справа № 753/12369/24 головуючий у суді І інстанції Заруба П.І.
провадження № 33/824/4687/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
08 жовтня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дідик Ангеліни Олександрівни на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,-
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 судовій збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. на користь держави.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Дідик Ангеліна Олександрівна 23 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу до суду першої інстанції, у якій просила скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
У обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд безпідставно розглянув справу без участі апелянта, хоча його адвокатом було заявлено клопотання про виклик у судове засідання ОСОБА_1 .
Звертає увагу, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №865588 від 21 червня 2024 року права ОСОБА_1 роз'яснені не були, чим порушено його право на захист.
Також, долучена до матеріалів справи план-схема не відповідає вимогам Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року та складена із порушеннями, зокрема: не зазначено адресу прив'язки, відсутні заміри тротуарів, немає сталих орієнтирів, ширини дороги, дорожньої розмітки, відсутні роз'яснення позначок, не дотримано масштаб при складанні план-схеми.
Крім того, у протоколі відсутні відомості про залучення свідків, хоча ОСОБА_1 їхав разом із гр. ОСОБА_2 , який наполягав на допиті його як свідка.
Пояснення ОСОБА_1 , що містятьмя у матеріалах справи, у зв'язку з його поганим самопочуттям, писав ОСОБА_2 під диктовку працівників поліції. ОСОБА_1 пояснення не читав, а лише їх підписав.
Тому адвокатом проведено письмове опитування клієнта ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 , які суд першої інстанції не врахував. Також, суд безпідставно не врахував долучений до матеріалів справи висновок експертного дослідження №ЕД-19/104-24/26998-ІТ від 09 липня 2024 року та не призначив судову авто-технічну експертизу.
У судовому засіданні 08 жовтня 2024 року апеляційний суд постановою без виходу до нарадчої кімнати відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Дідик А.О. про призначення авто-технічної експертизи та про допит свідків.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Дідик Ангеліна Олександрівна вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 - адвокат Гінгер Андрій Анатолійович заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №865588 від 21 червня 2024 року, 21 червня 2024 року о 20-й годині 15 хвилин в м. Києві по вул. Дніпровська набережна, 17, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 в напрямку просп. М. Бажана не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду в попутному напрямку, внаслідок чого автомобілі зазнали пошкоджень з матеріальними збитками, чим порушив п. 12.1, 13.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є законним і обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, оскільки вважає правильним висновок суду першої інстанції, що наявні фактичні обставини встановлені у справі достовірно підтверджують те, що ОСОБА_1 порушив Правила дорожнього руху України, виходячи з наступного.
Статтею 124 КпАП України передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Отже, суд під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України повинен встановити, чи була дорожньо-транспортна подія, чи були отримані пошкодження транспортними засобами, діями якої особи завдано цієї шкоди, а також, які положення правил дорожнього руху було порушено вказаною особою.
В даному провадженні суд перевіряє: чи мала місце дорожньо-транспортна подія, чи порушила особа, яка притягується до адміністративної відповідальності правила дорожнього руху, та чи є причинно-наслідковий зв'язок між порушенням правил дорожнього руху та дорожньо-транспортною подією.
Згідно з п. 1.1 ПДР України, ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Вимога п. 12.1 ПДР України визначає, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Відповідно до п. 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Пункт 1 ПДР України визначає безпечний інтервал як відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.
Відповідно до положень ст. 273 КУпАП експерт призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли виникає потреба в спеціальних знаннях, у тому числі для визначення розміру майнової шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням, а також суми грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, які підлягатимуть конфіскації. Експерт зобов'язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) і дати об'єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях. Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яка притягається до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; бути присутнім при розгляді справи.
Згідно п. 24 Постанови Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз.
Суд враховує, що долучений до матеріалів справи ОСОБА_1 висновок експертного дослідження №ЕД-19/104-24/26998-ІТ від 09 липня 2024 року проведений за його заявою, судом вказана експертиза не призначалась. При цьому, зазначені у дослідженні висновки зроблені виключно на підставі письмових показань ОСОБА_1 та пасажира його автомобіля, дослідження проведено без огляду транспортних засобів та залучення іншого учасника ДТП, без надання експерту письмових матеріалів справи, що свідчить про те, що висновки не ґрунтуються на належних і достовірних вихідних даних, які узгоджуються із іншими доказами, зібраними у цій справі, та не відповідають фактичним обставинам справи.
При цьому, клопотань про проведення відповідної судової експертизи під час розгляду адміністративної справи судом першої інстанції ні ОСОБА_1 ні його представником не заявлялося.
В той же час, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №865588 від 21 червня 2024 року, схемою дорожньо-транспортної пригоди від 21 червня 2024 року, поясненнями іншого учасника ДТП ОСОБА_3 , які узгоджуються з матеріалами зібраними в ході оформлення вказаної ДТП, фотокартками, які стверджують зафіксовані у схемі механічні пошкодження.
Отже, оцінивши наведені вище докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_4 порушень вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Апеляційний суд також вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо апелянта складено з порушенням вимог ст. 256 КУпАП.
Зокрема, Розділом ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395 визначено особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП.
Так, у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: 1) схема місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський; 2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); 3) показання технічних приладів (у разі їх наявності); 4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); 5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.
На схемі місця ДТП графічно зображуються та фіксуються такі об'єкти: 1) ділянка дороги, на якій сталась ДТП; 2) сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів та слідів; 3) транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів; 4) сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям; 5) інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об'єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту; 6) координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів; 7) ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами; 8) ширина тротуарів, узбіччя; 9) розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття; 10) розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття; 11) розташування дорожньої розмітки; 12) розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху; 13) розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду.
В обов'язковому порядку на схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об'єктів, зображених на схемі.
Долучена до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №865588 від 21 червня 2024 року схема ДТП містить посилання на механізм зіткнення транспортних засобів, їх розташування в момент вчинення ДТП, має прив'язку до навколишніх об'єктів та узгоджується з іншими наявними в матеріалах справи доказами.
За таких обставин, інші, незазначені на схемі відомості, на думку апеляційного суду не мають суттєвого значення для вирішення справи та не спростовують порушення апелянтом п. 13.1 ПДР України.
Отже, доводи апелянта стосовно неповного розгляду адміністративної справи та відсутності об'єктивності дослідження обставин ДТП поліцейським, а в подальшому і Дарницьким районним судом м. Києва, апеляційним судом розцінюються критично, і не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються дослідженими у суді доказами.
Доводи апелянта про те, що він здійснив зіткнення з автомобілем «BMW» д.н.з. НОМЕР_2 оскільки його водій різко загальмував, не виключає обов'язок ОСОБА_1 виконувати вимоги ПДР, зокрема, під час руху враховувати дорожню обстановку та дотримуватися безпечної дистанції до транспортного засобу, який рухається попереду, щоб у разі виникнення небезпеки чи перешкоди для руху мати можливість зменшити швидкість руху аж до зупинки транспортного засобу, безпечного для інших учасників руху, об'їзду перешкоди та здійснення інших маневрів.
При цьому, доводи представника апелянта про те, що ОСОБА_1 в'їхав у припаркований на дорозі автомобіль, який зненацька почав задній рух не заслуговують на увагу і є неспроможними, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.
Крім того, апелянт, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, вказував, що працівники поліції не роз'яснили йому його права та обов'язки.
З цього приводу варто зазначити, що згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Також суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду рішення у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Окрім того, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №865588 від 21 червня 2024 року міститься підпис ОСОБА_1 про те, що йому роз'яснено його права і обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 263 КУпАП України (а.с.1).
Тому апеляційний суд доходить висновку про дотримання права на захист особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та усвідомлення ним суті інкримінованого йому діяння.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення апеляційним судом не встановлено порушення суддею першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Таким чином, апеляційний суд не встановивши підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, оскільки вона є законною, обґрунтованою та вмотивованою, дійшов висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №865588 від 21 червня 2024 року), та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дідик Ангеліни Олександрівни на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2023 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 10 жовтня 2024 року.
Суддя: Р.В. Березовенко