Провадження № 2-а/760/933/24
Справа № 757/45089/23-а
10 жовтня 2024 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції України в Київській області (ЄДРПОУ: 40108616; адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 15; e-mail: kvo@police.gov.ua; KIEV_OBL@KV.MVS.GOV.UA), Бучанського РУП ГУНП в Київській області (адреса: 08150, Київська область, м. Боярка, вул. Хрещатик 88; e-mail: chchbuchapd@kv.police.gov.ua) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Рух справи
05.10.2023 вказаний адміністративний позов, датований 30.09.2023, за підписом позивача, надійшов до Печерського районного суду міста Києва.
В позові ставиться питання про скасування постанови серії ГБВ № 995048 по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10.10.2023 справу передано за підсудністю до Солом'янського районного суду міста Києва.
25.03.2024 справа надійшла до Солом'янського районного суду міста Києва із супровідним листом Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2024.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2024 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично справу передано судді по реєстру 28.03.2024.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05.04.2024 відповідний позов прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).
Обґрунтування позову
В позові, зокрема, вказується, що 22.09.2023 посадовими особами Бучанського РУП ГУНП в Київській області складено постанову ГБВ № 995048.
Позивач зазначає, що з такою постановою не згоден та вважає її незаконною, оскільки він не курив тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом.
Зауважує, на відсутність належних та допустимих доказів, зокрема, показання свідків, показання технічних приладів та засобів, посилання на офіційні документи, тощо, на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Щодо правової позиції ГУНП в Київській області
09.09.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за підписом представника ГУНП в Київській області - В. Чубинського, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 57-62).
В обґрунтування відзиву, зокрема, вказується, що недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправною такої постанови.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 22.09.2023 інспектором ГРПП ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП капітаном поліції Демчук А.В. складено постанову серії ГБВ № 995048 (а.с. 15) по справі про адміністративне правопорушення, за змістом якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.09.2023 о 15:07 за адресою: м. Буча, вул. Енергетиків, 9, курив сигарети в місці, де це заборонено законом, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, за що на нього накладено штраф у розмірі 51,00 грн.
Позивач не погоджується із оскарженою постановою, вважає безпідставною та такою, що винесена за відсутності доказів вчинення відповідного адміністративного правопорушення.
Відповідач наполягає, що оскаржена постанова є законною.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
У ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію України» № 580-VIII закріплено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Пунктами 5, 8, 10 частини першої статті 23 вказаного Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради).
Згідно з ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання, жування чи нагрівання.
Разом з тим, відповідно до ст. 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» забороняється куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов'язаних з їх вживанням, трав'яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів: 1) у ліфтах і таксофонах; 2) у приміщеннях та на території закладів охорони здоров'я; 3) у приміщеннях та на території навчальних закладів; 4) у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту; 5) у приміщеннях закладів ресторанного господарства; 6) у приміщеннях об'єктів культурного призначення; 7) у приміщеннях органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування; 8) у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності; 9) у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян; 10) у приміщеннях гуртожитків; 11) на дитячих майданчиках; 12) у місцях загального користування житлових будинків; 13) у підземних переходах; 14) у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, у тому числі в таксі; 15) на вокзалах та станціях; 16) на зупинках громадського транспорту.
Таким чином, положення Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» містять пряму заборону куріння у приміщеннях закладів ресторанного господарства.
У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 175-1 КУпАП куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, тягне за собою попередження або накладення штрафу від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу викладених норм вбачається, що особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 175-1 КУпАП у разі куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
У той же час, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п. 1 ст. 247 КУпАП).
Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
У даному випадку, для підтвердження порушення позивачем відповідних положень КУпАП відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, із відповідною фіксацією вчиненого правопорушення тощо.
Як свідчать матеріали справи, інспектором ГРПП ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГБВ № 995048 від 22.09.2023 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 175-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 51,00 грн.
Втім, матеріали справи окрім вказаної постанови ГБВ № 995048 від 22.09.2023, не містять інших жодних доказів, що підтверджують факт куріння позивачем тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом.
До того ж, зазначена постанова не містить посилань на жодні належні та допустимі докази, зокрема, показання свідків, записи технічних приладів та засобів, на підставі яких дільничим офіцером зроблено висновок про вчинення позивачем інкримінованого позивачу правопорушення.
За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
При цьому, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відтак, з огляду на відсутність відеозапису з нагрудної камери співробітника поліції, з місця події та вчинення адміністративного правопорушення та відсутність будь-яких доказів здійснення такої фіксації жодними іншими доказами, як то показами свідків, суд приходить висновку про відсутність підтвердження жодними допустимими й належними доказами факту вчинення позивачем правопорушення.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови, вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 у справі № 537/4012/16-а, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17.
При цьому, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, а є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності, яка у даному випадку є тільки рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, втім саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
Відповідно, суд за відсутності будь-яких належних та допустимих доказів фіксації вчинення позивачем адміністративного правопорушення позбавлений можливості надавати оцінку спірним правовідносинам щодо наявності чи відсутності в діях позивача порушень ст. 175-1 КУпАП.
Таким чином, суд зазначає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП є не доведеним зі сторони відповідача.
Отже, суд вбачає наявність правових підстав для задоволення позову.
При цьому суд зазначає, що належним відповідачем в даній категорії справ є саме Головне управління Національної поліції України в Київській області.
Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
На підставі наведеного позовні вимоги в частині скасування оскарженої постанови підлягають задоволенню в частині належного відповідача.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, одним зі способів захисту прав позивача у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є скасування судом оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, відсутність доказів правомірності дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Щодо судових витрат
За змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з урахуванням задоволення позову на користь держави підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Київській області судовий збір у розмірі 536,80 грн. За змістом ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення судового збору стягувачем є Державна судова адміністрація України.
Відповідно до п. 11 розділу XIX «Звернення судових рішень до примусового виконання» Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 оригінал виконавчого документа про стягнення судового збору надсилається судом до ДСА України або відповідного територіального управління ДСА України, як представника стягувача відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України "Про виконавче провадження", для його подальшого пред'явлення до виконання.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-247, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 286-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області, Бучанського РУП ГУНП в Київській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити в частині належного відповідача - Головного управління Національної поліції України в Київській області.
Скасувати постанову ГБВ № 995048 від 22.09.2023 по справі про адміністративне правопорушення, складену інспектором ГРПП ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП капітаном поліції Демчук А.В. щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закрити справу у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 175-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Київській області (ЄДРПОУ: 40108616; адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 15; e-mail: kvo@police.gov.ua; KIEV_OBL@KV.MVS.GOV.UA), на користь держави 536,80 грн (п'ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Оригінал виконавчого документа про стягнення судового збору надіслати до Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ: 26255795; адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5), як представника стягувача.
Суддя Л. Л. Зуєвич