10 жовтня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/12531/24
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., перевіривши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Міністерства культури та інформаційної політики України (вул. Івана Франка, буд. 19, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 43220275 ) про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України, у якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства культури України №364 від 26.04.2013 «Про затвердження науково - проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» додаток №7 п/п №2 щодо занесення Поселення «Ялівщина» охоронний №7727/5007-Чр за категорією місцевого значення в частині земельних ділянок з кадастровий 7410100000:02:009:0025 площею 0,10 га, 7410100000:02:009:0023 площею 0,10 га.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 26.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу встановлено десятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліків поданої позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, з належним обґрунтуванням обставин і доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду та обґрунтувань щодо залучення в якості третіх осіб Департаменту культури і туризму національностей і релігій Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівську міську раду.
На виконання ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 від 26.09.2024 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Зі змісту поданої заяви про усунення недоліків позовної заяви вбачається, що позивачем було усунуто недоліки не у повній мірі, зазначені в ухвалі суду від 26.09.2024, а саме позивачем не вказано на яких підставах Чернігівську міську раду належить залучити до участі у справі, та яким чином рішення у справі може вплинути на її права, свободи, інтереси або обов'язки.
Також позивачем подана заява про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що про оскаржуваний наказ він дізнався лише з ухвали про відкриття провадження по справі №750/18327/23 за позовом Чернігівської окружної прокуратури в інтересах Чернігівської обласної державної прокуратури до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
Дослідивши зміст заяви про поновлення строку звернення до суду та надану позивачем копію ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова та копію конверту, суд вважає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, зазначені документи не підтверджують та не спростовують факт обізнаності позивача зі спірним наказом Міністерства культури України №364 від 26.04.2013 “Про затвердження науково - проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток, історичних ареалів та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» протягом строку звернення до суду, встановленого положеннями КАС України.
Також суд зазначає, що наказом Міністерства культури України від 26.04.2013 № 364 комплексу надано статус пам'ятки археології місцевого значення під назвою Комплекс археологічних пам'яток урочища Ялівщина з охоронним № 7727-Чр, який включає 8 пам'яток археології: 1 національного значення - городище «Ялівщина» - і 7 місцевого -Поселення «Ялівщина» (№ 7727/5007-Чр), Поселення «Ялівщина-1» (№ 7727/5008-Чр), Поселення «Ялівщина-2» (№ 7727/7723-Чр), Поселення «Ялівщина-3» № 7727/7324-Чр), Поселення «Ялівщина-4» (№ 7727/7325-Чр), Поселення «Стрижень-1» (№ 7727/3709-Чр), Поселення «Олександрівка-1» (№ 7727/2724- Чр).
Зазначена інформація розміщена на інтернет сторінці «Вікіпедія - вільна енциклопедія» та є загальнодоступною, а відтак позивач не був позбавлений можливості ознайомитися зі спірним наказом.
Так статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (п. 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абз. 7 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).
Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
З огляду на те, що оскаржуваний позивачем наказ Міністерства культури України №364 виданий 26.04.2013, однак при цьому до суду з позовом про визнання протиправним та скасування зазначеного наказу він звернувся лише 16.09.2024, то суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановленого положеннями КАС України, причини пропуску звернення до суду не є поважними.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, оскільки позивач у встановлений судом строк не повністю усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 про залишення позовної заяви без руху, та оскільки судом визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, тому вказану позовну заяву і додані до неї документи необхідно повернути позивачу.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Одночасно суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Позовну заяву ОСОБА_1 - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом з доданими до неї матеріалами, надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про повернення позовної заяви.
Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Падій