10 жовтня 2024 року Чернігів Справа № 620/12243/24
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Баргаміна Н.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання нечинним наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати нечинним наказ начальника військової частини НОМЕР_1 «про результати службового розслідування» № 1999 АГ від 21.12.2017 з урахуванням висновків наведених в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 року по справі № 620/7248/23.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 дану позовну заяву було залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом подання до суду: 1) належним чином оформленої позовної заяви з додержанням вимог пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (у разі подання в паперовому вигляді - в двох примірниках); 2) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску.
Вказана ухвала суду була надіслана позивачу за адресою, вказаною в адміністративному позові, однак 08.10.2024 була повернута до суду поштовою службою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
В силу пункту 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 позивачем було подано клопотання про виконання вимог ухвали суду, до якого було долучено виправлену позовну заяву, та заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якій просив строк звернення з позовною заявою рахувати з 20.08.2024 - дня встановлення юридичних фактів, які були встановлені судом та містяться у мотивувальній частині преюдиційного значення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 по справі № 620/7248/23, на підставі яких було ініційовано звернення до суду з позовною заявою про визнання нечинним наказу.
Також позивачем 09.10.2024 було повідомлено суд про направлення документів на усунення недоліків позовної заяви.
Суд не приймає до уваги пояснення, викладені в клопотанні про поновлення строку звернення до суду, зважаючи на наступне.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
В ухвалі від 16.09.2024 було надано оцінку обставинам початку перебігу строку звернення до суду та встановлено, що позивачем позовну заяву про визнання нечинним наказу начальника військової частини НОМЕР_1 «про результати службового розслідування» № 1999 АГ від 21.12.2017 подано до суду 06.09.2024, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 по справі № 620/7248/23 має преюдиційне значення для даного спору з огляду на наступне.
Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Так, в даній справі, позивач ототожнює преюдиціальні факти та оціночні судження (висновки) суду, що висловлені в судовому рішенні у справі № 620/7284/23.
Однак, суд зазначає, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи не є преюдицією, про що, зокрема, свідчить і частина сьома статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16 зробила висновок щодо застосування частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
При цьому, суд зазначає, що висновки, викладені в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2024 по справі № 620/7248/23, про те, що висновок службового розслідування від 18.12.2017 є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, а сам висновок не є рішенням (актом індивідуальної дії) у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а лише носієм інформації, встановленої під час перевірки, та не порушує права позивача, в даному випадку, не змінює час, з якого позивач дізнався про наказ начальника військової частини НОМЕР_1 «про результати службового розслідування» № 1999 АГ від 21.12.2017, та відповідно з дати прийняття рішення у справі № 620/7248/23 не може розпочинатись відлік строку звернення з даним позовом до суду.
Враховуючи наведені обставини, судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача.
Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано суду доказів триваючої неможливості звернення ним до суду з відповідним позовом в межах строку звернення.
Положеннями пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на зазначене, вказані позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, тому суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Одночасно суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання нечинним наказу повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, позовну заяву і додані до неї документи надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Наталія БАРГАМІНА