10 жовтня 2024 р.Справа № 480/6670/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Опімах Л.М.) від 03.09.2024 по справі № 480/6670/24 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.07.2024 року про закриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 року в справі 480/5526/23;
визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не вжиття заходів передбачених статтями 63-67 Розділу VIII Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженою Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 для забезпечення виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 року в справі 480/5526/23;
зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрити виконавче провадження та забезпечити виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 року в справі 480/5526/23 в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що державний виконавець допустив протиправну бездіяльність під час виконання судового рішення, не вжив достатніх заходів для виконання, тому просить визнати таку бездіяльність та постанову протиправними та зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження та забезпечити виконання рішення у повному обсязі. Зазначив, що на виконання рішення суду боржник повинен був від суми грошового забезпечення нарахованого позивачу в березні 2018 року відняти суму грошового забезпечення нарахованого в лютому 2018 року. Потім від суми індексації що склалася в місяці підвищення доходу (4258,75 грн.) боржник мав відняти різницю між нарахованим ОСОБА_1 грошовим забезпеченням за березень 2018 року та лютий 2018 року, отриману суму боржник мав помножити на 54 (кількість місяців у періоді з 01.03.2018 по 31.08.2022 включно) та виплатити.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 по справі № 480/6670/24 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 року в справі 480/5526/23 відповідач мав від суми грошового забезпечення нарахованого ОСОБА_1 в березні 2018 року відняти суму грошового забезпечення нарахованого ОСОБА_1 в лютому 2018 року. Вказує, що відповідно до наданих ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріалів в лютому 2018 року грошове забезпечення нараховане в розмірі 11932,80 грн. В березні 2018 року грошове забезпечення нараховане в розмірі 12537,13 грн. Підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року становить 604,33 грн. Потім від суми індексації що склалася в місяці підвищення доходу (4258,75 грн.) відповідач мав відняти різницю між нарахованим ОСОБА_1 грошовим забезпеченням за березень 2018 року та лютий 2018 року: 4258,75-604,33=3654,42. Вказану суму відповідач мав помножити на 54 (кількість місяців у періоді з 01.03.2018 по 31.08.2022 включно) та виплати 3654,42*54=197338,68 грн.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від позивача до суду надійшло клопотання, в якому він просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження АСВП № 74666613 з примусового виконання виконавчого листа № 480/5526/23, виданого 26.03.2024 Сумським окружним адміністративним судом про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.08.2023 включно з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум (а.с. 27, 56).
08.04.2024 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів (а.с. 30).
25.04.2024 направлено вимогу боржнику щодо надання інформації стосовно виконання рішення суду (а.с. 32).
26.04.2024 на адресу Відділу надійшов лист від боржника, яким повідомлено, що рішення суду виконано до відкриття виконавчого провадження, надано довідку про суми нарахованої та виплаченої індексації доходів ОСОБА_1 за період з березня 2018 року по червень 2022 року (а.с. 33,34).
01.05.2024 для з'ясування обставин виконання державним виконавцем направлено вимогу боржнику про надання інформації по виконанню рішення суду з врахуванням доводів стягувача, наданих в заяві від 01.05.2024 (а.с. 39).
17.05.2024 на адресу Відділу надійшов лист від ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому повторно вказано, що рішення суду виконано до відкриття виконавчого провадження, надано звіт про виконання до Сумського окружного адміністративного суду, надано довідку про суми нарахованої та виплаченої індексації доходів ОСОБА_1 за період з березня 2018 року по серпень 2022 року у зв'язку з чим боржник просив закінчити виконавче провадження у зв'язку з повним, фактичним та добровільним виконанням рішення суду.
На вимогу державного виконавця від 20.05.2024 боржником 24.05.2024 та 21.06.2024 надавались пояснення стосовно виконання виконавчого листа (а.с. 41-49).
29.07.2024 державним виконавцем на підставі п. 9 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду до відкриття виконавчого провадження (а.с. 52).
Не погодившись з винесеною постановою про закінчення виконавчого провадження, а також з бездіяльністю державного виконавця щодо невжиття ним заходів по примусовому виконанню судового рішення в повному обсязі, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами 2 та 3 ст. 14 КАС України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Умови і порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законами України “Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з пп. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавчий документ передбачає відповідні вимоги, які він має містити, зокрема, у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №1404-VIII).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За правилами ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (п. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
Статтею 39 Закону № 1404-VIII закріплено підстави закінчення виконавчого провадження, однією з яких є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII).
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону № 1282-ХІІ).
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (з грудня 2015 року). Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).
З аналізу положень Законів № 2011-XII та № 1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20.
Крім того, згідно з висновками Верховного Суду, зробленими у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а).
Як зазначалося вище, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 року в справі 480/5526/23 відповідач мав від суми грошового забезпечення нарахованого ОСОБА_1 в березні 2018 року відняти суму грошового забезпечення нарахованого ОСОБА_1 в лютому 2018 року. Зазначав, що відповідно до наданих ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріалів в лютому 2018 року грошове забезпечення нараховане в розмірі 11932,80 грн., а в березні 2018 року грошове забезпечення нараховане в розмірі 12537,13 грн., тобто підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року становить 604,33 грн. У зв'язку з цим, позивач наполягав на тому, що від суми індексації що склалася в місяці підвищення доходу (4258,75 грн.) відповідач мав відняти різницю між нарахованим ОСОБА_1 грошовим забезпеченням за березень 2018 року та лютий 2018 року: 4258,75 - 604,33 = 3654,42 і вказану суму відповідач мав помножити на 54 (кількість місяців у періоді з 01.03.2018 по 31.08.2022 включно) та виплати 3654,42*54=197338,68 грн.
Надаючи оцінку доводам позивача, колегія суддів зазначає, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок № 1078, в редакції на момент спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Абзацами 1 та 2 пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно з абз. 3 п. 5 Порядку сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Відповідно до абз. 4 пункту 5 Порядку, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Згідно з абз. 6 п. 5 Порядку, до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1 цього Порядку.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
В рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Слід зазначити, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Як вбачається з матеріалів справи правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року фактично не є спірними.
Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок № 1078 такого поняття не містять.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Проте постановою Уряду № 1013 від 09.12.2015 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття «індексації-різниці», право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078).
Відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078, до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1-1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації - різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
У березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
При цьому, як зазначав позивач, відповідно до наданих ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріалів в лютому 2018 року грошове забезпечення нараховане в розмірі 11932,80 грн., а в березні 2018 року грошове забезпечення нараховане в розмірі 12537,13 грн., тобто підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року становить 604,33 грн.
Суд зазначає, що у березні 2018 року розмір прожиткового мінімуму складав 1762,00 грн (стаття 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік»).
За нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення.
При кожному наступному перевищенні порога індексації приріст рахуватиметься за формулою:
ПІСЦн = ІСЦ1 х ІСЦ 2 х … - 100%, де:
ПІСЦн - приріст індексу споживчих цін, %;
ІСЦ1 - перевищення індексу споживчих цін уперше (розраховується наростаючим підсумком), %;
ІСЦ2 - перевищення індексу споживчих цін удруге (розраховується наростаючим підсумком), %.
При підрахунку показника ПІСЦ необхідно враховувати, що ІСЦ розраховується наростаючим підсумком. Також кількість ІСЦ залежить від того, скільки разів було перевищено поріг індексації за розглядуваний період (звісно, не перерваний підвищенням зарплати). Наприклад, ІСЦ перевищив поріг один раз - отже слід враховувати лише ІСЦ1, двічі - ІСЦ1 та ІСЦ2, тричі ІСЦ1, ІСЦ2, ІСЦ3 тощо.
За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року до березня 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації перевищував 38 разів, а саме: у 2008 році 9 разів: січень-травень, вересень-грудень; у 2009 році 5 разів: січень, лютий, березень, червень, листопад; у 2010 році 4 рази: січень, лютий, серпень, вересень; у 2011 році 3 рази: січень, березень, квітень; у 2012 році поріг індексації не перевищував 101%; у 2013 році поріг індексації не перевищував 101%; у 2014 році 8 разів: березень-червень, вересень-грудень; у 2015 році 8 разів: січень-травень, вересень-листопад; у 2016 році 1 раз: квітень; у 2017 році поріг індексації не перевищував 103%; у січні - березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.
У березні 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становить 253,30% (353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100%).
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.
1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.
Такий розмір індексації грошового забезпечення 4463,15 грн, який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року) неодноразово досліджувався та встановлювався судами та підтверджується, зокрема, постановою Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22.
Таким чином, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року повинна бути розрахована як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
В свою чергу, з наявної в матеріалах справи довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 № 5/297 від 29.02.2024. про суми нарахованої та виплаченої індексації доходів ОСОБА_1 за період з березня 2018 р. по серпень 2022 р. вбачається, що при нарахуванні та виплаті індексації у розмірах, які зазначені в цій довідці, роботодавець ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) виходив з того, що грошове забезпечення в січні 2008 року складало - 2961,75 грн. (за рівною посадою, а базовий місяць - січень 2008 року, встановлено за рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 р. у справі № 480/7789/22. Також у довідці вказується, що грошове забезпечення в березні 2018 року складало 12527,13 грн., на підставі чого фактично зроблений висновок, розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, а саме: розмір підвищення грошового забезпечення 12527,13 - 2961,75 = 9565,38 грн., а розмір індексації - 4258,75 грн.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 р. у справі № 480/5526/23, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2024, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.08.2022 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України вів 17.07 2003 № 1078 та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.08.2023 включно з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум.
Вирішуючи спірні правовідносини у справі № 480/5526/23 суд зробив висновок, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення. Також суд зазначив, що відповідач, у межах спірних правовідносин, безпідставно не врахував абзаци 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв'язку із чим індексація грошового забезпечення позивача в період з 01.03.2018 по день звільнення з військової служби - 31.08.2022, повинна бути перерахована та виплачена, з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
На виконання цього судового рішення 26.03.2024 був виданий виконавчий лист № 480/5526/23, про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.08.2023 включно з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум, а 08.04.2024 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 74666613.
Разом з тим, після надання ІНФОРМАЦІЯ_5 пояснень, до яких було долучено довідку про суми нарахованої та виплаченої індексації доходів ОСОБА_1 за період з березня 2018 року по серпень 2022 року, 29.07.2024 державним виконавцем на підставі п. 9 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду до відкриття виконавчого провадження.
В межах спірних правовідносин відповідач у справі посилається на те, що враховуючи правові норми Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не може здійснювати заходи примусового виконання судового рішення в інший спосіб, ніж визначений безпосередньо самим судовим рішенням та Законом України «Про виконавче провадження».
Надаючи оцінку таким доводам відповідача, колегія суддів зазначає, що обставини цієї справи свідчать про передчасність винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 у справі № 480/5526/23, оскільки надана боржником довідка № 5/297 від 29.02.2024 р. про суми нарахованої та виплаченої індексації доходів ОСОБА_1 за період з березня 2018 р. по серпень 2022 р. не є належним доказом підтвердження виконання судового рішення у справі № 480/5526/23, оскільки не міститься відомостей про суму грошового забезпечення, яке виплачено ОСОБА_1 у лютому 2018 року та не зазначено про різницю підвищення суми грошового забезпечення позивача саме за лютий 2018 та березень 2018 року та не враховано, що сума індексації за березень 2018 року складає 4463,15 грн., а не 4258,75 грн., оскільки така сума індексації (в розмірі 4258,75 грн) з величиною приросту індексу споживчих цін 241,7 % становила з грудня 2017 року по лютий 2018 року, оскільки в березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів.
Враховуючи те, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.20223 р. у справі № 480/5526/23, зокрема, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.08.2023 включно з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплачених сум, але як свідчать матеріали справи, боржник (відповідач у справі № 480/5526/23) фактично не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду у справі № 480/5526/23 фактично не є виконаним.
Зокрема, державний виконавець не перевірив наступні обставини: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). При цьому, слід врахувати, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається, як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У зв'язку з цим, у державного виконавця були відсутні підстави для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження згідно з п. 9 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження», оскільки державний виконавець належним чином не провів перевірку виконання боржником судового рішення, а тому постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.07.2024 року про закриття виконавчого провадження ВП № 74666613, з примусового виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 року в справі 480/5526/23 є протиправною та підлягає скасуванню.
Судом першої інстанції не було враховано наведених вище обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У зв'язку з вище викладеним та враховуючи приписи ч. 1 ст. 41 Закону № 1404-VIII, колегія суддів вважає, що належним способом захисту у спірних відносинах є визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.07.2024 про закриття виконавчого провадження ВП № 74666613, з примусового виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 року в справі 480/5526/23 та зобов'язання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відновити виконавче провадження ВП № 74666613.
В іншій частині підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно з ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 року по справі № 480/6670/24 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.07.2024 року про закриття виконавчого провадження ВП № 74666613, з примусового виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 року в справі 480/5526/23.
Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відновити виконавче провадження ВП № 74666613.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов