10 жовтня 2024 р. Справа № 440/3648/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2024, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава, повний текст складено 14.06.24 по справі № 440/3648/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач), у якому просив суд;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, які виразились у застосуванні правової норми (абзацу першого пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1322), яка не підлягала застосуванню та не відповідала порядку перерахунку пенсій, встановленому Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016, здійсненого 05.06.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з грошового забезпечення 51691 грн 37 коп з 01.01.2016 без будь - якого обмеження, а також провести доплату різниці пенсії між знову нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01.01.2016 по день проведення виплати;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при проведенні перерахунку пенсії позивача на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 по справі № 440/405/19, відповідачем протиправно застосовано абзац перший пункту 5 «Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"» від 13.02.2008 № 45 (далі - Порядок № 45) в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1322, замість приписів постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 (далі - Постанова № 103) та Порядку № 45 в редакції від 26.06.2018, якими чітко було встановлено порядок перерахунку пенсії з 01.01.2016. Таке неправильне застосування норм законодавства відповідачем призвело до того, що пенсія позивача була обчислена виходячи з 61% від 34450,00 грн - максимальної величини грошового забезпечення, з якого сплачуються страхові внески, замість 61 % від грошового забезпечення ОСОБА_1 , що складає 51691,37 грн, в результаті чого, розмір пенсії було зменшено на 10517,24 грн на місяць, що призвело до її недоотримання за період з січня 2016 року по березень 2024 року на загальну суму 1041206,76 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі № 440/3648/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000 код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01 січня 2016 року із застосуванням обмеження максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, із урахуванням проведених виплат.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у справі № 440/3648/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалити нове рішення у справі № 440/3648/24, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, які виразилися у застосуванні правової норми (перший абзац пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, в редакції Постанови КМУ від 21.12.2011 р. № 1322), яка не підлягала застосуванню та не відповідала порядку перерахунку пенсій, встановленому Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 5 червня 2019 року, з 1 січня 2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з грошового забезпечення 51691 грн. 37 коп. без будь-якого обмеження з 1 січня 2016 року, а також провести доплату різниці пенсії між знову нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 1 січня 2016 року по день проведення виплати.
Стягнути коштом бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом самовільно, на власний розсуд змінено предмет та підстави позову, а також задоволено позовні вимоги, які не заявлялися. Наполягав, що спір виник через неправильне застосування відповідачем норм законодавства при здійсненні перерахунку пенсії, в той час, як судом першої інстанції не правильно визначено такі предмет і підстави позову, як протиправне обмеження суми пенсії максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, що вже було предметом розгляду у межах справи № 440/405/19, та взагалі не надано правової оцінки заявленим позовними вимогам.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти задоволення її вимог, просив суд апеляційної інстанції їх відхилити, а рішення суду першої інстанції від 14.06.2024 залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2018 року у справі № 816/1235/18 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не здійснення на підставі довідки ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області від 14 березня 2018 року №4/2158 перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії протиправною.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року, як пенсіонеру органів внутрішніх справ, згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" № 900 від 23 грудня 2015 року, статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", № 947 від 18.11.2015 "Про внесення змін до Постанови Кабінету міністрів України від 09 березня 2006 року № 268" на підставі довідки від 14 березня 2018 року №4/2158 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виготовленої ліквідаційною комісією УМВС України в Полтавській області відповідно до рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 12 лютого 2018 року у справі № 554/9801/17.
На виконання рішення суду при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2016 року підсумок пенсії (з надбавками) склав - 31531,74 грн.
Однак, розмір пенсії позивача з 01 січня 2016 року обмежено максимальним розміром 10740,00 грн.
На цій підставі, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, оскільки у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, із урахуванням проведених виплат.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засаді верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтерес юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі № 440/3648/24 не відповідає з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 2 статті 5 КАС України).
В силу приписів частини 2 та частини 3 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи наведені процесуальні норми колегія суддів зазначає, що справа адміністративної юрисдикції розглядається не інакше ніж за позовною заявою особи, яка звернулася до суду, та в межах позовних вимог. При цьому, суд може вийти за межі позовних вимог лише у випадку необхідності обрання ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, якщо такі порушення мали місце, а форма заявлених позовних вимог не дозволяє це зробити, оскільки викладена в інший спосіб ніж потрібно для поновлення порушеного права в судовому порядку.
Як вбачається зі змісту, як позовної заяви, так і зі змісту апеляційної скарги, позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Полтавській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 максимальним розміром та зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат, позивачем не заявлялися.
Колегією суддів встановлено, що позивач вважає порушеним своє право на отримання пенсії у належному розмірі через безпідставне застосування відповідачем при визначенні базової величини грошового забезпечення для перерахунку його пенсії абзацу першого пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1322, а не згідно з Постановою № 103, якою з 24.02.2018 вказаний пункт 5 викладено в іншій редакції, зокрема, передбачено, що під час перерахунку пенсій з 01.01.2016 використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Отже, спірним у справі є правомірність застосування відповідачем в якості максимальної величини грошового забезпечення позивача, з якого сплачуються страхові внески, 34450,00 грн замість 51691,37 грн.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість виходу судом першої інстанції за межі позовних вимог, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції щодо задоволення вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення виплати пенсії ОСОБА_1 після її перерахунку з 01 січня 2016 року із застосуванням обмеження максимальним розміром та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, із урахуванням проведених виплат, як таких, що не були заявлені.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-ХІІ.
У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Отже, Кабінету Міністрів України надано право на встановлення умов та порядку перерахунку пенсій, а також розміри складових грошового забезпечення для такого перерахунку.
Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23 грудня 2015 року № 900-VIII статтю 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» доповнено новою частиною такого змісту: “Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».
Відповідно до абзацу другого розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Згідно із статтею 102 Закону України “Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Кабінет Міністрів України постановою від 11 листопада 2015 року № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) (набрала чинності 02 грудня 2015 року) та постановою від 18 листопада 2015 року № 947 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268» встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.
Пунктом 1 Постанови № 988 установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У відповідності до частини 18 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Згідно з частинами 2, 3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Кабінет Міністрів України постановою від 13.02.2008 року № 45 “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 затвердив порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 45.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що відповідно до протоколу перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у пенсійній справі № 9410532 - МВС на підставі Постанови № 988 та Постанови № 103 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016, виходячи з 61% грошового забезпечення (а.с. 35).
В подальшому, з 02.08.2018 на виконання рішення суду по справі № 816/1235/18 від 11.05.2018, яке набрало законної сили 19.07.2018, позивачу перераховано пенсію з 01.01.2016 виходячи з 61% грошового забезпечення позивача (51691,37 грн) та визначено розмір грошового забезпечення на рівні 31531,74 грн, проте у підсумку, розмір пенсії обмежено максимальним розміром - 10740,00 грн. Зазначене підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом перерахунку пенсії ОСОБА_1 за пенсійною справою № 9410532 - МВС (а.с. 35 зворот).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погодившись з обмеженням його пенсії максимальним розміром - 10740,00 грн. звернувся до суду з позовом.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 по справі № 440/405/19, за наслідками апеляційного перегляду скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року по справі № 440/405/19 - скасовано.
Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) щодо обмеження перерахованої та виплачуваної ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років максимальним розміром з 1 січня 2016 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, код ЄДРПОУ 13967927) здійснити виплату перерахованої ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) пенсії без обмеження її максимальним розміром, а також провести доплату різниці в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 1 січня 2016 року по день проведення виплати.
На виконання вищезазначеного рішення суду 05.06.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії № 9410532 - МВС (а.с. 37), розмір пенсії позивача обраховано не виходячи з 61 % грошового забезпечення у розмірі 51691,37 грн, а з 61 % максимальної величини грошового забезпечення з якого сплачуються страхові внески, яка станом на 01.01.2016 складала - 34450,00 грн, у результаті чого, розмір пенсії позивача було зменшено на 10517,24 грн. ((51691,37 грн х 61% = 31531,74 грн) - (34450, 00 грн х 61% = 21014,50 грн) = 10517,24 грн).
При цьому, вказаний перерахунок було здійснено відповідачем на підставі абзацу першого пункту 5 Порядку № 45 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1322, відповідно до якої для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів.
Разом з цим, з огляду на дату проведення вищевказаного перерахунку, пункт 5 Порядку № 45 діяв в редакції Постанови № 103, відповідно до якої під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) перерахунок пенсії з 1 січня 2016 р. проводиться з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, враховуючи оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 “Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року. Подальші перерахунки здійснюються з урахуванням складових грошового забезпечення, передбачених абзацом першим цього пункту.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.
Конституційний принцип незворотності дії закону у часі неодноразово був предметом вивчення, проте у правозастосовній практиці проблема щодо особливостей його практичної реалізації залишається невирішеною.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 травня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України (Рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп) також висловив позицію, згідно якої закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У Рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз'яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами; конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".
Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, доцільно зробити висновок, що суд під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Колегією суддів встановлено, що з 24.02.2018 (дата набрання чинності Постановою № 103, якою пункт 5 Порядку № 45 викладено в іншій редакції) абзац перший пункту 5 Порядку № 45 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1322, втратив чинність, а відтак, враховуючи, що спірний перерахунок пенсії було проведено відповідачем у 2019 році, не міг бути застосований відповідачем.
З урахуванням принципу дії закону у часі застосуванню при визначенні базової величини грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 у спірних правовідносинах підлягав пункт 5 в редакції Постанови № 103, якими чітко було встановлено порядок перерахунку пенсії з 01.01.2016.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що відповідач систематично припускається порушення прав позивача на отримання пенсії у належному розмірі, спочатку обмежуючи її максимальним розміром, а після визнання судом таких дій протиправними, штучно зменшує належний розмір грошового забезпечення для обрахунку пенсії позивача, керуючись нормою права, яка втратила чинність на дату проведення такого перерахунку.
При цьому, жодних пояснень з цього приводу не надає та як вбачається з відзиву на позовну заяву зазначає про правомірність обмеження розміру пенсії 10 прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність, що не було підставою звернення позивача до суду та вже визнавалось протиправним постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 по справі № 440/405/19.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання пенсії у розмірі 31531,74 грн, обчисленому, виходячи з 61% грошового забезпечення, що складає 51691,37 грн, а у пенсійного органу відсутній будь-який інший варіант правомірної поведінки щодо обчислення розміру пенсії позивача, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування абзацу першого пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1322) при здійсненні 05.06.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016.
Колегія суддів наголошує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Враховуючи встановлену за наслідками апеляційного перегляду протиправність дій відповідача в частині проведеного перерахунку пенсії позивача, колегія суддів вважає, що належним способом захисту у спірних відносинах є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 в розмірі 61% від грошового забезпечення 51691 грн 37 коп без обмеження максимальним розміром та провести доплату різниці пенсії між перерахованими та фактично виплаченими розмірами з 01.01.2016 по день проведення виплати.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до пункті 1, 3, 4 частини 1 статті 317 КАС України, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
Враховуючи те, що надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом першої інстанції невірно встановлено предмет та підстави позову та задоволено позовні вимоги, які не були заявлені позивачем, при цьому не надано жодної оцінки змісту позовної заяви та мотивам звернення позивача до суду за захистом свої прав, колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 у справі № 520/6511/23 підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.7 ст.139 КАС України).
З наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій № 0.0.3552866458.1 від 26.03.2024 та № 0.0.3719459337.1 від 21.06.2024 вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн, що в загальному розмірі становить 3028,00 грн.
Отже, враховуючи висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 3028,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 по справі № 440/3648/24 - скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо застосування абзацу першого пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 № 1322) при здійсненні 05.06.2019 перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34, код ЄДРПОУ 13967927) провести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2016 в розмірі 61% від грошового забезпечення 51691 грн 37 коп без обмеження максимальним розміром та провести доплату різниці пенсії між перерахованими та фактично виплаченими розмірами з 01.01.2016 по день проведення виплати.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36021, м. Полтава, вул. Освітянська, 6, кв.100, РНОКПП 2171821455) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. та за подання апеляційної скарги в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій О.А. Спаскін