10 жовтня 2024 р. Справа № 480/7013/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.
суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2024, суддя О.В. Соп'яненко, м. Суми, по справі № 480/7013/24 за позовом Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування постанови,
Територіальне управління Служби судової охорони у Сумській області звернулося до Сумського окружного адміністративного суду, з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа ОСОБА_1 , в якому просили суд визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колоса Романа Володимировича у виконавчому провадженні ВП №72394545 від 02.082024 про накладення на Територіальне управління Служби судової охорони у Сумській області штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн., за невиконання рішення суду.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 адміністративний позов Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування постанови задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у виконавчому провадженні № 72394545 від 02.08.2024 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що 02.08.2024 державним виконавцем, у зв'язку з невиконанням рішення суду, а саме: у зв'язку з тим, що з наданої відповіді ТУ Служби судової охорони у Сумській області вбачається, що боржником здійснено лише нарахування додаткової щомісячної винагороди, встановленою постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 в розмірі 30000,00 грн. щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 06.10.2022 у розмірі до 30000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, з урахуванням висновків суду, проте виплата нарахованої суми ОСОБА_2 на виконання рішення суду боржником не проведено, винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн. копії якої направлено сторонам для відома та виконання. Також, пунктом 2 зазначеної постанови зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Крім того, сторонам роз'яснено порядок та строки оскарження вказаної постанови у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Отже відповідач вважає, що спірна постанова прийнята у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», та відсутні підстави для її скасування. Зазначає, що невиконання рішення суду боржником не було пов'язано з об'єктивно поважними обставинами або причинами, відтак не звільняють боржника від відповідальності за невиконання рішення, також у державного виконавця відсутні документи про часткове виконання рішення суду по справі №480/4742/22.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечував та просив відмовити. В обґрунтування зазначив, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт виконання або невиконання боржником судового рішення. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин. Також зазначає, що причини невиконання рішення суду є поважними, Управління неодноразово зверталось до центрального органу управління з метою виділення додаткових кошторисних призначень для виплати додаткової щомісячної винагороди ОСОБА_2 . Після надходження відповідних бюджетних асигнувань, для виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 Управлінням було видано наказ від 05.06.2024 №239 о/с щодо нарахування і виплати додаткової щомісячної винагороди ОСОБА_2 та 06.06.2024 було частково сплачено додаткову щомісячну винагороду передбачену Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 за період з 24.02.2022 по 18.08.2022. У зв'язку з чим позивач вказує, що Управлінням вжито вичерпних заходів для вирішення питання щодо виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі №480/4627/22 адміністративний позов ОСОБА_2 до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової щомісячної винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30 000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 06.10.2022 - у розмірі до 30 000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць. Зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 у розмірі 30 000 гривень щомісячно, а починаючи з 19.07.2022 по 06.10.2022 - у розмірі до 30 000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Рішення набрало законної сили 24.04.2023.
05.07.2023 Сумським окружним адміністративним судом у справі видано виконавчий лист.
01.08.2023 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колос Р.В. відкрито виконавче провадження № 72364545 з примусового виконання виконавчого листа, який видано Сумським окружним адміністративним судом про зобов'язання ТУ ССО у Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду у розмірі 30000 грн. на місяць за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 та у розмірі 30000 грн. пропорційно до часу проходження служби з розрахунку на місяць за період з 19.07.2022 по 06.10.2022 /а.с. 26/.
14.08.2023 Територіальне управління Служби судової охорони у Сумській області звернулось з листом Вих. №49.07-215/ССО до тимчасово виконуючого обов'язки Голови Служби судової охорони, в якому просив внести зміни до кошторису на 2023 рік, а саме збільшити кошторисні призначення за КЕКВ 2800 на суму 336733,87 грн.
30.08.2023 Територіальне управління Служби судової охорони у Сумській області звернулося листом Вих. №49.07-400 до старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління Забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Колос Р., в якому повідомило, що 06.01.2023 головою Служби судової охорони у Сумській області затверджено кошторис територіального управління Служби судової охорони у Сумській області на 2023 рік. На момент отримання постанови у виконавчому провадженні ВП 72394545 Управління не мало коштів на своєчасне та у повному обсязі виконання рішення суду та сплату виконавчого збору, 14.08.2023 було підготовлено та направлено листа Тимчасовому виконувачу обов'язків Голови Служби судової охорони щодо збільшення кошторисних призначень за КЕКВ 2800 на суму 336733,87 грн. Наразі питання щодо збільшення Управлінню кошторисних призначень за КЕКВ 2800 не вирішено. /а.с.81-83/
27.12.2023 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції направлено вимогу виконавця до Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області. /а.с.85-86/
17.01.2024 Територіальним управлінням Служби судової охорони у Сумській області надано відповідь на вимогу виконавця Вих. № 49-22-26, в якій вказав, що 04.01.2024 головою Служби судової охорони затверджено кошторис Управління на 2024 рік. Так, відповідно до затвердженого кошторису передбачено фінансування Управління за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" на суму 1668980 грн. Зазначена сума передбачена на видатки по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки". Тому наразі вирішується питання щодо черговості виконання рішень судів відповідно до дати набрання законної сили. /а.с. 86-87/
Постановою головного державного виконавця від 02.08.2024 на ТУ ССО у Сумській області накладено штраф у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду (а.с. 88-89).
Не погоджуючись з даною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що винесена головним державним виконавцем постанова від 02.08.2024 винесена без урахування того, що боржник не виконав рішення суду з об'єктивно поважних обставин.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Відповідно до п.1 ч.1, ч.5 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно з п.п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналіз наведених норм свідчить, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин, якими можуть визнаватись обставини, що створили об'єктивні перешкоди для виконання зобов'язання.
Таким чином, лише невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".
Отже, на момент прийняття рішення про накладення штрафу державним виконавцем має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення саме без поважних причин.
При цьому, притягаючи боржника до відповідальності за невиконання судового рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф, виконавець повинен ретельно дослідити всі обставини справи та, зокрема, належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов'язків і встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.
У свою чергу, поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Судовим розглядом встановлено, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 у справі № 480/4742/22 Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області видало наказ №239/ОС від 05.06.2024 щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, у розмірі 172776,49 грн.
З метою забезпечення надходження коштів для виплати вказаної суми додаткової винагороди Територіальне управління Служби судової охорони у Харківській області 27.06.2023 та 14.08.2023 зверталось до Голови Служби судової охорони з проханням збільшити кошторисні призначення по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».
Як повідомлено позивачем, виплата ОСОБА_2 додаткової винагороди на виконання вказаного судового рішення буде проведена після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Відповідно до ст. 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України.
Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Положеннями ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 № 1051/0/15-19 затверджено Положення про Службу судової охорони, відповідно до п. п. 1, 2, 4, 9, 10 якого Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Служба підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України. Служба складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів (територіальні управління) Служби. Фінансування Служби здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Територіальні підрозділи (територіальні управління) Служби утворюються як юридичні особи, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.
У свою чергу, відповідно до п. 6 Положення Про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19, Державна судова адміністрація України відповідно до визначених завдань: 1) представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених законом; 2) здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь; 3) готує бюджетний запит.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Частиною 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
Згідно з ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до ст. ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Із матеріалів справи встановлено, що кошторис Територіального управління Служби судової охорони у Сумській області на 2024 рік містить видатки за бюджетною програмою за КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" у розмірі 1668980 грн. та станом на момент надання відповіді (16.01.2024) вирішувалось питання черговості виконання рішення. /а.с. 13 зворотній бік-14/
Отже, Територіальне управління Служби судової охорони у Сумській області, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, вживало залежні від нього заходи щодо виконання рішення суду, з огляду на що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
У ході судового розгляду встановлено, що про вказані вжиті заходи щодо виконання судового рішення Територіальне управління Служби судової охорони у Сумській області повідомляло державного виконавця, у тому числі листом від 27.06.2023, 14.08.2023, 16.01.2024 із наданням доказів на підтвердження обставин, на які посилався позивач.
Таким чином, на момент прийняття рішення щодо застосування до позивача штрафу за невиконання рішення суду в повному обсязі без поважних причин у державного виконавця була наявна інформація про вжиті позивачем заходи щодо виконання рішення суду у справі №480/4742/22.
Тому, посилання скаржника на те, що постанова державного виконавця була прийнята у відповідності до норм Закону України "Про виконавче провадження" та з урахуванням всіх фактичних обставин, спростовуються вищевикладеним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена відповідачем без належного дослідження обставин виконання судового рішення, причини невиконання у повному обсязі судового рішення позивачем, з огляду на що є такою, що підлягає скасуванню, оскільки є необґрунтованою.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 по справі № 480/7013/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко