10 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №120/290/24
адміністративне провадження № К/990/33165/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Губської О.А., Жука А.В.,
перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі №120/290/24 за позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02 листопада 2023 року №3 «Про неуспішне проходження атестації»;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Вінницької обласної прокуратури від 04 грудня 2023 року №1159к про звільнення з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органах прокуратури;
- поновити на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органах прокуратури;
- стягнути з Вінницької обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу у порядку та за алгоритмом, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 за №100.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року, позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02 листопада 2023 року № 3 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Вінницької обласної прокуратури від 04 грудня 2023 року №1159к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органах прокуратури.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органах прокуратури з 05 грудня 2023 року.
Стягнуто з Вінницької обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу у порядку та за алгоритмом, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за №100, за період 05 грудня 2023 року по 13 березня 2024 року в сумі 159 272,86 грн, з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
Допущено судове рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області та органах прокуратури та присудження виплати заробітної плати у межах сум стягнення за один місяць в сумі 48 000,04 грн.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 17 липня 2024 року та від 14 серпня 2024 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
27 серпня 2024 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі №120/290/24. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 вересня 2024 року визнано неповажними, зазначені Офісом Генерального прокурора, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та залишено касаційну скаргу без руху. Зокрема, в ухвалі зазначено, що відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнанні неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Також зазначено про необхідність подання уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України).
На виконання вимог ухвали Суду, відповідачем надіслано уточнену касаційну скаргу, до якої додано заяву про поновлення строку касаційного оскарження.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що Офісом Генерального прокурора 28 червня 2024 року, в межах строку на касаційне оскарження, подано касаційну скаргу. Ухвалами Верховного Суду від 17 липня 2024 року та від 14 серпня 2024 року касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та роз'яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. З урахуванням роз'яснень, викладених Верховним Судом в ухвалі про повернення касаційної скарги, 23 серпня 2024 року повторно в найкоротші терміни подано касаційну скаргу на рішення судів у справі №120/290/23. Таким чином, Офісом Генерального прокурора підтверджено намір реалізувати право на касаційне оскарження. Про таке бажання свідчить також подання касаційної скарги в межах процесуального строку вперше і сплата судового збору. Крім того, зазначає, що триває повномаштабна збройна агресія Російської Федерації проти України. Одним із проявом такої агресії є, зокрема, регулярні ракетні обстріли території України, що супроводжуються оголошенням повітряної тривоги. Перебування під регулярною загрозою ударів ракетами та БПЛА є очевидною об'єктивною обставиною, що не залежить від волі працівників Офісу Генерального прокурора, проте може вплинути на тривалість виконання завдань, у тому числі підготовки процесуальних документів. Також зазначає, що чинне законодавство України не містить визначення понять: «розумний строк», «найкоротший строк», без зайвих зволікань». Ці поняття не є чітко окресленими та є оціночними. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Просить визнати поважними причини пропуску строку на подачу повторної касаційної скарги у справі №120/290/24.
Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного.
Питання поважності причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи і належних доказів поважності пропуску процесуального строку на оскарження.
Приписами статті 44 КАС України встановлено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями Кодексу адміністративного судочинства України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Перевіряючи наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку та відхиляючи їх, Верховний Суд зазначає, що заява заявника про поновлення строку на касаційне оскарження з наведених підстав не можна вважати обґрунтованим, оскільки касаційна скарга неодноразово поверталася відповідачу у зв'язку з недотриманням ним вимог статей 328 і 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційної скарги, тобто неналежного оформлення касаційної скарги.
При цьому, приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Верховний Суд повторно наголошує, що повернення касаційної скарги не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу відповідного суб'єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск процесуального строку та необхідність його поновлення/продовження. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду, зокрема: від 31 серпня 2023 року у справах № 340/6025/22, №460/15983/21, від 19 липня 2023 року у справі №620/5941/22, від 23 березня 2023 року у справі № 761/28821/20.
Слід зазначити, що жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв'язку між обставиною введення воєнного стану і пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, які мали місце у період з 29 травня 2024 року (дата ухвалення постанови апеляційного суду) і до 23 серпня 2024 року (дата надсилання касаційної скарги втретє) заявник не зазначив. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку Офісом Генерального прокурора не надано.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судом визнаються неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі №120/290/24 за позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Вінницької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
О.А. Губська
А.В. Жук