Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г.
10 жовтня 2024 р. Справа № 520/14883/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Чалого І.С.,
Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024, м. Харків, по справі № 520/14883/24
за позовом ОСОБА_1
до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Харківського національного університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 27.03.2024 та 07.05.2024;
- зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 27.03.2024, та частини грошового забезпечення, виплата якої проведена 07.05.2024.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 задоволено позов ОСОБА_1 до Харківського національного університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність Харківського національного університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати частини грошового забезпечення, в тому числі індексації грошового забезпечення, виплата якого проведена 27.03.2024 та 07.05.2024.
Зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення, виплата якої проведена 27.03.2024, та частини грошового забезпечення, виплата якого проведена 07.05.2024.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що під час ухвалення рішення судом першої інстанції не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не враховано того, що Законом № 2011-ХІІ, Постановою № 1294 та №704 та Інструкцією № 260 індексацію грошового забезпечення не віднесено до видів грошового забезпечення, а отже, оскільки індексація не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, відсутні підстави для проведення її компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/6113/23 зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за грудень 2015 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008 року, індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.11.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 № 1078, індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 по 31.12.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2018 № 1078, грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 29.01.2020 по 31.12.2020, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Учасниками справи не заперечувалось, що відповідач виконав рішення суду у справі № 520/6113/23 та 27.03.2024 (індексація грошового забезпечення) та 07.05.2024 (грошове забезпечення) виплатив грошові кошти на виконання рішення суду.
Позивач, уважаючи протиправним ненарахування та невиплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення виплата якого проведена 27.03.2024 та 07.05.2024, звернувся до суду з позовом у цій справі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, врахувавши наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-111 від 19.10.2000 (далі також - Закон № 2050-111) та "Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001, № 159 (далі по тексту - Порядок № 159) .
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати").
Приписами статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати" обумовлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету (статті 6 Закону).
З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати», Кабінетом Міністрів України 21.02.2001 прийнято Постанову № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок № 159).
За приписами пункту 1 вказаного Порядку № 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Положеннями пункту 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено наявність основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 за № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
У постанові від 21.05.2014 у справі № 6-43цс14 Верховний Суд України зазначив, що «компенсації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення».
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом і у постанові від 23.02.2021 у справі № 803/1423/17.
У постановах від 10.04.2019 у справі № 686/13725/17, від 19.02.2020 у справі № 826/12938/16 Верховний Суд зазначив, що правове значення при виплаті компенсації має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Як убачається із матеріалів справи і не заперечується сторонами, 27.03.2024 та 07.05.2024 відповідачем на виконання судового рішення у справі № 520/6313/23 виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення.
Враховуючи наявність факту виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення з порушенням строків, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 04.04.2018 у справі № 822/1110/16, від 20.12.2019 у справі № 822/1731/16, від 13.03.2020 у справі № 803/1565/17, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19.
Враховуючи, що несвоєчасне нарахування сум індексації грошового забезпечення відбулось у зв'язку з неправомірними діями відповідача, що встановлено судовим рішенням, тобто з вини органу, що нараховує і виплачує грошове забезпечення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу за несвоєчасну індексацію грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків її виплати та ухвалив рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав уважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для зміни розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2024 по справі № 520/14883/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.С. Чалий
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов