Справа №757/36694/24-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5734/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
03 жовтня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненнями прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 КК України (ст. 365 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 1508-VI від 11.06.2009, № 2808-VI від 21.12.2010; в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011, № 746-VII від 21.02.2014); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (стаття 115 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008 та № 1707-VI від 05.11.2009); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (стаття 115 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008 та № 1707-VI від 05.11.2009) КК України, у кримінальному провадженні №42013110000001029,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2024 року частково задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні - керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою з моменту поміщення його до місця попереднього ув'язнення за вказаною ухвалою суду і до 13.10.2024, в межах строку досудового розслідування, з визначенням йому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, що дорівнює 330 розміру прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на нього у разі внесення застави обов'язків, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в межах строку досудового розслідування без визначення застави.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів, із застосуванням насильства, погрозою його застосування та злочинів, які спричинили загибель людей, крім цього, слідчий суддя не врахував превалювання суспільного інтересу у цьому кримінальному провадженні над правом на повагу до особистої свободи ОСОБА_7 .
Вказує, що слідчий суддя, не обґрунтував належним чином свої висновки щодо можливості визначити підозрюваному ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, з огляду на наведені у клопотанні ризики, які унеможливлюють застосування застави та підтверджують не спроможність цього запобіжного заходу запобігти настанню ризикам, передбаченим п.1-4 ст. 177 КПК України.
Вважає, що слідчий суддя, визначаючи розмір застави, не навів мотивів врахування судом цього розміру достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, не врахував майнового стану обвинуваченого, інших даних про його особу у розрізі ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу та можливості забезпечення їх ненастання альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави.
На переконання апелянта, аналіз задекларованих доходів заставодавця ОСОБА_10 , доходів ОСОБА_7 , членів його сім'ї та близьких осіб, свідчить про відсутність у них достатніх власних коштів для внесення застави, у визначеному судом розмірі, та підтверджує існування ризику надання незаконної фінансової, правової допомоги ОСОБА_7 представниками держави-агресора рф через благодійний фонд «Юго-Восток» ОСОБА_11 або в інший спосіб.
Крім цього, звертає увагу, що на теперішній час на розгляді в суді першої інстанції перебувають 3 обвинувальні акти стосовно ОСОБА_7 , який обвинувачується, окрім іншого у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ст. 115 і ст. 258 КК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурорів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями та просили її задовольнити, думку підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_14 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга з доповненнями не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Слідчими Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013 - 2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42013110000001029 від 25.11.2013 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ст. 340 КК України; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 КК України (ст. 365 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008, № 1508-VІ від 11.06.2009, № 2808-VІ від 21.12.2010; в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011, № 746-VІІ від 21.02.2014); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (стаття 115 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008 та № 1707-VI від 05.11.2009); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (стаття 115 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008 та № 1707-VІ від 05.11.2009); ОСОБА_15 вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ст. 340 КК України; ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008, № 1508-VІ від 11.06.2009, № 2808-VІ від 21.12.2010; в редакції Законів № 3207-VІ від 07.04.2011, № 746-VІІ від 21.02.2014); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 121 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1707-VІ від 05.11.2009); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (ст. 115 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від15.04.2008 та № 1707-VІ від 05.11.2009); ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008 та № 1707-VІ від 05.11.2009), ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. З ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 КК України (ст. 365 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008, № 1508-VІ від 11.06.2009, № 2808-VІ від 21.12.2010; в редакції Закону № 3207-VІ від 07.04.2011, № 746-VІІ від 21.02.2014), ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 121 КК України (стаття 121 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1707-VІ від 05.11.2009); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, п. п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. З ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (стаття 115 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-УІ від 15.04.2008 та № 1707-VІ від 05.11.2009) та іншими статтями КК України за фактами злочинного перешкоджання проведенню зборів та мітингів у період листопада 2013 - лютого 2014 року на Майдані Незалежності в м.Києві, перевищення службових повноважень працівниками правоохоронних органів при застосуванні фізичної сили та спеціальних засобів до громадян, які реалізовували своє конституційне право на мирні зібрання та мітинги на вулицях центральної частини м. Києва, що спричинило тяжкі наслідки, організації умисних вбивств протестувальників та іншими фактами злочинної протидії протестним акціям.
13 серпня 2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 КК України (ст. 365 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008, № 1508-VІ від 11.06.2009, № 2808-VІ від 21.12.2010; в редакції Закону № 3207-VІ від 07.04.2011, № 746-VІІ від 21.02.2014); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (стаття 115 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008 та № 1707-VІ від 05.11.2009); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (стаття 115 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VІ від 15.04.2008 та № 1707-VІ від 05.11.2009) КК України.
ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України затримано не було.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13.10.2024, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, що дорівнює 330 розміру прожиткових мінімумів для працездатних осіб, та з покладенням у разі внесення застави обов'язків, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, колегією суддів встановлено, що слідчий суддя виходив з того, що слідчим у клопотанні доведено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ст. 340; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 365 КК України (ст. 365 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, № 1508-VI від 11.06.2009, № 2808-VI від 21.12.2010; в редакції Закону № 3207-VI від 07.04.2011, № 746-VII від 21.02.2014); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (стаття 115 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008 та № 1707-VI від 05.11.2009); ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 41, ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (стаття 115 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008 та № 1707-VI від 05.11.2009) КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, їх наслідки, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 .
Крім того, висновок слідчого судді щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не оскаржується і прокурором в апеляційній скарзі.
При цьому, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, п. 3 ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, майновий та сімейний стан підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення йому застави в межах, передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України для вказаної категорії злочину, а саме в розмірі 330 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 000 000 грн.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Підстав вважати вказаний розмір застави недостатнім для виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та колегія суддів не вбачає.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі з доповненнями на наведені у клопотанні ризики, які унеможливлюють застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 застави, що на його думку, з урахуванням положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, вказує на те, що до ОСОБА_7 слід застосувати запобіжний захід без визначення застави, оцінюються колегією суддів критично, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, як вбачається із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України, можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком, а тому доводи апелянта у цій частині не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Відповідно до практики Єропейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
З урахуванням наведеного у сукупності, на переконання колегії суддів, врахувавши процесуальну поведінку підозрюваного та дані про його особу, який є особою, яка раніше не судима, має визначене місце реєстрації і проживання, міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується, працює, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення підозрюваному застави у даному кримінальному провадженні.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі з доповненнями стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень та наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при визначенні підозрюваному розміру застави одночасно із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не вбачає.
Доказів недостатності застосованого підозрюваному запобіжного заходу для виконання покладених на нього обов'язків, прокурором не надано.
Інші доводи апеляційної скарги з доповненнями висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 серпня 2024 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді
: ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4____________