Справа 760/24364/21 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2531/2024 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
Іменем України
8 жовтня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 2 листопада 2023 року,
Вироком у кримінальному провадженні №12020100090003839 від 09.06.2020 року обвинуваченого:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Києві, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
перекваліфіковано дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки та покладено на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Звільнено ОСОБА_7 з-під варти в залі суду негайно.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з обвинувальним актом у обвинуваченого ОСОБА_7 09.06.2020, приблизно о 02.00 год., який перебував у парку, що знаходиться позаду непрацюючого кінотеатру «Тампере» на АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник умисел спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілого ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 після виниклого словесного конфлікту з потерпілим ОСОБА_10 , коли останній стояв напроти нього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді настання смерті потерпілого та бажаючи їх настання, схопив його лівою рукою за шию ззаду, нахилив до себе та тримаючи у правій руці невстановлений досудовим розслідуванням предмет, зовні схожий на ніж, почав завдавати потерпілому удари, яких було не менш п'яти, в ліву частину тіла, а саме в область грудної клітки та живота, тобто в місця, де знаходяться життєво важливі органи людини, після чого залишив ОСОБА_10 та втік з місця вчинення кримінального правопорушення, тим самим здійснив усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, однак ОСОБА_10 в подальшому було своєчасно надано медичну допомогу.
Таким чином, в результаті протиправних дій ОСОБА_7 , згідно з висновком експерта № 042-1114-2020 від 09.09.2020, потерпілому ОСОБА_10 завдано наступні тілесні ушкодження:
-проникаюче колото-різане поранення грудної клітки - рана на передній поверхні грудної клітки зліва на відстані 3 см нижче лівого соска лінійної форми розмірами 2х0.5 см, від якої відходить рановий канал, направлений ззовні-досередини, спереду-назад, по входу якого ушкоджуються м'які тканини грудної стінки, проникає в ліву плевральну порожнину з пораненням лівої легені, явищами гемопневмоторексу (наявність в плевральній порожнині крові та повітря) та підшкірної емфіземи ліворуч, пораненням лівого шлуночку серця (перікард, міокард), з наявністю в прикардинальній сумці до 50 мл крові;
-проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини - рана на передній поверхні живота в епігастральній ділянці (на 1 см нижче мечевидного відростку) лінійної форми розмірами 1,5х0,5 см, від якої відходить рановий канал, направлений ззовні-досередини, спереду-назад, по ходу якого ушкодженні м'які тканини черевної стінки з пораненням нижнього полюсу селезінки, з явищами гемоперитонеуму (наявність в черевній порожнині до 200 мл крові), утворенням масивної гематоми лівого заочеревного простору (1500 мл крові зі згортками), пораненням верхнього полюсу лівої нирки по передньому краю;
-непроникаюче колоте-різане поранення грудної клітки - рани лівої аксилярної ділянки лінійної форми розмірами 3х1 см, від якої відходить рановий канал, направлений зовні-досередини, косо-вниз, зліва-направо, по ходу якого ушкоджується м'які тканини грудної стінки довжиною 6 см та сліпо закінчується в м'язах спини;
-непроникаюче колото-різане поранення поперекової ділянки - рана лівої поперекової ділянки лінійної форми розмірами 2,5х1 см;
-колото-різану рану лівої кисті лінійної форми розмірами 1х0,5 см;
-колото-різану рану правої щічної ділянки трикутної форми розмірами 2х1 см.
Згідно з критеріями судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, зазначені тілесні ушкодження, які вказані у п.п. 1) та 2) відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.
Відповідно до п.п. 3), 4), 5), та 6) дані тілесні ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але менш ніж 21 добу (за критерієм тривалості розладу здоров'я).
Характер та морфологія тілесних ушкоджень свідчать про те, що вони утворились внаслідок травматичної дії гострим(ми) предметом(ми), яким притаманні колюче-ріжучі властивості (по типу клинка ножа) та за давністю можуть відповідати терміну їх нанесення.
Перекваліфіковуючи дії ОСОБА_7 , суд першої інстанції вказав, що висновки досудового розслідування про те, що обвинувачений діяв з прямим умислом, направленим на заподіяння смерті ОСОБА_10 і що цей злочин не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі, не є обґрунтованими та такими, що спростовуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати так ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 3 місяця з поміщенням до кримінально-виконавчої установи закритого типу (середнього рівня безпеки). Зарахувати у строк відбуття покарання період тримання під вартою з 24.07.2021 по 02.11.2023 врахувавши ч. 5 ст. 72 КК України 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі. В решті вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом фактично проігноровано той факт, що потерпілому спричинено не менше п'яти ударів, два з яких є проникаючими (у грудну клітку та черевну порожнину) створює безпосередню загрозу настання наслідку у вигляді смерті людини. Також судом фактично проігноровано те, що першим пораненням (проникаюче колото-різане поранення грудної клітини) травмоване серце та ліву легеню, другим пошкоджено селезінку та ліву нирку. Також судом безпідставно не враховано, що непроникаюче колоте-різане поранення грудної клітки - рани лівої аксилярної ділянки лінійної форми розмірами 3х1 см, від якої відходить рановий канал, направлений зовні-досередини, косо-вниз, зліва-направо, по ходу якого ушкоджується м'які тканини грудної стінки довжиною 6 см та сліпо закінчується в м'язах спини та непроникаюче колото-різане поранення поперекової ділянки - рана лівої поперекової ділянки лінійної форми розмірами 2,5х1 см хоча і відносяться до легкого тілесного ушкодження, але воно також нанесено у грудну клітину. Апелянт вказує, що такий характер, локалізація тілесних ушкоджень, їх кількість, знаряддя, яким воно заподіяне, вказують на наявність у винного умислу на спричинення смерті потерпілому, а кількість ударів в місця, де знаходяться життєво важливі органи людини, зокрема, серце та легені, поведінка обвинуваченого після вчинення злочину (втік з місця події, допомогу не надавав і не намагався, переховувався від правоохоронних органів) дають підстави зробити висновок, що обвинувачений діяв з прямим умислом на спричинення смерті потерпілому. При цьому, відповідно до висновку експерта №456 від 12.08.2021 (судово-психіатрична експертиза) обвинувачений не перебував у будь-якому психо-емоційному стані, який би не дозволяв йому усвідомлювати свої дії та керувати ними. Самі ж дії обвинуваченого у вигляді п'яти ударів в місця, де знаходяться життєво важливі органи людини свідчать про намір досягти тяжких наслідків у вигляді смерті людини, а отже перекваліфікація дій ОСОБА_7 на ч. 1 ст. 121 КК України є незаконною.
Також апелянт вказує, що в порушення п. 2 ч. 4 ст. 374 КК України судом не було прийнято рішення про визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, що свідчить про те, що судом ОСОБА_7 фактично звільнено від відбування покарання з випробуванням без визнання його вини у вчиненні будь-якого злочину. Крім того, апелянт вказує, що вирок є незаконним у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, зокрема судом проігноровано ті обставини, що обвинувачений переховувався від органу досудового розслідування більше року. Також суд визнав обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 , його щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому, водночас, на думку сторони обвинувачення, не можна вважати добровільним відшкодуванням укладення угоди про відшкодування шкоди, оскільки вона укладена більше ніж через рік після затримання ОСОБА_7 та після допиту потерпілого, який виловив свою позицію щодо міри покарання обвинуваченому, а саме тюремне ув'язнення, а вже після укладення угоди про відшкодування просив суворо не карати обвинуваченого. Таким чином, на думку прокурора, укладення угоди свідчить лише про відшкодування обвинуваченим завданої потерпілому шкоди.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думки обвинуваченого та захисника, які заперечили проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги.
Переглядаючи вирок місцевого суду суд апеляційної інстанції виходить із встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи.
У цій справі встановлено, що ОСОБА_7 наніс ОСОБА_10 не менше п'яти ударів ножем у різні частини тіла, заподіявши тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, в тому числі тяжких.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення ґрунтуються на аналізі доказів, досліджених й ретельно перевірених у судовому засіданні, а саме: показаннях самого обвинуваченого, який не заперечував факту завдання ударів ножем потерпілому, однак заперечував умисел на його вбивство; показаннях потерпілого ОСОБА_10 ; свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ; даних: витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.06.2020 з відповідною фабулою вчинення кримінального правопорушення за заявою потерпілого ОСОБА_10 з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України ( т.1 а.с.142); рапорту о/у на ім'я начальника Солом'янського ГУНП у м. Києві про події, які сталися на АДРЕСА_2 , внаслідок чого потерпілому ОСОБА_10 були спричинені тілесні ушкодження (т.1 а.с.143); протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 12.06.2020 від потерпілого ОСОБА_10 (т.1 а.с.144); протоколу огляду місця події від 09.06.2020 з фототаблицями до них (т.1 а.с.147 - 162); довідки з Київської клінічної лікарні № 6 щодо тілесних ушкоджень при огляді потерпілого ОСОБА_10 09.06.2020 (т.1 а.с.164); протоколу додаткового огляду місця події від 09.06.2020 з відповідним відеозаписом та фототаблицею (т.1 а.с.168-175); протоколу проведення слідчого експерименту від 10.06.2020 з відеозаписом (т.1 а.с.176-181); протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознимками з додатком від 10.06.2020 зі свідком ОСОБА_13 , який на фото №3 впізнав ОСОБА_7 (т.1 а.с.182-186); протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознимками з додатком від 10.06.2020 зі свідком ОСОБА_16 , який на фото №2 впізнав ОСОБА_7 (т.1 а.с.187-191); протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознимками з додатком від 10.06.2020 зі свідком ОСОБА_14 , яка на фото №4 впізнала ОСОБА_7 (т.1 а.с.192-196); протоколу проведення слідчих експериментів з додатками від 10.06.2020 (т.1 а.с.197-201, т.2 а.с.1-19); протоколу огляду місця події від 11.06.2020 (т.2 а.с.19-23); заяві про залучення до провадження ОСОБА_10 як потерпілого та відповідна постанова слідчого (т.2 а.с.25 - 26); протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознимками з додатком від 12.06.2020 зі свідком ОСОБА_13 , який на фото №2 впізнав ОСОБА_7 (т.2 а.с.28-33); повідомленні про підозру ОСОБА_7 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України від 17.06.2020 (т.2 а.с.43-45); висновку судово-медичної експертизи №042-1114-2020 від 09.09.2020, згідно з яким потерпілому ОСОБА_10 . діями ОСОБА_7 завдано два проникаючи колото-різані поранення в області тулуба та за ступенем тяжкості віднесені до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Що ж стосується інших непроникаючих колото-різаних поранень по пеперековій ділянці, по лівій кісті, правої щічної ділянки, то вони за ступенем тяжкості є легким тілесним ушкодженням, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а тому не могли бути розцінені як нанесені в життєво важливі органи, оскільки не потягли за собою небезпеки для життя в момент заподіяння (т.2 а.с.50-58); протоколі проведення слідчого експерименту від 07.09.2021 за участю представника потерпілого - ОСОБА_17 з додатком (т.2 а.с.59-63); повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 від 09.09.2021 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України (т.2 а.с.65-69); протоколі проведення слідчого експерименту від 09.09.2021 за участю захисника з додатком (т.2 а.с.70-75); висновку судово-психіатричного експерта № 456 від 12.08.2021, згідно з яким ОСОБА_7 у період часу, до якого відноситься правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, будь-яким хронічним психічним розладом не страждав, у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не перебував, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Під час проведення експертизи обвинувачений за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними і не потребує застосування до нього будь-яких примусових заходів медичного характеру (т.2 а.с.83-84).
Аналіз оскаржуваного судового рішення та вивчення матеріалів кримінального провадження дають підстави суду апеляційної інстанції дійти висновку про те, що за встановлених місцевим судом фактичних обставин справи кримінально-правова кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК є вірною.
Так, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» (далі-Постанова), замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).
Отже, якщо винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство.
Згідно з п. 22 Постанови питання про наявність у діях особи умислу на вбивство слід вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, потрібно враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Як вбачається з матеріалів провадження, під час конфлікту з ОСОБА_10 обвинувачений завдав йому не менш як п'ять хаотичних ударів ножем в різні частини тіла (у грудну клітину, живіт, поперекову ділянку та ліву кисть). Встановлені місцевим судом обставини справи вказують на те, що у випадку наявності у ОСОБА_7 умислу на вбивство потерпілого він мав можливість довести задумане до кінця. Завдавши потерпілому кількох хаотичних ударів ножем він бачив, що останній живий, однак свідомо припинив свої дії і з місця злочину втік.
Наведене свідчить про відсутність у діях ОСОБА_7 умислу на вбивство потерпілого та доводить, що у вказаній ситуації останній діяв з непрямим умислом припускаючи можливість заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю останнього, в тому числі і смерті, а тому він повинен нести кримінальну відповідальність лише за фактично заподіяні наслідки.
Згідно з висновком судової медичної експертизи від 09.09.2020 року №042-1114-2020 у ОСОБА_10 виявлено тілесні ушкодження у вигляді проникаючих колото-різаних поранень в області тулуба, які за ступенем тяжкості віднесені до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, непроникаючі колото-різані поранення по пеперековій ділянці, по лівій кісті, правої щічної ділянки, які за ступенем тяжкості є легким тілесним ушкодженням, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а тому не могли бути розцінені як нанесені в життєво важливі органи, оскільки не потягли за собою небезпеки для життя в момент заподіяння (т.2 а.с.50-58).
За таких обставин дії обвинуваченого повністю охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 121 КК як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Зазначене вказує на безпідставність доводів прокурора щодо невірної кваліфікації судом першої інстанції дій обвинуваченого.
Разом з цим, є слушними доводи прокурора за змістом апеляційної скарги щодо безпідставного застосування до призначеного ОСОБА_7 покарання вимог ст. 75 КК України.
За змістом положень ст. 50 КК України покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який раніше не судимий, до затримання працював на СТО, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнав щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
При цьому, приймаючи до уваги, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання, враховуючи обставини вчиненого злочину, щире каяття обвинуваченого, позитивні характеристики, добровільне відшкодування завданого збитку, думку потерпілого, місцевий суд дійшов висновку про можливість звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Положення ст. 75 КК України застосовується до особи лише у тому випадку, коли для цього є умови і підстави.
Проте, на думку колегії суддів, мотиви прийнятого судом рішення про застосування до призначеного ОСОБА_7 покарання, положень ст. 75 КК України, не можна визнати обґрунтованими і правильними.
На переконання колегії суддів, місцевим судом не враховано в повній мірі тяжкості скоєного злочину, який є особливо тяжким, і обставин його вчинення, а саме те, що обвинувачений наніс потерпілому ОСОБА_10 не менше п'яти ударів ножем, заподіяв тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, в тому числі тяжкі, з місця вчинення злочину зник, допомогу не надав, відшкодував шкоду потерпілому лише після затримання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням є незаконним, оскільки не забезпечить його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції за відсутності передбачених законом підстав застосував до обвинуваченого положення ст. 75 КК України та звільнив його від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Відповідно до ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та звільнив особу від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України вирок суду підлягає скасуванню, з постановленням нового вироку.
З цих підстав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України підлягає зміні в частині призначеного покарання, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 2 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту затримання в порядку виконання вироку.
Зарахувати у строк відбуття покарання період тримання ОСОБА_7 під вартою з 24.07.2021 року по 02.11.2023 року, зарахувавши відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України 1 день попереднього ув'язнення за 1 день позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Суддя Суддя Суддя