10 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №480/2677/21
адміністративне провадження № Зі/990/97/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 28 квітня 2023 року у справі №480/2677/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Сумської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення компенсації та моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 3 від 17 грудня 2020 року про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації;
- зобов'язати Сьому кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, а у разі її припинення, ліквідації, - Офіс Генерального прокурора безпосередньо або через уповноважену кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) вчинити певні дії, а саме ухвалити рішення про успішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації з 17 грудня 2020 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Сумської обласної прокуратури № 60к від 12 березня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Сумського відділу Сумської місцевої прокуратури Сумської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 15 березня 2021 року;
- зобов'язати Сумську обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури на посаді прокурора Окружної прокуратури міста Суми або прокурора Сумської окружної прокуратури, що є рівнозначними посаді прокурора Сумського відділу Сумської місцевої прокуратури, яку позивач обіймав на день звільнення або на іншій рівнозначній вакантній посаді в органах прокуратури, що функціонують на території Сумської області;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в органах прокуратури на рівнозначній посаді прокурора Сумської окружної прокуратури;
- стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 компенсацію за вимушений прогул із розрахунку 3 026,60 грн за один день вимушеного прогулу, з моменту звільнення з 15 березня 2021 року по день ухвалення рішення суду;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 59 020 грн;
- стягнути з Сумської обласної прокуратури моральну шкоду на користь позивача в розмірі 100 000 грн;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов'язати Сумську обласну прокуратуру подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 17 грудня 2020 року № 3 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Сумської обласної прокуратури від 12 березня 2021 року № 60к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Сумського відділу Сумської місцевої прокуратури Сумської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 15 березня 2021 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Сумського відділу Сумської місцевої прокуратури Сумської області з 15 березня 2021 року.
Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 91 101,18 грн.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Сумського відділу Сумської місцевої прокуратури Сумської області з 15 березня 2021 року та стягнення з Сумської обласної прокуратури на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у розмірі 20 419,23 грн.
Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 28 квітня 2023 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Сумської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20 липня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі №480/2677/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
04 вересня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про роз'яснення пункту 79 постанови Верховного Суду від 28 квітня 2023 року з приводу того, які докази на думку Верховного Суду залишилися недослідженими, неврахованими та що саме необхідно дослідити суду першої інстанції під час повторного судового розгляду.
На переконання заявника судом першої інстанції досліджено всі документи (докази), на які посилалась Сьома кадрова комісія при винесені оскаржуваного рішення, було взято до уваги та досліджено в судовому засіданні рішення ЄСПЛ "М.С. проти України", за результатами чого суд дійшов висновку, що з огляду на викладені у ньому позиції, неефективність досудового розслідування полягала у тому, що кримінальне провадження було розпочато за фактом розбещення дитини тільки через два роки після стверджувального злочину, та, як встановив ЄСПЛ, така затримка звела нанівець ефективність досудового розслідування. Вказана позиція цілком узгоджується з матеріалами справи - рішенням ЄСПЛ "М.С. проти України", рішенням КДКП № 165-дп-18 від 18 квітня 2018 року «Про закриття дисциплінарного провадження щодо прокурора Сумського відділу Сумської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_1 », матеріалами відеозапису та іншими матеріалами. Отже рішення ЄСПЛ "М.С. проти України" не вказувало, що в діях прокуратури є порушення вимог законодавства та положень міжнародного законодавства, що призвело до неефективності досудового розслідування. Судами першої та апеляційної інстанції також було досліджено процесуальну діяльність позивача як прокурора під час досудового розслідування - письмові вказівки, листи реагування, постанови про скасування постанов про закриття кримінального провадження за період з 2013 рік по 2018 рік.
Верховний Суд звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з листом про надіслання справи №480/2677/21 для розгляду поданої заяви та 23 вересня 2024 року справа надійшла до Суду.
Колегія суддів проаналізувавши доводи, наведені в заяві про роз'яснення судового рішення, зазначає таке.
Відповідно до частин першої-другої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
За правилами КАС України роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Роз'яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 21 вересня 2021 року у справі № 9901/55/19 роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, в ухвалі від 10 вересня 2021 року у справі № 120/2825/20-а Верховний Суд висловив правову позицію, що у відповідності до імперативних положень статті КАС України, роз'яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню, тобто таке рішення, яким суд розв'язав спір по суті, якщо воно впливає на права, обов'язки та інтереси учасників спірних правовідносин, але не те, яке ухвалене з процесуальних питань, що не стосуються суті спору, який виник між сторонами у справі, й лише вказує на процесуальну дію, вчинену судом у межах наданих йому повноважень.
Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 22а-11177/08 також вказав, що фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акту, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в постановлене рішення.
Системне тлумачення вищевказаних положень процесуального закону дозволяє дійти висновку, що рішення суду може бути роз'яснено у разі, якщо без такого роз'яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні відповідної неясності і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення. Ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині.
Подібні висновки також були неодноразово висловлені Верховним Судом зокрема у постановах від 26 січня 2018 року у справі № 138/815/17, від 16 липня 2020 року у справі № 619/3407/16-а, від 30 грудня 2020 року у справі № 766/9580/17, від 26 травня 2022 року у справі № 620/1269/20, від 20 грудня 2023 року у справі № 400/2839/22.
Враховуючи імперативні положення статті 254 КАС України, Верховний Суд наголошує на наявності критеріїв визначення судом можливості прийняття до розгляду заяви про роз'яснення відповідного судового рішення, а саме:
- заява про роз'яснення судового рішення має бути подана особою, щодо якої воно ухвалене, або особою, якою буде здійснюватись його примусове виконання;
- судове рішення має підлягати виконанню, але на момент подання відповідної заяви має бути ще не виконане;
- заявником має бути доведено, що зміст резолютивної частини судового рішення є нечітким або незрозумілим.
Верховний Суд у справі № 480/2677/21 ухвалив постанову, якою рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції вказуючи на те, що висновки судів попередніх інстанцій про необґрунтованість рішення Сьомої кадрової комісії № 3 від 17 грудня 2020 року є передчасними. Зокрема, судами не надано належної оцінки обставинам, наведеним у спірному рішенні Кадрової комісії з урахуванням наведених у ньому пояснень позивача, за яких комісія дійшла висновку про невідповідність позивача вимогам професійної етики та професійної компетентності. Також судами на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх невстановлення впливає на правильність вирішення спору.
При цьому, постанова Верховного Суду від 28 квітня 2023 року не є судовим рішенням, яким вирішено спір по суті, що виключає можливість роз'яснення такого судового рішення.
Водночас обґрунтування заяви про роз'яснення судового рішення (а саме пункту 79) фактично свідчить про незгоду позивача з прийнятим судовим рішенням, правомірністю дій під час виконання своїх повноважень при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 12013200260000727 від 08 травня 2013 року за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 156 КК України за фактом розбещення малолітньої, що виходячи зі змісту статті 254 КАС України не може бути підставою для його роз'яснення.
Виходячи з наведеного, відсутні підстави для роз'яснення пункт 79 постанови Верховного Суду від 28 квітня 2023 року у справі №480/2677/21.
На підставі викладеного, керуючись статтею 254 КАС України,
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення пункту 79 постанови Верховного Суду від 28 квітня 2023 року у справі №480/2677/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Сьомої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Сумської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення компенсації та моральної шкоди, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко