водієм та прирівнюється до велосипедиста, відповідно не може бути притягнутий до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час дослідження у судовому засіданні відеозапису було виявлено, що відеозапис переривається та не завантажується для його перегляду у повному обсязі, також захисником заявлено клопотання про витребування безперервних відеозаписів з обох портативних відеореєстраторів. Розгляд справи відкладено на 11.09.2024.
Постановою від 14.08.2024 витребувано від Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національні поліції засвідчені у встановленому порядку безперервні відеозаписи портативних відеореєстраторів.
У судове засідання 11.09.2024 з'явився захисник ОСОБА_1 - адвокат Врона А.В. У зв'язку з невиконанням постанови від 14.08.2024 та ненажанням виттребуваних відеозаписів, розгляд справи відкладено на 09.10.2024.
У судове засідання 09.10.2024 з'явився захисник ОСОБА_1 - адвокат Врона А.В., надав пояснення аналогічні за змістом додатковим поясненням, які були подані через систему «Електронний суд» 20.08.2024 та 27.09.2024.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Приписи ст. 7 КУпАП визначають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з'ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ № 14 при розгляді адміністративних справ, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, ст. 121 КУпАП, п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР).
Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Згідно пункту 1.10 ПДР транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Цей термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користуванн. Стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність водіїв всіх транспортних засобів, а не лише механічних транспортних засобівст, та не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.
У постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 Верховний Суд зазначив, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» містить визначення термінів:
електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії;
легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
Отже, електросамокат, який є легким персональним електричним транспортним засобом, також відноситься до транспортних засобів.
В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначена модель і марка електросамоката. Захисник особи, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, стверджує, що ОСОБА_1 рухався на електричному самокаті марки Jet Okai 400, який має номінальну потужність 0,35 кВт та пікову потужність 0,835 кВт.
З огляду на наведені норми чинного законодавства, вказаний електросамокат є легким персональним електричним транспортним засобом та охоплюється терміном «транспортні засоби» у розумінні ст. 130 КУпАП.
За таких обставин, суд вважає безпідставними доводи захисника стосовно того, що до відповідальності за ст. 130 КУпАП може бути притягнутий лише водій механічного транспорту і що ОСОБА_1 може бути прирівняний до велосипедиста. Постанови, на які посилається захисник у своїх поясненнях, були ухвалені до набрання чинності Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», яким запроваджені наведені вище терміни «електричний колісний транспортний засіб» та «легкий персональний електричний транспортний засіб» та, відповідно, визначено, що електросамокат відноситься до певної категорії транспортних засобів.
Отже, у діях особи, які керує електросамокатом та відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, міститься склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КупАП.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі по тексту - ПДР), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР України).
Порядок огляду водія на стан сп'яніння встановлений ст. 266 КУпАП, спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція) та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 (далі - Порядок).
Зокрема приписами ст. 266 КУпАП встановлено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно п. 6 Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
З досліджених у судовому засіданні відеозаписів ID 473733, 471024, доданих до протоколу на диску DVD-R, а також на диску, повторно наданому на виконання постанови суду, вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та на запитання чи вживав він алкоголь повідомив, що вживав, але не знав, що не має права керувати електросамокатом після вживання алкоголю (23 год.31 хв. ID 473733). ОСОБА_1 декілька разів повторив, що вживав алкоголь. За весь час складення протоколу ОСОБА_1 не заперечував факт керування електросамокатом. У судовому засіданні та у наданих суду клопотанні та поясненнях захисник також не заперечував факт керування електросамокатом особою, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 на запитання чи буде він проходити огляд на стан сп'яніння спочатку погодився (23 год. 35 хв., ID 471024), а потім відмовився (23 год. 37 хв., ID 471024). Отже, факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння мав місце і він зафіксований технічними засобами відеозапису.
Також факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 113559 від 29.06.2024, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Захисник у судовому засіданні зауважив, що направлення на проходження огляду на стан сп'яніння складалось за часом пізніше, ніж розпочалось складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Надаючи оцінку цим доводам, суд зважає на те, що сам факт повідомлення працівником поліції про необхідність пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду мав місце о 23 год. 37 хв., тоді як часом складення протоколу про адміністративне правопорушення зазначено 23 год. 40 хв. Тобто, спочатку мала місце відмова від проходження огляду на стан сп'яніння, після якої вже розпочалось складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Наявні у справі докази є належними, допустимими та у своїй сукупності достатніми для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Застосування заходів адміністративного стягнення має на меті виховання правопорушника в дусі додержання вимог закону.
Судом не встановлені обставини, визначені статтями 34-35 КУпАП, які обтяжують чи пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Згідно довідки, наявної у матеріалах справи, ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП.
Приписи КУпАП визначають, що вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Вказана норма не передбачає альтернативних видів стягнення.
ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою, наявною в матеріалах справи.
Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, мету застосування адміністративного стягнення - виховання особи та запобігання вчиненню нових правопорушень, приписи ч. 1 ст. 130 КУпАП, які не містять альтернативних видів стягнення, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 стягнення у виді накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік .
Згідно ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладання на правопорушника адміністративного стягнення з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 605,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 130, 268, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ЗУ «Про судовий збір», суд -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів, строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у встановлений строк, відповідно до ст. 308 КУпАП постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби та у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Юлія ЧОРНУХА