Постанова
Іменем України
10 жовтня 2024 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/13668/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О.В., Немировської О. В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»
на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва
в складі судді Шевчука А. В.
від 23 травня 2024 року
по справі №756/15128/24 Оболонського районного суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
У листопаді 2023 року позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов'язань у договірних відносинах, просив стягнути з останнього заборгованість за кредитом у розмірі 109 450 грн 00 коп.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на те, що 04.08.2021між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №0764-5994 в електронній формі, відповідно до умов якого Позивач надав Відповідачу грошові кошти у розмірі 15 000,00грн зі строком надання кредиту 300 днів, із застосуванням зниженої % ставки у розмірі 2,00 % в день та стандартної % ставки - 3,00 % в день, а ОСОБА_2 зобов'язувався повернути кредит та внести плату за кредитом.
Позивач свої зобов'язання перед Відповідачем відповідно до договору виконав у повному обсязі.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором Відповідач станом на 18.10.2023 має заборгованість у розмірі 109 450,00 грн, яка складається: 15 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 94 450,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами.
Заочним рішенням Оболонського районного суду Київської області від 23.05.2024 позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №0764-5994 від 04.08.2021 в розмірі 21 300,00 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в частині відмовлених позовних вимог про стягнення відсотків, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд помилково ототожнив перший базовий період у 21 день на який застосовано знижено відсоткову ставку, як строк дії договору. Судом не враховано, що строк договору визначено умовами договору і складає 300 днів, і у випадку непогашення заборгованості у 21 пільгових днів, до усієї заборгованості застосовується стандартна ставку у 3% в день з першого дня і до 300-го - останнього дня строку дії договору.
Судом неповно з'ясовано обставини справи та не взято до уваги, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами визначено за спільною згодою, що віповідає принципу свободи договору, а законом не обмежується розмір відсоткової ставки.
Крім того, зазначив, що жодних штрафних санкцій відповідачу не нараховувалось, а тому судом не застосовано норми матеріального права, що підлягали застосуванню.
За вказаних обставин, просив скасувати заочне рішення Оболонського районного суду Київської області від23 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Від відповідача не надходив відзив на апеляційну скаргу.
Позивач, належним чином повідомлений про розгляд його апеляційної скарги на рішення суду від 23.05.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (а. с. 87-89).
Відповідач також належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги позивача на рішення суду від 21.03.2024 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (а. с. 87, 90).
Колегія суддів вислухала доповідь судді-доповідача, дослідила матеріали справи, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2021 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1240-6180 (далі - Кредитний договір), за умовами якого Позикодавець надав Позичальникові грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн строком на 300 днів, тобто до 31.05.2022 (а. с. 16-17).
Відповідно до п. 2.5 Кредитного договору заявлений строк користування кредитом складає 21 календарний день. Заявлений строк - це обраний Позичальником момент укладання цього договору строк користування Кредитом протягом якого може бути використано право користування Кредитом за пільговою та/або зниженою відсотковою ставкою.
Відповідно до п. 2.4 Кредитного договору відсоткова ставка є фіксованою 3% від непогашеної суми за кожен день користування кредитом.
Згідно з п. 2.4 та п. 3.4. Кредитного договору протягом заявленого строку користування Позичальник може скористатися правом користування кредитом за пільговою/зниженою процентною ставкою таким чином: 2% в день з дати видачі кредиту, включаючи день видачі кредиту.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку що строк кредиту становив 21 день, а не 300 днів, як то визначено п. 6.6 Кредитного Договору, однак не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що за умовами Кредитного договору ОСОБА_1 отримав 15 000,00 грн строком на 300 днів. При цьому згідно з п. 2.2 Кредитного Договору кредит надається позичальнику шляхом перерахування грошової суми.
Відповідно до п. 5.5 Правил відкриття кредитної лінії, що є невід'ємним додатком до Кредитного Договору, Кредитодавець не пізніше 3 (трьох) робочих днів з Дати Укладання Договору Сторонами надає кредит шляхом безготівкового перерахування суми Кредиту на поточний (картковий) рахунок з використанням реквізитів платіжної картки позичальника.
Звертаючись до суду з позовом, позивач доводив, що кредит надав позичальнику кредит на умовах Договору, однак внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним Договором у останнього утворилася заборгованість перед у загальній сумі 109 450 грн.
За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, який укладався у електронній формі. За принципом презумпції правочину вказаний правочин є дійсним. Відповідач не надав доказів суду про визнання цього правочину недійсними чи його окремих положень.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, доводив, що він, як кредитодавець за кредитним договором надав відповідачу 15 000,00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 77 ЦПК України).
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається із позовної заяви на підтвердження позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним Договором надано копію відповідного договору та додатків, розрахунок заборгованості та довідку про перерахування суми кредиту.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.16.2021 у справі №686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.
Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі -Закон) як спеціальний закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.
Відповідно до п. 16.1. ст. 16. Закону до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.
Відповідно до п. 17.1. ст. 17 того ж Закону форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.
Згідно з ч. 19.1, 19.2. ст. 19 Закону порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення. Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність, достовірність та авторство електронних документів на цих носіях.
Згідно з ч. 22.1 ст. 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» «Первинні документи та регістри бухгалтерського обліку»: Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
На аркуші справи 9-14 міститься лист за Вих.№3381 від 20.10.2023 на адресу ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» від ТОВ ФК «Контрактний дім» (ЄДРОУ 35442539), в якому останній повідомляє про успішність фінансових операцій. При цьому вказаний лист не є первинним бухгалтерським документом, з якого можна встановити дійсність фінансової операції. Крім того, з даного листа вбачається, що переказ коштів здійснювався ТОВ ФК «Контрактний дім» (ЄДРОУ 35442539), яке не є учасником даної справи. Крім того, до позову не долучено доказів на підтвердження підстав здійснення таких фінансових операцій. А тому, вказаний доказ не свідчить про виконання кредитором умов договору з перерахування коштів на картковий рахунок позичальника.
Довідка, що розміщена на аркуші справи 15 за підписом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту за Кредитним договором також не є первинним бухгалтерським документом, оскільки не відповідає положенням ст. 22 Закону.
Оскільки до позовної заяви не долучено жодного із цих документів 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер, колегія суддів приходить до висновку про те, що за Кредитним Договором позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували, що кредиторТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконав зобов'язання щодо видачі грошових коштів на картковий рахунок позичальника.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення.
Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі N 179/363/21 (провадження N 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі N 757/42885/19-ц (провадження N 61-9060св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі N 336/6023/20 (провадження N 61-11523сво23), пункт 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі N 756/11081/20 (провадження N 14-25цс24)).
Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності рішення суду в частині задоволених вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмовлених позовних вимог не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
О. В. Немировська