10 жовтня 2024 року справа №200/2572/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року (повне судове рішення складено 22 липня 2024 року) у справі № 200/2572/24 (суддя в І інстанції Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення від 19.02.2024 № 05705009434 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до загального стажу роботи періодів з 17.01.1980 по 21.08.1980, з 01.03.1988 по 04.01.1990, з 30.03.1990 по 04.01.1994, з 18.02.1994 по 30.10.1999;
зобов'язати повторно розглянути заяву від 11.02.2024 про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахування до стажу роботи періодів з 17.01.1980 по 21.08.1980, з 01.03.1988 по 04.01.1990, з 30.03.1990 по 04.01.1994, з 18.02.1994 по 30.10.1999.
В обґрунтування позову зазначено, що рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років вмотивовано недостатністю страхового стажу, але під час обчислення страхового стажу протиправно не враховано відомості трудової книжки позивача через виявлення недоліків оформлення записів про роботу. Позивач зазначав, що обов'язок ведення трудових книжок покладено законодавцем на адміністрацію підприємств, а тому будь-які недоліки оформлення записів трудової книжки не можуть позбавити позивача права на врахування спірного періоду роботи до страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року позов задоволено.
Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 19.02.2024 № 05705009434 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до стажу роботи періодів з 17.01.1980 по 21.08.1980, з 01.03.1988 по 04.01.1990, з 30.03.1990 по 04.01.1994, з 18.02.1994 по 30.10.1999.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги наголошує на правомірності рішення про відмову в призначенні пенсії.
Зазначає, що суд І інстанції дійшов до безпідставного та необґрунтованого висновку щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу періоди роботи:
- з 17.01.1980 по 21.08.1980, оскільки запис про звільнення з роботи не завірено печаткою;
- з 01.03.1988 по 04.01.1990, оскільки дата наказу про звільнення з роботи не відповідає даті прийняття на роботу;
- з 30.03.1990 по 04.01.1994, оскільки виправлено дату наказу про прийняття на роботу;
- з 18.02.1994 по 30.10.1999, відсутнє посилання на документ (його номер і дату) на підставі якого зроблено запис про звільнення з роботи.
Судом першої інстанції проігноровано, що згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивача становить 26 років 5 місяців 18 днів.
Щодо зобов'язання суду першої інстанції повторно розглянути заяву про призначення пенсії зазначає, що таке є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому підлягає скасуванню.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.02.2024 після досягнення віку 61 рік звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Надану позивачем заяву за правилами екстериторіальності розглянуто Управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, що є відповідачем у справі
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.02.2024 №057050009434 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного загального стажу роботи.
Відповідно до Рішення відповідача до загального стажу роботи позивача не зараховано періоди з 17.01.1980 по 21.08.1980. з 01.03.1988 по 04.01.1990, з 30.03.1990 по 04.01.1994, з 18.02.1994 по 30.10.1999, з 18.05.2001 по 31.12.2003, з 01.04.2005 по 30.04.2005, з 01.01.2022 по 31.01.2024. В рішенні зазначено, що період роботи позивача з 17.01.1980 по 21.08.1980 не зараховано до загального стажу роботи через відсутність печатки підприємства; з 01.03.1988 по 04.01.1990 - через невідповідність дати наказу про звільнення даті прийняття на роботу; з 30.03.1990 по 04.01.1994 через наявні виправлення в даті наказу про прийняття на посаду, з 18.02.1994 по 30.10.1999 - через не зазначення наказу, на підставі якого внесено запис про звільнення. Загальний стаж роботи відповідно до рішення про відмову в призначенні пенсії становить 26 років 5 місяців 18 днів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з такого.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом (стаття 8 Закону № 1058-IV).
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Згідно із ч. 1, 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 1058-IV, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція №162) та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція № 58).
Згідно з пунктами 1.1 Інструкцій № 162 та № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Підпунктами 2.2 пункту 2 Інструкції № 162 та Інструкції № 58 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 162 та пунктом 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про винагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.13 Інструкції № 162 та п. 2.14 Інструкції № 58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".
Підпунктом 2.26 Інструкції № 162 та підпунктом 2.27 Інструкції № 58 встановлено, що запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Згідно з підпунктом 4.1. Інструкції № 162 та Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що періоди роботи за трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 від 06.12.1986 не враховані, оскільки записи про роботу у зазначених періодах мають недоліки оформлення.
Під час надання оцінки зазначеним доводам відповідача суд виходить із наступного.
Трудова книжка позивача НОМЕР_2 від 21.01.1980 містить записи про роботу позивача у спірних періодах:
1) у Жданівському АТП №04104:
17.01.1980 прийнятий учнем слюсаря;
21.08.1980 звільнений за власним бажанням. Запис про звільнення засвідчений підписом начальника відділу кадрів, наявний нерозбірливий відтиск печатки.
2) на Жданівській торговій базі:
01.03.1988 прийнятий продавцем (наказ 24-К від 01.03.1988)
04.01.1990 звільнений за власним бажанням (наказ № 2-к від 04.01.1990).
3) у Кооперативі "Меркурій":
30.03.1990 прийнятий на посаду заготівельник-реалізатор (наказ від 30.03.1990)
04.01.1994 звільнено за власним бажанням.
4) державне підприємство торгівлі «Крамниця Галина»
18.02.1994 прийнятий товаровідом;
30.10.1999 звільнений за власним бажанням (відсутнє посилання на наказ про звільнення).
Під час дослідження зазначених записів трудової книжки судами встановлено необґрунтованість посилань відповідача про відсутність печатки на запису про звільнення зі Жданівського АТП - печатка наявна, але відбиток її нерозбірливий; та безпідставність доводів про невідповідність дати наказу про звільнення зі Жданівської торгової бази (наказ № 2-к від 04.01.1990) даті наказу про прийняття на роботу (наказ 24-К від 01.03.1988), що свідчить про безпідставність неврахування зазначених періодів з 17.01.1980 по 11.08.1980 та з 01.03.1988 по 04.01.1990 до страхового стажу.
Щодо решти підстав неврахування періодів роботи до страхового стажу - наявність виправлення в наказі про прийняття на роботу до кооперативу «Меркурій» та не зазначення відомостей наказу про звільнення у запису про звільнення 30.10.1999 з ДПТ «Крамниці Галина» необхідно зауважити на такому.
Порядком ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією № 162 та Інструкцією № 58, якими встановлено, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення записів трудової книжки є підприємство - роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що в трудовій книжці роботодавцем заповнено із порушеннями.
Слід зазначити, що позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення та ведення трудової книжки, а отже не може бути обмежений в праві неврахування до трудового стажу періоду роботи на підприємстві внаслідок порушення відділом кадрів правил оформлення записів про особу трудовій книжці.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що це не може бути підставою для відмови позивачу для визначення загального трудового стажу на підставі трудової книжки, оскільки внесення записів до трудової книжки не здійснювалось позивачем.
Положеннями Закону № 1058-ІV, підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах та посадах.
Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14989/15-а (адміністративне провадження № К/9901/11030/18).
Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Жоден з виявлених відповідачем недоліків не ставить під сумнів факт зайнятості позивача на роботах протягом зазначеного періоду, з огляду на що виявлення таких недоліків оформлення записів не є достатньою підставою для неврахування періоду занятості до страхового стажу.
Таким чином, відповідачем протиправно не взято до уваги відомості трудової книжки позивача під час обчислення стажу. Трудова книжка є основним документом про стаж, а тому посилання відповідача на необхідність надання позивачем додаткових документів, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, також є безпідставними.
Наведене свідчить про протиправність неврахування відповідачем до стажу роботи позивача періодів з 17.01.1980 по 21.08.1980, з 01.03.1988 по 04.01.1990, з 30.03.1990 по 04.01.1994, з 18.02.1994 по 30.10.1999 на підставі відомостей трудової книжки, що спричинило невірне визначення відповідачем тривалості загального стажу роботи позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з вище вказаного, окружний суд дійшов правильного висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 19.02.2024 № 05705009434 про відмову в призначенні позивачу пенсії з підстав недостатності стажу позивача статті 2 КАС України, що свідчить про наявність підстав для визнання його протиправним та скасування.
Зважаючи на викладене вище, вимоги позивача про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 11.02.2024 про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до стажу роботи періодів з 17.01.1980 по 21.08.1980, з 01.03.1988 по 04.01.1990, з 30.03.1990 по 04.01.1994, з 18.02.1994 по 30.10.1999 також підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2024 року у справі № 200/2572/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 10 жовтня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук