Головуючий у суді першої інстанції: Вишняк М.В.
справа №760/11473/24
провадження №33/824/3641/2024
19 вересня 2024 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Шкоріна О.І.,
розглянув адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, не працює, не одружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року,-
Постановою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,накладено адміністративне стягнення у виді штрафу та стягнуто судовий збір на користь держави.
Згідно із постановою судді, 09.05.2024, приблизно о 16 год.00хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив насильство психологічного та економічного характеру відносно своєї бабусі ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав, голосно кричав, заборонив користуватися телевізором, внаслідок чого завдав шкоди психічному здоров'ю потерпілої, за що в свою чергу передбачена відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, просив її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
В апеляційній скарзі посилається на те, щов матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що він, вчинив умисні діяння психологічного чи економічного характеру та доказизавдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілому.Вважає, що даний конфлікт не підпадає під ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, так як його нецензурні висловлювання, про які згадує потерпіла в своїх письмових поясненнях у зв'язку із сваркою не є достатніми доказами домашнього насильства та відсутні докази, які б підтверджували факт вчинення ним економічного насильства.
Матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та які б підпадали під ознаки домашнього насильства.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути покладений в основу доведеності вини апелянта.
Апелянт вважає, що при винесенні постанови суддею не було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, а висновок суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події.
Одночасно в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що оскаржувана постанова була отримана лише 17 червня 2023 року, що підтверджується власноручно написаною розпискою, яка знаходиться в матеріалах справи. Про порушення своїх прав прийнятим рішення дізнався під час конфіденційного побачення з адвокатом. Для отримання безкоштовної правової допомоги необхідно було надати до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги певний перелік документів від державних органів на підтвердження майнового стану. Збір зазначених документів потребував значного проміжку часу. Без надання документів Центр не мав повноважень призначити для надання правової допомоги адвоката у день його звернення.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року, як такий, що пропущений з поважних причин.
В судовому засіданні, яке було призначено на 25 липня 2024 року, ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, пояснив, що прийнята відносно нього постанова є незаконною. Після оголошеної в судовому засіданні перерви з зазначенням дати наступного засідання, ОСОБА_1 залишив залу судового засідання, відмовившись розписатися. Направлене на адресу ОСОБА_1 судове повідомлення, останній не отримав, повідомлення повернуто до суду. Суд вважав за можливе завершити розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 .
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги та письмові пояснення, вважаю, що підстави для її задоволення апеляційної скарги відсутні у зв'язку з наступним.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами, а самепротоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 578582 від 09.05.2024, копією термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 263005 від 09.05.2024, яким відносно ОСОБА_1 було застосовано заборонні приписи терміном до 14.05.2024, а також письмовими та усними поясненнями ОСОБА_2 ( бабусі ОСОБА_1 ).
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто, умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само у невиконанні термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або у неповідомленні уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство, не виконала терміновий заборонний припис, який стосовно неї був винесений, або не повідомила уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Таким чином, під домашнє насильство, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, яка включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Судом установлено, що ОСОБА_1 9 травня 2024 року по місцю свого проживання вчинив відносно своєї бабусі ОСОБА_2 , яка є особою похилого віку, психологічне та економічне насильство. Психологічне насильство полягає в словесних образах нецензурними словами на адресу бабусі, криків. Економічне насильство полягає в забороні бабусі користуватися телевізором.
Зазначені обставини ОСОБА_1 не спростовані.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підтверджується терміновим заборонним приписом стосовно кривдника у зв'язку з скоєнням ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного та економічного характеру, останньому заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, ОСОБА_2 . Заборонний припис ОСОБА_1 не оспорений.
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та доведеність вини останнього у його вчиненні.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, щойого нецензурні висловлювання, про які згадує потерпіла у зв'язку із сваркою, не є достатніми доказами домашнього насильства та відсутні докази, які б підтверджували факт вчинення ним економічного насильства, є безпідставними, оскільки наявні в матеріалах докази підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 психологічного та економічного насильства по відношенню до ОСОБА_2 .
Взагалі доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 , висновків суду першої інстанції не спостовують та на їх правильність не впливають.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: О.І. Шкоріна