08 жовтня 2024 року справа №320/13554/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції м. Києва про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ №49дс від 06.03.2024 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення» стосовно молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (жетон 0180865).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із виданим наказом про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки не вчиняв дисциплінарного проступку, що став підставою для застосування дисциплінарного стягнення, та по відношенню до нього службове розслідування взагалі не призначалось, унаслідок чого йому не забезпечено законодавчо гарантованого права на захист, не ознайомлено із наказами прийнятими в межах службове розслідування, не запропоновано подати пояснення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та вказав, що враховуючи характер проступку, обставини за яких він був вчинений, дисциплінарною комісією правомірно прийнято рішення застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани. На думку відповідача, оскаржуваний наказ видано правомірно, в межах компетенції, у порядок і у спосіб, визначених чинним законодавством України, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 02.02.2024 №55 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» з метою повної, усебічної та об'єктивної перевірки причин та обставин порушення службової дисципліни інспектором взводом №1 роти №7 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції (далі УПП у м. Києві ДПП) старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію.
Наказом Департаменту патрульної поліції від 15.02.2024 №82 продовжено термін проведення службового розслідування, призначеного наказом Департаменту патрульної поліції від 02.02.2024 №55, на п'ятнадцять календарних днів.
За результатами проведення службового розслідування дисциплінарною комісією складено висновок від 27.02.2024, в якому вирішила:
за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6, 8, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, підпунктів 1, 2, 4 пункту 6, підпункту 6 пункту 10 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.02.2016 №70, пункту 16 Порядку дій нарядів (екіпажів) УПП у м. Києві ДПП, залучених до реагування на заяви і повідомлення про правопорушення або події отримані від диспетчера (оперативного чергового) та окремих питань організації службової діяльності, затвердженого дорученням УПП у м. Києві ДПП від 06.09.2023 №5656вн/41/11/2/02-2023, підпунктів 1 та 5 пункту 2.1 розділу ІІ, підпунктів 1 та 10 пункту 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції інспектора взводу №1 роти №7 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП, затвердженої наказом ДПП від 16.08.2021 №1784, відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до інспектора взводу №1 роти №7 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 (0131288) застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани;
за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6, 8, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 1 та 5 пункту 2.1 розділу ІІ, підпунктів 1 та 10 пункту 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП, затвердженої наказом ДПП від 16.08.2021 №1784, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП до молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0180865) застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Згідно з висновком Департаментом патрульної поліції видано наказ від 06.03.2024 №49дс «Про застосування до працівників управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення», яким, зокрема, застосовано дисциплінарне стягнення до поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП до молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0180865) у вигляді догани.
Вважаючи протиправним наказ та таким, що видано зі значними порушеннями вимог чинного законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частини першої, другої статті 19 вказаного Закону у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Статтею 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;
3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;
4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
5) користуватися правничою допомогою.
Згідно частин 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
З аналізу викладених правових норм слідує, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність. Разом з тим, застосуванню до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення передує проведення службового розслідування, яке призначається за письмовим наказом керівника, по відношенню до поліцейського, який вчинив порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2024 близько 04 год. 15 хв. під час вибіркової перевірки особового складу управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції т.в.о.інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення виявлено наряд патрульної поліції «РУБІН-1006» у складі інспектора взводу №1 роти №7 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 (0131288) та поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП до молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0180865), який знаходився за адресою: м. Київ, міст Патона.
В ході вказаної перевірки встановлено, що інспектор взводу №1 роти №7 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП старший лейтенант поліції ОСОБА_2 (0131288) під час несення служби спав на передньому водійському сидінні службового автомобіля Renault Duster, ДНЗ 11*7637.
Т.в.о.інспектором відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у м. Києві ДПП направлено рапорт 22.01.2024 начальнику УПП у м. Києві ДПП щодо ініціювання проведення службового розслідування щодо старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 . Також, з цього приводу т.в.о.заступником начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у м. Києві ДПП направлено начальнику УПП у м. Києві ДПП доповідну записку від 02.02.2024.
Відповідно до наказу УПП у м. Києві ДПП від 02.02.2024 №55 призначено службове розслідування з метою повної, усебічної та об'єктивної перевірки причин та обставин порушення службової дисципліни, про які зазначено у рапорті т.в.о.інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у м. Києві ДПП сержанта поліції Василя Непопи.
Однак, як вбачається зі змісту вказаного наказу, службове розслідування призначене лише по відношенню до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , а не позивача.
Ні в рапорті т.в.о.інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у м. Києві ДПП сержанта поліції Василя Непопи, ні в доповідній записці цього відділу не вказано про можливі порушення службової дисципліни чи порушення, що мають ознаки дисциплінарного проступку саме позивачем.
Разом з тим, як вбачається з висновку службового розслідування Комісією досліджено відеозапис, який долучив т.в.о.інспектор відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у м. Києві ДПП сержант поліції Василь Непопа, на якому фіксується присутність на передньому пасажирському сидінні службового автомобіля молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який, як вказано у висновку: «був не пильним, не контролював ситуацію та повністю зосередив свою увагу у мобільному телефоні, переглядаючи різні пабліки, не проконтролював дії свого напарника, не наголосив йому про порушення службової дисципліни та не доповів про даний випадок своєму безпосередньому керівнику.».
На підставі цих висновків відповідачем видано оскаржуваний наказ, яким застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до частини 3 статті 14 Дисциплінарного статуту відповідачем не призначалось службове розслідування за письмовим наказом керівника стосовно молодшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .
Крім того, в порушення статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування у позивача не витребовувались пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій, чим позбавили його права на захист.
Водночас, ті пояснення, на які посилається дисциплінарна комісія у висновку, так і відповідачем у відзиві на позовну заяву, позивачем написані до проведення службового розслідування і адресовані не дисциплінарній комісії, а УПП у м. Києві ДПП.
Таким чином, на переконання суду, під час видачі оскаржуваного наказу та оголошення позивачу догани відповідачем порушено процедуру та порядок застосовування вказаного дисциплінарного стягнення. Тобто, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності без попереднього призначення службового розслідування та здійснення перевірки причин та обставин можливого порушення ним службової дисципліни.
Щодо безпосередніх порушень, то у наказі від 06.03.2024 №49дс зазначено, що дисциплінарне стягнення застосовано до позивача за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6, 8, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпунктів 1 та 5 пункту 2.1 розділу ІІ, підпунктів 1 та 10 пункту 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) УПП у м. Києві ДПП, затвердженої наказом ДПП від 16.08.2021 №1784.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний:
-неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
-професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно з пунктами 1, 6, 8, 11 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського:
-бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
-утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;
-знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;
-поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
Відповідно до підпунктів 1 та 5 пункту 2.1 розділу ІІ Посадової інструкції поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 16.08.2021 №1784, поліцейський, відповідно до покладених на нього завдань під час несення служби, здійснює:
-безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;
-самостійне виявлення правопорушень під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з підпунктами 1 та 10 пункту 3.1 розділу ІІІ цієї Посадової інструкції поліцейський під час несення служби зобов'язаний:
-неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
-професійно виконувати свої службові обов'язки і накази керівництва, постійно і наполегливо самовдосконалюватись, підвищувати рівень довіри суспільства до поліції.
Статтею 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Системний аналіз вказаних норм, дає підстави для висновку, що за порушення службової дисципліни, до поліцейського може бути застосований один із визначених видів дисциплінарного стягнення, в тому числі і догана. Втім, застосування дисциплінарного стягнення можливе лише в тому разі, коли порушення службової дисципліни сталося внаслідок винної протиправної поведінки поліцейського, яка належним чином доведена та підтверджена відповідними достатніми доказами. При цьому, обираючи вид дисциплінарного стягнення, який має бути застосований, керівник порушника зобов'язаний враховувати, зокрема, характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, наявність та ступінь вини порушника.
Суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів того, коли й ким було призначено проведення службового розслідування за фактом порушень службової дисципліни позивачем службової дисципліни.
Разом з тим, у висновку про службове розслідування, на підставі якого відповідачем видано оскаржуваний наказ, останнім не наведено причин та обставин, які підтверджують порушення позивачем службової дисципліни під час несення служби 22.01.2024, зокрема, в чому полягає недотримання позивачем вимог частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6, 8, 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту, недотримання ним службових обов'язків, визначених Посадовою інструкцією, невиконання ним наказів керівництва чи порушення правил внутрішнього розпорядку і Присяги поліцейського.
Будь-яких належних і допустимих доказів які підтверджували б вказані обставини відповідачем не надано.
Водночас, в наданих позивачем поясненнях, адресованих управлінню патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції від 22.01.2024, останній пояснив, що він перебував на вулиці поза службовим транспортним засобом. Повернувшись до службового автомобіля, обійшовши його, не було виявлено жодних осіб. Потім позивач сів у транспортний засіб і повідомив своєму напарнику старшому лейтенанту поліції ОСОБА_2 про його чергу нести патрулювання на вулиці, у відповідь напарник погоджено кивнув. Після цього почув стук у бокове вікно, до нього звернувся працівник моніторингу.
Відповідачем не доведено, що вказані пояснення не відповідають встановленим обставинам службового розслідування, як і не доведено факту неналежного виконання позивачем своїх посадових обов'язків.
Враховуючи викладене, а також те, що в оспорюваному наказі чітко не визначені факти невиконання обов'язку сумлінно ставитися до виконання обов'язків поліцейського, безумовно виконувати накази керівників, професійно виконувати службові обов'язки, то підстави застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як догана є необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу не розглянуто можливості застосування до позивача іншого, передбаченого ст.13 Дисциплінарного статуту, виду дисциплінарного стягнення, окрім як догани
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого оскаржуваного наказу.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Скоромною Іриною Миколаївною укладено договір про надання правової допомоги №11/03 від 11.03.2024.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 11.03.2024 до договору про надання правової допомоги №11/03 від 11.03.2024 адвокатом Скоромною Іриною Миколаївною надана позивачу правнича допомога, а саме:
надання консультацій позивачу з вивчення документів, 60 год, вартість - 1000,00 грн;
складання та збір необхідних документів та інформації для підготовки позову, копії документів та відправка позовної заяви, 180 год, вартість - 3300,00 грн;
складання позовної заяви та супроводження в суді, подання клопотань, заперечень, доказів та копій сторонам, 180 год, вартість - 3000,00 грн.
Вартість наданих послуг складає 7300,00 грн.
Свідоцтвом серії НОМЕР_1 від 15.09.2022 підтверджується, що ОСОБА_3 має право на заняття адвокатською діяльністю.
Зазначені грошові кошти сплачені позивачем у повному обсязі адвокату Скоромній І.М., що підтверджується платіжною інструкцією ЕСМ_Р24А2445725414D0522 від 11.03.2024 на суму 7300,00 грн.
Представник відповідача у відзиві зазначив, що витрати на правову допомогу представником позивача завищеними.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
У пункті 269 Рішення цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Проаналізувавши подані документи та матеріали справи, суд зазначає, що понесені позивачем судові витрати з урахуванням наданих доказів є доведеними, співмірними з обсягом наданих адвокатами послуг у даній справі та повністю відповідають вимогам приписів статті 134 КАС України.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права (Рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 № 23-рп/2009 «У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу).
Підсумовуючи викладене з урахуванням вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що витрати позивача у відповідності до наданих доказів та матеріалів справи є підтвердженими та підлягають стягненню у відповідності до статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у даній справі.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу, - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) від 06.03.2024р. №49дс «Про застосування до працівників управління патрульної поліції у місті Києві дисциплінарного стягнення» в частині, що стосується поліцейського взводу №1 роти №4 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Каравана Дениса Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу у розмірі 7300,00 грн. (сім тисяч триста гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.