Справа №295/14178/24
1-кс/295/6229/24
Іменем України
03.10.2024 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою,
подане старшим слідчим другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_6 ,
погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 ,
у кримінальному провадженні за №62023240020001472 від 21.11.2023,
стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Яструбці Джанкойського району Кримської області, з неповною середньою освітою, неодруженого, зі слів, має на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном 60 діб.
Як зазначено у клопотанні, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, будучи направленим 04.07.2023 для проходження військово-лікарської комісії у військову частину НОМЕР_2 проходження військово-лікарської комісії не розпочав та нез'явився вчасно о 09.00 год. 05.07.2023 до місця проходження військової служби, а саме в місце розташування військової частини НОМЕР_1 , що у АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд не пов'язуючи його із обов'язком військової служби.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини, правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним нез'явлення у місце служби та його причини не повідомив та проводив час на власний розсуд до 02.10.2024.
У зв'язку з наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення 19.09.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України.
20.09.2024 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук, оскільки місце його перебування органу досудового розслідування невідоме.
23.09.2024 слідчим суддею Богунського районного суду м. Житомира надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_4 з метою його приводу до слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
02.10.2024 ОСОБА_4 затримано на підставі ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення орган досудового розслідування підтверджує зібраними у кримінальному провадженні доказами: повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення, від 09.09.2023; рапортом старшого ординатора операційно-перев'язувального відділення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 про факт нез'явлення у військову частину НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_4 ; актом службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 щодо нез'явлення із лікувального закладу у військову частину НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_4 , яким встановлено відсутність будь-яких поважних причин у ОСОБА_4 на нез'явлення до військової частини; протоколом допиту свідка - офіцера групи контролю бойового стресу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 , який надав показання по суті нез'явлення у військову частину НОМЕР_1 військовослужбовцем військової служби за мобілізацією ОСОБА_4 , та відсутність будь-яких поважних причин на таке нез'явлення; протоколом допиту свідка - начальника служби повітряно-десантної техніки - старшого оперативної групи військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_10 , який надав показання по суті нез'явлення у військову частину НОМЕР_1 військовослужбовцем військової служби за мобілізацією ОСОБА_4 , та відсутність будь-яких поважних причин на таке нез'явлення; відомостями із лікувальних закладів, про те, що ОСОБА_4 за медичною допомогою після нез'явлення у військову частину не звертався; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Слідчий вказує, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
У клопотанні слідчий посилається на те, що метою та підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення тобто ризикам, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КГЖ України. Так, наявний реальний ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, а саме позбавлення волі строком від п'яти до десяти років. 20.09.2024 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук оскільки місце його перебування органу досудового розслідування не було відоме. Також існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки військовослужбовець ОСОБА_4 05.07.2023 не з'явився у військову частину НОМЕР_1 та перебував понад один рік за межами військової частини, обов'язки військової служби не виконує, органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним нез'явлення у місце служби та його причини не повідомив та проводить час на власний розсуд по теперішній час.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених у клопотанні.
Підозрюваний у судовому засіданні вказав, що проти клопотання заперечує. Пояснив, що має хвору матір, чекає відношення від військової частини, де служить брат, бо має намір продовжити військову службу. Мав проходити ВЛК та в цей час йому повідомили про загибель побратима, підозрюваний злякався. Подзвонив до матері, яка повідомила, що хвора, та просила приїхати до неї для оформлення опіки. Вказав, що не буде переховуватись, хоче проходити службу, тільки в іншому підрозділі.
Захисник у судовому засіданні пояснив, що підозрюваний у вчиненому розкаюється та обіцяє виправитись. У підозрюваного незадовільний стан здоров'я, має на утриманні двох дітей. Проти задоволення клопотання заперечив.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Встановлено, що у провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за №62023240020001472 від 21.11.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
19.09.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України.
03.10.2024 ОСОБА_4 вручено повідомлення про зміну підозри у вчиненні кримінального правопорушення з правою кваліфікацією за ч. 5 ст. 407 КК України.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При цьому, згідно з ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід тримання під вартою.
У відповідності до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Окрім того, згідно з ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а відтак слідчий суддя приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34).
Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що надані слідчим та прокурором докази у їх сукупності переконали б неупередженого спостерігача, що ОСОБА_4 , можливо, вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, що наразі підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому, при оцінці існуючих ризиків, на які покликались слідчий та прокурор, суд враховує також, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26.07.2001 Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
З клопотання та доданих до нього матеріалів слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, санкція якої передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
На переконання слідчого судді, слідчим доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені у п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, а також на характер та обставини можливого правопорушення, а саме що ОСОБА_4 самовільно залишив місце служби та протягом тривалого часу не повідомляв про місце свого перебування компетентні органи, ризики переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, вбачається обґрунтованим.
Таким чином, оцінивши в сукупності додані до клопотання докази, за наведених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою. Дані обставини є істотними і такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, а тому подане клопотання про застосування запобіжного заходу підлягає задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням приписів п.3 ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 442 Кримінального кодексу України.
Керуючись положеннями ст. 177, 178 цього п.3 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя не вбачає за можливе визначити розмір застави.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 29.11.2024 включно, без визначення застави.
Строк дії ухвали - до 29.11.2024 включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оголошення повного тексту ухвали о 16-30 год 07.10.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_1