Унікальний номер справи 753/3087/24
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/15339/2024
Головуючий у суді першої інстанції А.М. Коренюк
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
10 жовтня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
сторони
позивач
ІНФОРМАЦІЯ_1
(військова частина НОМЕР_1 )
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), подану представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року,
Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) у лютому 2024 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальну послугу з постачання теплової енергії. Посилаючись на те, що 01.10.2020 між ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 було укладеного договір з індивідуальним споживачем про надання послуг з постачання теплової енергії № 55-А1-Т, а 01.10.2019 між сторонами було укладено договір на проживання у гуртожитку поліпшеного планування Окремої комендатури охорони і забезпечення ДПСУ № 55-А1. Станом на дату укладення договору тариф за теплову енергію становив 1 301 грн. 74 коп. за 1 Гкал.
Відповідач ОСОБА_1 є мешканцем кімнати гуртожитку в будинку АДРЕСА_1 , отримував житлово-комунальну послугу в опалюваний період, при цьому не виконував зобов'язання по її оплаті, чим спричинив позивачу матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати, яка становить 9 779 грн. 24 коп. за період з жовтня 2019 року по листопад 2023 року, що стало підставою звернення до суду із цим позовом.
В подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача кошти за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 12 869 грн. 49 коп.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Окремої комендатури охорони і забезечення Державної прикордонної служби України 8 040,00 грн. заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії, 3 028,00 грн. судового збору, а всього стягнуто 11 068,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), через свого представника ОСОБА_2 звернулась із апеляційною скаргою, у якій посилаєтся на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв'язку із чим просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути судові витрати по справі.
В огрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що 01.10.2019 між позивачем та відповідачем був укладений договір на проживачння у гуртожитку поліпшеного планування Окремої комендатури охорони і забезпечення ДПСУ № 55-А1.
Відповідно до п. 42,43 Договору цей Договір набрав чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
01.10.2020 між позивачем та відповідачем був укладений договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії № 55-А1-Т.
Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 22.09.2020 № 1481, від 24.09.2021 № 2051 від 09.09.2022 № 650 позивачу були встановлені тарифи на теплову енергію.
Комендатура зауважує, що послуги позивачем були надані відповідачу в повному обсязі та належної якості. Скарг з приводу ненадання чи неналежного надання послуг від відповідача не надходило, отже, відповідач зобов'язаний оплатити спожиті послуги.
Апелянтом неодноразово здійснювались заходи досудового врегулювання спору, зокрема ОСОБА_1 надсилались лист з детальним поясненням складових заборгованості, що підтверджується копіями претензії № 702/11094-23-Вих від 16.08.2023 та листа № 702/3898-23-Вих від 16.03.2023.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вирішуючи спір у даній справі, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до договору від 01.10.2019, укладеного з позивачем на проживання у гуртожитку поліпшеного планування Окремої комендатури охорони і забезпечення ДПСУ № 55-А1, є мешканцем кімнати гуртожитку в будинку АДРЕСА_1 , отримував з 01.10.2020 житлово-комунальну послугу з постачання теплової енергії в опалювальний період відповідно до договору укладеного з позивачем 01.10.2020 про надання послуг з постачання теплової енергії № 55-А1-Т, тобто з 01.10.2020 року, при цьому неналежним чином виконував зобов'язання по їх оплаті, чим спричинив позивачу матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати, яка становить 8 040 грн. 00 коп., за період з жовтня 2020 року по листопад 2023 року, тобто за період дії вказаного договору про надання вказаної житлово-комунальної послуги (з 01.10.2020 року), що відповідає розрахунку, проведеному позивачем, з урахуванням сплачених відповідачем коштів за вказану послугу, відтак вимоги позивача, які не охоплюються дією вказаного договору, а саме з 01.10.2019 року по вересень 2020 року, задоволенню не підлягають.
З таким висновком суду, суд апеляційної інстанції погодитися не може, виходячи з наступного.
Як вбачається з позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для сплати відповідачем заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
Як встановлено судом, 01.10.2019 між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір на проживання у гуртожитку поліпшеного планування Окремої комендатури охорони і забезечення ДПСУ № 55-А1. (а.с. 43-44).
01.10.2020 між позивачем та відовідачем ОСОБА_1 був укладений договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії № 55-А1-Т. (а.с. 10-15).
Згідно ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомоого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальтних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до положень п. 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 із змінами (далі-Постанова КМУ № 830) розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажання споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Згідно з п. 36 Постанови КМУ № 830 Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договром.
Згідно з п. 37 Постанови КМУ № 830 Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Пунктом 32 Постанови КМУ № 830 Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Згідно п. 33 Постанови КМУ № 830 плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з:
- Плати за послугу, визначеної відповідно до цих правил та методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністром України;
- плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається окремим договром між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.
- плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремотнт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однією сумою в порядку та розмірах, визначених договором. Пр цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо стуктури плати у рахунках споживачів.
Відповідно п. 3.1 Договору № 55-А1 на проживання у гуртожитку поліпшеного планування Окремої комендатури охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України, укладеного із ОСОБА_1 , користувач щомісяця в установлені строки зобов'язаний своєчасно відшкодовувати витрати за користування жилим приміщенням та витрати по оплаті за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну, теплову енергію та інші послуги). Відшкодування за користування жилим приміщенням і за надані комунальні послуги стягується в межах, установлених чинним законодавством, за тарифами, затвердженими Кабінетом Міністрів України та органами місцевого самоврядування.
Пунктом 3.8 договору визначено, що термін дії договору: з моменту підписання договору по 31.12.2019 р.
Відповідно п. 26 договору № 55-А1-Т від 01.10.2020 укладеного з ОСОБА_1 про надання послуги з постачання теплової енергії споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно пп. 3 п. 31 Договору Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими цим договром.
Відповідно п.п. 42,43 Договору цей договір набрав чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до закоодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до вимог ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженимими в установленному порядку тарифами.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22.09.2020 № 1481, від 24.09.2021 № 2051, від 09.09.2022 № 650 позивачу були встановлені тарифи на теплову енергію (а.с. 31-35).
Як зазначає позивач, відповідач не відмовлявся від надання позивачем житлово-комунальних послуг та отримував їх, разом з тим своєчасно не вносив плату за користування, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість станом на 23 липня 2024 року у розмірі 12 869, 49 грн., згідно наданого позивачем розрахунку.
Позивачем здійснювалися заходи досудового врегулювання спору, зокрема, відповідачу надсилалися листи з детальним поясненням складових заборгованості, накопиченої відповідачем, що підтверджується претензіями № 702/11094-23-Вих від 16.08.2023 та листом № 702/3898-23-Вих від 16.03.2023 ( а.с. 38-42).
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договром або законом.
Згідно з положеннями ч.ч. 1,3 ст. 626 ЦК України договом є домовленість двої або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відовідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК України), допустимими (стаття 78 ЦПК України), достовірними (стаття 79 ЦПК України), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач посилався на те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання теплової ененергії за адресою: АДРЕСА_1 , гуртожиток полішеного планування № 1 , та за отримані відповідачем послуги за цією ж адресою просить стягнути заборгованість за надані послуги починаючи з дати укладення договору на проживання у гуртожитку поліпшеного планування Окремої комендатури охорони і забезечення НОМЕР_3 , а саме з 01.10.2019.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за період, що передував укладенню з останнім договору як з індивідуальним споживачем про надання послуг з постачання теплової енергії, суд не звернув увагу на ту обставину, що відповідно до норм чинного законодавства України, споживач комунальних послуг, не звільняється від оплати послуг, отриманої ним до укладення відповідного договору.
На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, та наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно вимог частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання до суду позовної заяви у цій справі позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. За подання апеляційної скарги на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) сплачено 3 633,60 грн. судового збору. Отже з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) сплачений позивачем судовий збір у загальному розмірі 6 661,60 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 липня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Позов ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 12 869, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій в сумі 6 661,60 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна