03 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 280/4458/23
Головуючий суддя І інстанції - Прасов О.О.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури Максименко Наталі Вікторівни, яка діє в інтересах держави в особі Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2023 року в адміністративній справі №280/4458/23 за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙТ АЛЬЯНС» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙТ АЛЬЯНС» про стягнення з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у розмірі у розмірі 48569.04 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2023 року в задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Запорізької обласної прокуратури Максименко Наталія Вікторівна, яка діє в інтересах держави в особі Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у 2022 році відповідач не виконав вимоги передбачені чинним законодавством України щодо створення робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та повідомлення про це компетентний державний орган, а тому повинен сплачувати вказані санкції та пеню.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРЕЙТ АЛЬЯНС» було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційне провадження за скаргою заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2023 по справі № 280/4458/23 закрити.
В наведеному відзиві відповідачем зазначено, що з апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів не вбачається підстав, які перешкоджають захисту інтересів держави, зокрема, шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого законодавством віднесений обов'язок державного контролю за дотриманням Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Вказано, що у спірному випадку скаржником не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також належним чином не обґрунтовано підстави звернення до суду, з наданням переконливих доказів, які б підтверджували наявність підстав для представництва у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Також відповідачем вказано на передчасність звернення позивачем до суду не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції, позивач створив та надіслав відповідачу у формі електронного документа через електронний кабінет відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України «Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2022 рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
У «Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2022 рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», зазначено: 1) «Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік, осіб» - « 14»; 2) «Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, осіб» - « 0»; 3) «Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця, округлені до цілого значення), одиниць» - « 1»; 4) «Фонд оплати праці штатних працівників, тис. грн» - « 1293700,83»; 5) «Середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01), грн» - « 92407,2»; 6) «Кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (03-02), одиниць» - « 0,00»; 7) «Сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05х06); від 16 до 25 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05); від 8 до 15 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2), грн» - « 46203,6».
Через порушення терміну сплати адміністративно-господарської санкції позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 2365,44 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у добровільному порядку, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкції та пені за їх несвоєчасну сплату в загальному розмірі 48569.04 грн.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем взагалі не здійснено документального обґрунтування складання «Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2022 рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Вказано, що позивачем не надано до суду доказів наявності у відповідача прибутку, який залишився у його розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), за рахунок якого відповідач мав сплатити адміністративно-господарську санкцію і пеню. Також зазначено, що у період з 12.03.2022 р. по 31.12.2022 р. уся територія Запорізького району Запорізької області (в тому числі м. Запоріжжя) відносилась до території активних бойових дій.
Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами і визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ).
Так, статтею 17 Закону № 875-ХІІ встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Згідно зі статтею 18 Закону № 875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 18-1 Закону № 875-XII особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.
Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Статтею 20 Закону № 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Аналіз вищезазначених норм законодавства дає можливість встановити, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,
- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;
- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;
- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Як видно з наданого позивачем розрахунку, середньоблікова кількість працівників відповідача протягом 2022 року становила 14 осіб.
Відповідно до наданих відповідачем відомостей про нарахування заробітної плати застрахованим особам, середньоблікова кількість працівників відповідача протягом 2022 року становила 10 осіб.
Відтак, в силу ст. 20 Закону № 875-XII на відповідача покладався обов'язок по створенню 1 робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та повідомлення Державну службу зайнятості про створення такого місця.
Так, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що станом на 01 січня 2022 року у штаті останнього працювала ОСОБА_1 , інвалід 3-ї групи за загальним захворюванням (докази додаються). Після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України та перетворення Запоріжжя у прифронтове місто вказана особа виявила намір припинити трудові відносини з відповідачем, про що сторони досягли згоди (пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю України) 03 травня 2022 року.
Наведені відповідачем обставини підтверджуються наданими довідкою до акту огляду МСЕК відносно ОСОБА_1 та наказом про припинення трудового договору від 03.05.2022 року № 2.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що згідно із пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу"). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.
На виконання вищевказаної норми Закону № 5067-VI, наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31 травня 2013 року, затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Порядок №316).
Пунктом 5 Порядку № 316 встановлено, що Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
З аналізу пункту 5 Порядку № 316 вбачається, що звітність за формою №3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто, лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
В даному випадку, як видно з матеріалів справи, звітність за формою 3-ПН після звільнення ОСОБА_1 відповідачем до центру зайнятості на подавалась, що також підтверджується листом Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості (а.с. 20).
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскільки відповідачем не подавались звіти за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» протягом 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії, то останній не вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення правопорушення, а тому наявні підстави для застосування до відповідача, передбачених Законом № 875-ХІІ, адміністративно-господарських санкцій у розмірі 48569.04 грн.
Що стосується посилань відповдіача на те, що починаючи з серпня місяця 2022 року і до кінця вказаного року господарська діяльність останнього повністю зупинилася, весь його персонал, окрім директора, перебував у відпустках без збереження заробітної плати тож, передбачені статтею 19 Закону № 875-XII підстави для встановлення нормативу робочих місць (використання найманої праці за умови, що на підприємстві працює від 8 до 25 осіб) - у цей період були відсутні, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
Основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці визначені Інструкціїєю зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2.1 Інструкції, в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.
Згідно п. 2.5 Інструкції № 286, в облікову кількість працівників включаються також особи, які перебувають у відпустках без збереження заробітної плати за згодою сторін та в інших випадках, передбачених законодавством, а також у відпустках з ініціативи адміністрації.
Відтак, з огляду на вказані правові приписи, особи, які перебувають у відпустках без збереження заробітної плати за згодою сторін та в інших випадках, передбачених законодавством підлягають включенню в облікову кількість працівників.
Не погоджується колегія суддів і з доводами суду першої інстанції, відносно не можливості виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у зв'язку з віднесенням з 12.03.2022 року по 31.12.2022 року всієї території Запорізького району Запорізької області (в тому числі м. Запоріжжя) до території активних бойових дій у зв'язку з тим, що господарська діяльність відповідача, як ним зазначалось, зупинялась з серпня 2022 року, тоді як особа з інвалідністю звільнилась у травні 2022 року.
Відносно доводів відповідача щодо наявності правових підстав для закриття апеляційного провадження, то колегія суддів вважає їх безпідставними, тому як підстави для звернення заступника керівника прокуратури з апеляційною скаргою відображені в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2024 року і законодавчі підстави для зміни відповідної правової позиції відсутні.
Інші доводи відповідача, колегією суддів апеляційного суду до уваги не приймаються, тому як не мають правового значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку щодо необхідності задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури Максименко Наталі Вікторівни, яка діє в інтересах держави в особі Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2023 року в адміністративній справі №280/4458/23 - скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙТ АЛЬЯНС" на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році у розмірі 48569,04 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко