10 жовтня 2024 р. Справа № 480/6895/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 року, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, повний текст складено 14.08.24 року по справі № 480/6895/24
за позовом ОСОБА_1
до Сумської обласної прокуратури
про стягнення середнього заробітку,
05 серпня 2024 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просила суд:
- стягнути з Сумської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 у справі № 480/12347/21 за період з 09.06.2022 по 20.09.2022 у сумі 27 808,62 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Зазначено, що недоліки необхідно усунути шляхом надання до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску строку звернення та доказів на їх підтвердження.
На зазначену ухвалу 12 серпня 2024 року позивачем було надано заяву про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду, в якій вона просить визнати подання її позовної заяви до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 480/6895/24 вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави подання позову з пропущенням встановленого строку звернення до суду з позовом визнано неповажними та позовну заяву ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 у справі № 480/12347/21 за період з 19.07.2022 по 20.09.2022 повернуто позивачеві.
На зазначену ухвалу суду позивачем подано апеляційну скаргу. Свою незгоду з ухвалою суду мотивує тим, що судом неповно з'ясовано обставини, а саме не надано належної правової оцінки наявним доказам, що мають значення для справи та вважає, що ухвала Сумського окружного адміністративного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі № 480/6895/24, та зобов'язати Сумський окружний адміністративний суд прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №480/6895/24 за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі (ст. 236 КЗпП), який є частиною зарплати, на яку працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, не обмежується будь-яким строком. Крім того, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Також, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України, тому позивач вважає, що в її випадку має застосовуватися саме ст. 233 КЗпП, а не ст. 122 КАСУ, яка встановлює строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, незважаючи на те, що строки, передбачені у ст. 233 КЗпП, скоротилися з 19.07.2022 року, позивачка не пропустила його. Верховний Суд зазначив, що ст. 233 КЗпП з новими строками має застосовуватися тільки до тих відносин, які виникли після 19.07.2022 року. Тобто до 19 липня 2022 року строк звернення працівника з позовом до суду не був обмежений будь-яким строком. Враховуючі викладене, позивачка вважає, що нею не пропущено строки звернення до суду з даним позовом, так як обов'язок негайного виконання рішення суду в частині поновлення її на посаді виник у Сумської обласної прокуратури 09.06.2022 року, тобто до 19.07.2023 року.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Враховуючи те, що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред'явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (частина перша статті 233 КЗпП України). Наказ про поновлення позивачки на роботі було видано 20.09.2022, а з позовом ОСОБА_1 звернулася до суду у серпні 2024 року, тобто з пропуском тримісячного строку для звернення до суду з цим позовом, передбаченого КЗпП України, не довівши суду поважності причин такого пропуску.
На підставі положень ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржувану ухвалу та повертаючи позовну заяву позивачу в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 у справі №480/12347/21 за період з 19.07.2022 по 20.09.2022, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення до суду з позовом в цій частині. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 у справі №480/12347/21 за період з 09.06.2022 по 18.07.2022, Сумським окружним адміністративним судом була винесена ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідності до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами статей 123 та 169 КАС України суд зобов'язаний перевірити дотримання позивачем строків звернення до суду, які передбачені статтею 122 КАС України.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з позовом і розраховувати на одержання судового захисту.
Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Предметом позову в даній справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 року у справі № 480/12347/21 за період з 09.06.2022 року до 20.09.2022 року, тобто за період від дати ухвалення рішення суду першої інстанції, в частині, яка була звернута до негайного виконання, до дати фактичного поновлення на роботі.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що вказана стаття не містить норми, яка б встановлювала строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Разом із тим, така норма містилася в статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2023 року), яку і слід було застосовувати в частині строку звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такий висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.
Так, частинами першою та другою статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2023 року) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Разом з тим, Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.
Відповідно до п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» Кодексом законів про працю України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених ст. 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Колегія суддів зазначає, що карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, та закінчився 30.06.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651.
Тож встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду був продовжений пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 380/14039/22.
Таким чином, обчислення тримісячного строку для звернення до суду починається з наступного дня після припинення дії карантину, а саме: з 01.07.2023 і завершується 02.10.2023.
З матеріалів справи встановлено, що з даним адміністративним позовом позивачка звернулася до суду 05 серпня 2024 року, тоді як останнім днем строку звернення до суду (з урахуванням частини шостої статті 120 КАС України) є 02 жовтня 2023 року.
Отже, позивачкою пропущено тримісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 20.09.2022.
Колегія суддів зазначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Білопільського відділу Конотопської місцевої прокуратури Сумської області з 23.10.2021, згідно з наказом керівника Сумської обласної прокуратури від 20.09.2022 №233к, тобто рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.06.2022 у справі № 480/12347/21 було виконано відповідачем 20.09.2022, а тому саме з цієї дати позивач була обізнана про порушення її права. Таким чином, враховуючи обмеження трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, з урахуванням граничних строків з дня закінчення карантину на території України, строк звернення із вимогами про стягнення середнього заробітку за період з 19.07.2022 по 20.09.2022 позивачем пропущено.
Колегія суддів не приймає довід позивача, яка посилається на Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 та № 9-рп/2013, через те, що зазначені Рішення Конституційного Суду України стосувалися редакції статті 233 Кодексу законів про працю України до внесення в неї змін на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року № 2352-IX, яка передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
При цьому 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон України № 2352-ІХ), згідно з яким частина перша і друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції.
Суд вважає, що оскарження особою будь-якої бездіяльності суб'єкта владних повноважень не дає підстав такій особі порушувати встановлений кодексом строк звернення до суду, оскільки строк звернення до суду обчислюється з дати, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися (мала таку можливість) про допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень, а не з дати, коли особа перестала очікувати на усунення суб'єктом владних повноважень такої бездіяльності.
В постанові від 21 вересня 2023 року у справі № 340/341/23 Верховним Судом зазначено, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який діє на даний час.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Діяльність судів, органів та установ системи правосуддя в умовах воєнного стану регламентовано статтею 12-2 цього Закону, за приписами якої в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
За правилами статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Відтак, позивачка мала можливість безперешкодно реалізувати своє право на звернення до суду як шляхом подання позовної заяви безпосередньо через канцелярію суду, так і шляхом направлення позовної заяви до суду по пошті або через систему "Електронний суд".
Проте позивачкою в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом від 12.08.2024 року не наведено поважних причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у неї, можливості підготувати та подати позовну заяву в тримісячний строк.
Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, невикористання цього права є його власною пасивною поведінкою.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанцій про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних причин.
За приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято обгрунтоване рішення про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .
Отже, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви у відповідності до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі № 480/6895/24 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 312, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 по справі № 480/6895/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко