10 жовтня 2024 р. Справа № 520/18492/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/18492/23
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання виконати певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по дату здійснення виплати (12.05.2023); 2) зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по дату здійснення виплати (12.05.2023).
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що оплата часу служби не у повному обсязі спричинила затримку у виплаті належних платежів і зумовила виникнення правової підстави для виплати компенсації втрати частини доходу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 р. позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з приводу не нарахування і не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за платежами по судовому рішенню у справі №520/4358/21.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 провести нарахування і виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у порядку Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за платежами по судовому рішенню у справі №520/4358/21 за період 01.01.2016 р. -12.05.2023 р.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення прийняте за неповного з?ясування судом обставин та за неправильного тлумачення закону, що спричинило неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 р. по справі №520/18492/23 та прийняти нове рішення, в якому зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 провести нарахування і виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у порядку Закону України від 19.10.2000р. №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за платежами по судовому рішенню у справі №520/4358/21 за період з 03.11.2022 р. по 10.05.2023 р.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що право на компенсацію позивач набув 03.11.2022 р., коли відповідач отримав постанову Другого апеляційного адміністративного суду по справі №520/4358/21, після набрання законної сили судового рішення. Компенсація втрати частини доходу у зв?язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення повинна проводитися за період з 03.11.2022 р. по дату здійснення виплати за рішенням суду по справі №520/4358/21 - 10.05.2023 р.
Позивач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача.
На підставі положень п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що заявник проходив публічну військову службу на штатній військовій посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 з 20.01.2014 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про зарахування до списків особового складу відділу від 20.01.2014 № 7) по 18.08.2017 (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про виключення зі списків особового складу відділу від 18.08.2017 №187).
Ці обставини підтверджені рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 р. у справі №520/4358/21.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2021р. у справі №520/4358/21 була визнана протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 18.08.2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 18.08.2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
На виконання означеного рішення суду начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було видано наказ від 14.02.2023 р. №34-Г з приводу нарахування заявникові індексації грошового забезпечення військовослужбовця у розмірі 2091 грн. 80 коп.
Цей платіж був проведений за платіжним дорученням №37 від 14.02.2023р. на суму 2060 грн. 42 коп., котре було виконано УДКСУ в Основ?янському районі міста Харкова 15.02.2023р.
Окрім того, у подальшому на виконання згаданого рішення суду начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було видано наказ від 09.05.2023р. №99-Г з приводу нарахування заявникові індексації грошового забезпечення військовослужбовця у розмірі 55502 грн. 61коп.
Цей платіж був проведений за платіжною інструкцією №118 від 10.05.2023р. на суму 54670 грн. 07 коп., котра була виконана УДКСУ в Основ?янському районі міста Харкова - 12.05.2023р.
Таким чином, борг з індексації грошового забезпечення заявника існував у спірних правовідносинах протягом проміжку часу 01.01.2016 р.-12.05.2023 р.
Стверджуючи про протиправність управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень з приводу ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходу, заявник ініціював даний спір.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк за відсутності визначених законом підстав ухилився від нарахування і виплати на користь заявника компенсації втрати частини доходу у зв'язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення військовослужбовця у вигляді індексації.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2011 № 159.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення) (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).
Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз вищенаведених норм, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а, відповідно до якої у разі наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений період у зв?язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов?язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2021р. у справі №520/4358/21 зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 18.08.2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2021р. у справі №520/4358/21 відповідачем було виплачено 14.02.2023 р. заборгованість у сумі 2.060,42 грн (платіжне доручення №37 від 14.02.2023 р.) та у сумі 54.670,07грн. (платіжна інструкція №118 від 10.05.2023 р.), котра була виконана УДКСУ в Основ?янському районі міста Харкова - 12.05.2023 р. Однак відповідачем не було нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків на виконання вищезазначеного рішення суду, що не заперечується сторонами.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення, тобто дохід за спірний період з 01.01.2016 по 18.08.2017 позивачу була нарахована та виплачена лише 12.05.2023, а не при звільненні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем встановлених строків виплати нарахованих доходів та, як наслідок, наявність у позивача права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2050-III.
Враховуючи, що несвоєчасне нарахування сум індексації грошового забезпечення відбулось у зв'язку з неправомірними діями відповідача, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу за несвоєчасну індексацію грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків її виплати та ухвалив рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо безпідставності застосованого оспорюваним рішенням періоду за який зобов'язано нарахувати та виплатити позивачу компенсацію (з 01.01.2016 по 12.05.2023), колегія суддів вважає безпідставними, оскільки саме починаючи з 01.01.2016 відповідачем було порушено право позивача на отримання грошового забезпечення з урахуванням індексації, про що було констатовано в рішенні у справі № 520/4358/21, а 12.05.2023 проведено виплату на виконання відповідного рішення суду.
Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання апелянта на недопустимість наданих позивачем доказів, з огляду на сумніви у дійсності підпису позивача в позовній заяві та копіях доданих до неї документів, оскільки недостовірність підпису встановлюється відповідними доказами, зокрема, висновком експерта, які відповідач суду не надав. Візуальне встановлення недостовірності є припущенням, тому не може бути належним доказом по справі.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів прийшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
У контексті оцінки інших доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Згідно з частиною першою статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 по справі № 520/18492/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій