10 жовтня 2024 р. Справа № 520/1180/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/1180/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області , третя особа - Головне управління ДПС у Закарпатській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), третя особа - Головне управління ДПС у Закарпатській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 13.03.2023 №00047100708.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з листопада 2022 по 19.01.2023 р. ФОП ОСОБА_1 не здійснював операцій з продажу підакцизних товарів. Вказав, що наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області про проведення перевірки від 03.01.2023 №4-п "Про проведення фактичних перевірок" не містить інформації про період діяльності, який підлягає перевірці. Зазначив, що в акті перевірки не вказано, на підставі яких фактичних даних встановлено, що у період з листопада 2022 по 19.01.2023 р. позивачем проведені операції з продажу підакцизних товарів на суму 1 079 129,75 гривень.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа - Головне управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 13.03.2023 №00047100708.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495, вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 10792,40 грн. (десять тисяч сімсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 та прийняти у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що контролюючий орган діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Для видання наказу на перевірку та для того, щоб розпочати її проведення, були наявні як законодавчі, так і фактичні підстави. Посилається на постанову Верховного Суду від 23.11.2023 № 160/7797/23, в якій суд зазначено, що підставами для скасування прийнятих контролюючим органом рішень є не будь - які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Так, фахівцями ГУ ДПС у Закарпатській області, на підставі наказу від 03.01.2023 № 4-п, з метою належної організації заходів контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання норм чинного законодавства у сфері трудових відносин, здійснено фактичну перевірку торгівельного павільйону «MOLTO MEAT & FISH», де здійснює діяльність ФО-П ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Перед початком проведення перевірки 13.01.2023 ФО-П ОСОБА_1 було вручено копію наказу від 03.01.2023 № 4-п «Про проведення фактичних перевірок», про що свідчить підпис у направленнях на проведення перевірки. За результатами перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Закарпатській області складено акт фактичної перевірки від 20.01.2023, реєстраційний № 423/0716/2023/РРО/ НОМЕР_1 від 23.01.2023. На підставі висновків наведеного акта перевірки, ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.03.2023 № 00047100708 на суму 1 079 239 гривень 75 копійок. Під час проведення перевірки було встановлено: факт не проведення розрахункових операцій через РРО (ПРРО) на загальну суму 1 079 129, 75 грн. та не видача відповідних розрахункових документів у період з листопада 2022 року по 19.01.2023 року. На підтвердження факту встановленого порушення досліджено книгу обліку доходів і витрат, яка надана позивачем під час проведення перевірки. На підставі висновків наведеного акта перевірки ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.03.2023 № 00047100708 на суму 1 079 239 гривень 75 копійок.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Харківській області 13.03.2023 на підставі акта перевірки від 20.01.2023 (реєстраційний №423/0716/2023/РРО/ НОМЕР_1 від 23.01.2023) встановлено порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та винесено податкове повідомлення-рішення від 13.30.2023 року №00047100708, яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 1 079 239,75 гривень (один мільйон сімдесят дев'ять тисяч двісті тридцять дев'ять гривень 75 копійок) /а.с.21/
Адвокат позивача 15.12.2023 звернувся з адвокатським запитом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому просив надати копію акта перевірки та докази направлення акта ОСОБА_1 та докази підтвердження поштового відправлення; копію податкових повідомлень-рішень чи інших документів, які є підставою для нарахування податкової заборгованості у розмірі 1 079 239,75 грн. ОСОБА_1 та докази підтвердження отримання поштового відправлення; копію податкових повідомлень-рішень чи інших документів, які слугували для нарахування податкової заборгованості у розмірі 17 000 грн., ОСОБА_1 та докази направлення податкових повідомлень-рішень чи інших документів, які є підставою для нарахування податкової заборгованості у розмірі 17 000 грн. ОСОБА_1 та докази підтвердження отримання поштового відправлення.
Податкове повідомлення-рішення від 13.03.2023 №00047100708 було отримано особисто представником ОСОБА_1 - адвокатом Прокопенком М.І. 21.12.2023, разом з листом ГУ ДПС у Харківській області №63601/6/20-40-07-08-16 у відповідь на адвокатський запит №б/н від 15.12.2023.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями від 13.03.2023 №00047100708, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з відсутності у контролюючого органу правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, що передбачені пунктом 1 статті 17 Закону України №265-ВР, за правопорушення, у вигляді не застосування РРО при проведенні розрахункових операцій на загальну суму 1 079 179,75 грн., та невиконання вимог ПК України щодо процедури проведення проведення перевірки, що в свою чергу підтверджує протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 13.03.2023 №00047100708.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до абзацу 1 пункту 75.1, підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з пунктом 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування; 80.2.4. неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального; 80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Відповідно до п.80.4 ст.80 ПК України перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 ПК України.
Щодо встановлених під час перевірки порушень законодавства, колегія суддів зазначає наступне.
Виходячи з інформації наведеної в акті перевірки встановлено порушення п. 1,2 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не проведення розрахункової операції через РРО (ПРРО) та невидача відповідного розрахункового документа на загальну суму 110,00 грн. При цьому в акті перевірки вказано, що встановлено факт не проведення розрахункової операції через РРО (ПРРО) на загальну суму 1 079 129,75 грн. та невидачу відповідних розрахункових документів, а саме: згідно наданої ОСОБА_1 . книги обліку доходів і витрат скоригована сума доходу (вартість проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) за період з листопада 2022 по 19.01.2023 р. становила 1 079 129,75 гривень (а.с.81 -84).
Внаслідок виявленого порушення до позивача застосовується відповідальність відповідно до пункту 1 стаття 17 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідно до якої за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно з п.п. 1 , п. 2 ст. 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій Q-Я-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Відповідно до ст. 2 Закону № 265 розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
З огляду на введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року Законом №2118-IX розділ II «Прикінцеві положення» Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» доповнено пунктом 12 такого змісту: «Тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються».
У подальшому Законом України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (набрав чинності 17 березня 2022 року; далі - Закон №2120-IX) пункт 12 розділ II «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР доповнено словами «крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів».
Така редакція пункту 12 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР діяла до набрання чинності 01 серпня 2023 року Законом №3219-IX від 30 червня 2023 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», яким цей пункт викладено у наступній редакції: «Суб'єкти господарювання звільняються від відповідальності за порушення вимог цього Закону, вчинені ними у період з 1 січня 2022 року до 1 жовтня 2023 року, крім відповідальності за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів, здійснення діяльності з купівлі/продажу іноземної валюти, діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор».
Дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022. Таким чином, станом на час проведення фактичної перевірки воєнний стан в України не був ні припинений, ні скасований; його дія триває і досі.
Отже, в період дії на території України воєнного стану податковий орган до 17 березня 2022 року взагалі не міг застосовувати до суб'єктів господарювання санкції, передбачені Законом №265/95-ВР, а з 17 березня 2022 року набув повноважень на застосування таких санкцій лише у випадку порушення порядку здійснення розрахункових операцій, предметом яких була реалізація підакцизних товарів.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 11.01.2024 по справі №420/12275/22.
Відповідно до п.п,14.1.145 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, підакцизні товари (продукція) - це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД на які Податковим кодексом України встановлено ставки акцизного податку.
До підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; пальне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб і більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія (п.215.1 ст.215 Податкового кодексу України).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що податковий орган під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.03.2023 №00047100708, тобто в період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, та який тривав на час прийняття оскаржуваного рішення, уповноважений застосовувати санкції за порушення вимог Закону №265/95-ВР лише у випадку порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.
Судовим розглядом встановлено, що основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 був код КВЕД 2010 - 10.85 - Виробництво готової їжі та страв (основний) згідно якого він здійснював приготування харчових продуктів та їх реалізацію.
Разом з цим, відповідно до розділу 2.2.20 Акта перевірки «додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки» вказано: «До початку перевірки проведена контрольно розрахункова операція в результаті якої встановлено факт непроведения розрахункової операції через РРО (Г1РРО) та невидача відповідного розрахункового документа на загальну суму 110,00 гри, а саме касир-бармен ОСОБА_2 реалізувала 1 пляшку пепсі 0,5 та 50 мл. горілки "Фінляндія" 40 % об. сп. на загальну суму 110,00 грн. без проведення вказаної операції через РРО та без видачі відповідного розрахункового документу. Встановлено факт реалізації алкогольних напоїв, а саме 50 мл. горілки "Фінляндія" 40% об. сп. в торговому павільйоні «MoPto Meat & Fish» за адресою: АДРЕСА_2 , без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольним. До кінця перевірки ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями не представлена. Встановлено факт не проведення розрахункової операції через РРО (І1РРО) на загальну суму 1 079 129,75 грн. та невидача відповідних розрахункових документів, а саме згідно наданих ОСОБА_1 . книги обліку доходів і витрат скоригована сума доходу (вартість проданих товарів, виконаних робіт, наданих послуг) за період з листопада 2022 по 19.01.2023 р. становила 1 079 129,75. Вказана сума через РРО (ГІРРО) не проведена».
На підставі Акта перевірки, відповідачем 13.03.2023 було прийнято податкове повідомлення-рішення 13.03.2023 №00047100708 (форма С), про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 1 079 239,75 гривень (один мільйон сімдесят дев'ять тисяч двісті тридцять дев'ять гривень 75 копійок) за порушення п.1,2 ст. З Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Колегія суддів зазначає, що оскільки матеріалами перевірки встановлено 13.01.2023 продаж позивачем Горілки Фінляндія 40 % об. сп. на загальну суму 60,00 грн., про що свідчить квитанція про оплату замовлення №4616 від 13.01.2023, без використання реєстратора розрахункових операцій, тому застосування податковим повідомленням-рішенням від 13.03.2023 №00047100708 штрафних (фінансових) санкцій на суму 60 грн. за продаж підакцизного товару без використання реєстратора розрахункових операцій є правомірним.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що факту продажу позивачем інших підакцизних товарів у період з листопада 2022 по 19.01.2023, крім зафіксованого 13.01.2023 на загальну суму 60 гривень, без використання реєстратора розрахункових операцій матеріалами перевірки не підтверджено, а тому застосування податковим повідомленням-рішенням від 13.03.2023 №00047100708 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 079 179,75 грн (1 079 239,75 грн - 60,00 грн) є необґрунтованим. Наведене вказує на необ'єктивний та поверхневий підхід контролюючого органу до проведення податкової перевірки та встановлення її результатів.
Згідно з п. 112.7 ст. 112 Податкового кодексу України, усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.
У пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК закріплено принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативи о-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як і платника податків, так і контролюючого органу.
Положеннями п.56.21 ст.56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
У своєму рішенні у справі "Аллене де Рібемон проти Франції" від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин. ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
В рішенні від 21.07.2011 у справі "Коробов проти України" ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".
Таким чином, факт продажу позивачем підакцизних товарів на суму 1 079 179,75 грн. у період з листопада 2022 по 19.01.2023 відповідачем не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що в період дії воєнного стану на території України, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, що передбачені пунктом 1 статті 17 Закону України №265-ВР, за правопорушення у вигляді не застосування РРО при проведенні розрахункових операцій на суму 1 079 179,75 грн., а відтак податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 13.03.2023 №00047100708 є протиправними та такими, що підлягає скасуванню в частині застосування штрафних санкцій у сумі 1 079 179,75 грн.
Натомість в іншій частині застосованого оскаржуваним повідомленням-рішенням, колегія суддів вважає правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.1,2 ст.3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 13.03.2023 №00047100708 є правомірним та скасуванню не підлягає.
Вищенаведене суд першої інстанції не врахував, у зв'язку з чим дійшов частково помилкового висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові №160/7797/23 від 23.11.2023, в аспекті того, що підставами для скасування прийнятих контролюючим органом рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення, колегія суддів зазначає наступне. Так, контролюючий орган у вказаній апелянтом справі №160/7797/23, мав право на проведення перевірки, але ним були допущені процедурні порушення, в той час як в даній справі №520/1180/24, з огляду на дію мораторію, перевірка та застосування санкцій мала бути застосована контролюючим органом лише у разі порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу саме підакцизних товарів.
Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 13.03.2023 №00047100708 в частині застосування штрафу у розмірі 60 грн., з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2024 по справі № 520/1180/24 - скасувати
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа - Головне управління ДПС у Закарпатській області - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2023 №00047100708 в частині нарахування штрафних санкцій за порушення п.1,2 ст. З Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму штрафу 1 079 179,75 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Курило
Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц