ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"09" жовтня 2024 р. справа № 300/4167/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Шевченко Наталія Павлівна, звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі, також - відповідач 2, ГУ в м. Києві), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач 2, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в м. Києві №092850019480 від 05.12.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком з 03.09.2023 - наступного дня після досягнення пенсійного віку, з урахуванням до страхового стажу періодів з 01.09.1979 по 08.07.1981, з 15.10.1982 по 15.06.1983, з 15.08.1983 по 16.07.1984, з 01.09.1986 по 03.07.1987, з 08.07.1987 по 03.02.1988, з 04.02.1991 по 21.03.1991, з 22.03.1991 по 26.04.1992, з 07.09.1992 по 06.03.1993, з07.09.1993 по 06.12.1993, з 01.10.1997 по 30.04.1999.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Головного управління ПФУ в м. Києві №092850019480 від 05.12.2023 ОСОБА_1 не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1979 по 08.07.1981, з 15.10.1982 по 15.06.1983, з 15.08.1983 по 16.07.1984, з 01.09.1986 по 03.07.1987, з 08.07.1987 по 03.02.1988, з 04.02.1991 по 21.03.1991, з 22.03.1991 по 26.04.1992, з 07.09.1992 по 06.03.1993, з 07.09.1993 по 06.12.1993, з 01.10.1997 по 30.04.1999. Як наслідок, протиправно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії. Тому просила суд скасувати оскаржене рішення, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 03.09.2023.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.06.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.45-46).
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві скористалося правом подання відзиву. У відзиві представник зазначив, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що на дату звернення її страховий стаж становить 22 роки 8 місяців 13 днів та є недостатнім для призначення пенсії. Так, згідно рішення від 05.12.2023 №092850019480, до загального страхового стажу не враховано: періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 - виправлення дошлюбного прізвища ОСОБА_2 виконано з порушенням інструкції ведення трудової книжки (не завірено печаткою); згідно довідки від 19.05.2022 №14-15/509-22, період навчання згідно атестату №856, довідка про заробітну плату від 03.12.2021 №003/44 - не прослідковується зв'язок між зміною прізвища ОСОБА_3 , а саме довідка про підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_2 від 13.02.2022 №2334 - не легалізована (з 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України "Про зупинення дії та вихід із Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних, та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січні 1993 року", відповідно до якого зупинене у відносинах дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від України в м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 204/94 ВР та Протоколу до конвенції про правову допомогу і правові відносити у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січні 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР. Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року. не підтверджено з 01 січні 2023 року російська федерація призупиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року); період навчання згідно диплому №172408 - наявне виправлення прізвища; період отримання допомоги по безробіттю згідно довідки від 29.11.2023 №09012300659 - відсутні підстави видачі. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю необхідністю необхідного загального страхового стажу. Тому, представник відповідача 2 просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області також скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначено, що до страхового стажу не враховано періоди роботи з 15.08.1983 по 16.07.1984, з 01.09.1986 по 03.07.1987, з 08.07.1987 по 03.02.1988, з 04.02.1991 по 21.03.1991, з 22.03.1991 по 26.04.1992, з 01.10.1997 по 30.04.1999 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки виправлення дошлюбного прізвища позивача виконано з порушенням інструкції ведення трудової книжки (не завірено печаткою). Крім того, у дипломі № НОМЕР_2 наявне виправлення дошлюбного прізвища позивачки. Стосовно періоду отримання допомоги по безробіттю з 07.09.1992 по 06.03.1993, з 07.09.1993 по 06.12.1993, то такий не зараховано, позаяк у довідці Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 29.11.2023 №09012300659 не вказано підставу видачі, а довідка від 13.02.2022 №А-00086 видана державним органом російської федерації та не легалізована в Україні. Як наслідок, рішення №092850019480 від 05.12.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 прийнято правомірно. Вважав, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача 2 повторно розглянути заяву щодо призначення пенсії за віком. Просив суд в задоволенні позову відмовити.
Крім цього, відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області долучено до матеріалів справи копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.11.2023 звернулася до Калуського сервісного центру Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області з заявою про призначення пенсії за віком.
Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 092850019480 ід 05.12.2023 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. У даному рішенні зазначено про не зарахування до страхового стажу:
- періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 - виправлення дошлюбного прізвища ОСОБА_2 виконано з порушенням інструкції ведення трудових книжок (не завірено печаткою); згідно довідки від 19.05.2022 №14-15/509-22, період навчання згідно атестату № 856, довідка про заробітну плату від 03.12.2021 №003/44 - не прослідковується зв'язок між зміною прізвищ ОСОБА_3 , а саме довідка про підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_2 від 13.02.2022 №2334 - не легалізована (з 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якого зупинене у відносинах дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України в м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94 ВР та Протоколу до конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР. Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року, не підтверджено з 01 січня 2023 року російська федерація припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року);
- період навчання згідно диплому № 172408 - наявне виправлення прізвища;
- період отримання допомоги по безробіттю згідно довідки від 29.11.2023 №09012300659 - відсутні підстави видачі.
В цьому ж рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 22 роки 08 місяців 13 днів. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Вважаючи такі дії відповідача 2 неправомірними, позивачка звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що склалися в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною 1 статті 24 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній.
У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).
Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
З системного аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі №159/4178/16-а.
Як встановлено судом та підтверджується атестатом №856 позивач у період з 01.09.1979 по 08.07.1981 навчалась у професійно-технічному училищі №16.
Надалі ОСОБА_1 з жовтня 1982 року по червень 1983 року працювала та отримувала заробітну плату в АТ "Прикарпаттяобленерго", що підтверджується довідками про заробітну плату від 03.12.2021 за №№003/44 (відповідно п.27 Порядку №637 вказаний період слід враховувати з 15.10.1982 по 15.06.1983).
Відомостями, які містяться в дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, підтверджено, що позивач, зокрема:
з 15.08.1983 по 16.07.1984 - працювала на посаді секретаря-машиніста у Калуському районному інформаційно-розрахунковому центрі (записи №№1-2);
з 01.09.1986 по 03.07.1987 - навчалась у Ленінградському СПТУ-63 (записи №№3-4), додатково цей період навчання позивач підтверджується дипломом №172408 від 03.07.1987;
з 08.07.1987 по 21.03.1991 - працювала у Північній станції аерації стічних вод м. Ленінграда (записи №№5-7) (так як з 04.02.1988 по 03.02.1991 - позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, який визнається відповідачем, позивач просить зарахувати період з 08.07.1987 по 03.02.1988 та з 04.02.1991 по 21.03.1991 у Північній станції аерації стічних вод м. Ленінграда);
з 22.03.1991 по 26.04.1992 - працювала в яслах-садку № НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 (записи №№8-10);
з 07.09.1992 по 06.03.1993 - отримувала допомогу по безробіттю (а.с.11-12);
з 07.09.1993 по 06.12.1993 - отримувала допомогу по безробіттю (а.с.13-14);
з 01.10.1997 по 30.04.1999 - працювала в Калуській дитячій поліклініці (а.с.15-17).
Суд зазначає, що дублікат трудової книжки НОМЕР_1 містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи та накази на підставі яких позивач була прийнята на таку роботу.
Крім того, спірні періоди роботи ОСОБА_1 додатково підтверджуються довідками про заробітну плату з АТ "Прикарпаттяобленерго" від 03.12.2021 №003/44 (з 15.10.1982 по 15.06.1983); довідкою Головного Управління статистики в Івано-Франківській області від 19.05.2022 №14-15/509-22, наказом про прийняття на роботу від 15.08.1983 №28-к, наказом про звільнення від 12.07.1984 №23-к (з 15.08.1983 по 16.07.1984).
Як встановлено судом, в оскарженому рішенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не зараховано періоди роботи згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_1 до страхового стажу позивача, оскільки виправлення дошлюбного прізвища " ОСОБА_2 " виконано з порушенням Інструкції ведення трудових книжок (не завірено печаткою). Таким чином, підставою не зарахування періодів роботи до страхового стажу стали допущені недоліки при заповненні трудової книжки позивача.
Крім того, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно довідки від 19.05.2022 №14-15/509-22, період навчання згідно атестату № 856, довідка про заробітну плату від 03.12.2021 №003/44 - не прослідковується зв'язок між зміною прізвищ ОСОБА_3 .
При цьому, судом з'ясовано, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 07.10.1963, підтверджується факт народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В свою чергу, довідками про укладення шлюбу № А-00086 від 13.02.2022 та №301 від 01.02.2015, підтверджується, що 20.04.1987 було укладено шлюб між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (національність - туркмен) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (національність - українка). Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище " ОСОБА_6 ".
В подальшому, такий шлюб було розірвано, що підтверджується довідкою № А-00086 від 13.02.2022.
Надалі, 30.01.1993 було укладено шлюб між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище " ОСОБА_9 ", що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 30.01.1993.
Враховуючи викладене, суд відхиляє доводи відповідачів, що не прослідковується зміна прізвища ОСОБА_3 , а також про те, що виправлення дошлюбного прізвища ОСОБА_2 виконано з порушенням Інструкції ведення трудових книжок (не завірено печаткою).
Крім того, суд звертає увагу, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17, у якій зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, згідно з пунктом 1.5 Інструкції №58 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
На переконання суду, навіть за умови наявності помилки при внесенні записів до трудової книжки, обов'язок щодо ведення якої покладено на роботодавця, така помилка не може мати наслідком позбавлення особи права зарахування певного періоду роботи до трудового стажу.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Крім того, Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а вказав, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповнені трудової книжки.
Щодо тверджень відповідача про необхідність проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складено, оскільки 23.12.2022 набрав чинності Закон України 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" суд назначає наступне.
Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15.04.1994, ратифіковано Законом України від 11.07.1995 за №290/95-ВР.
Згідно статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей, згідно статті 9 цієї Угоди, регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
Спірні правовідносин до 19 червня 2023 року для Держави Україна врегульовані Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року. В силу правового регулювання статті 11 коментованої Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав та держав, що входили до складу СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що відповідачем 2 протиправно не враховано до страхового стажу позивача періоди роботи в російській федерації також позивачкою в належний спосіб доведено достовірність записів у її трудовій книжці, дипломах про навчання, довідках про стаж роботи та заробітну плату, а також зв'язок між зміною її прізвищ з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_6 " та " ОСОБА_9 ".
Стосовно незарахування до страхового стажу періодів отримання позивачкою допомоги по безробіттю з 07.09.1992 по 06.03.1993, з 07.09.1993 по 06.12.1993, суд виходить з наступних мотивів.
Згідно п. 2.19 Інструкції про порядок ведення трудових книжок №58 від 29 липня 1993 року, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів такі записи: а) про час служби у складi Збройних Сил України та інших військах, де на тих, якi проходять службу, не поширюється законодавство про працю i державне соціальне страхування, iз зазначенням дати призову (зарахування) i дати звільнення iз служби; б) про час навчання у професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрi, пунктi тощо); в) про час навчання у вищих навчальних закладах (включаючи i час роботи в студентських таборах, на виробничій практиці та при виконанні науково-дослідної госпдоговiрної тематики) та про час перебування в аспiрантурi i клiнiчнiй ординатурі, крім випадків, зазначених у п. 2.16 цієї Інструкції; г) про роботу як членiв колгоспу - у тому разi, коли чинним законодавством передбачене зарахування цiєї роботи в загальний трудовий стаж працiвникiв; д) про час догляду за iнвалiдом I групи або дитиною-iнвалiдом вiком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (п. Е ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ), у тому числі за перестарілим, який досяг 80-рiчного віку (згідно з медичним висновком); е) безробітним особам про період одержання допомоги по безробіттю заноситься у трудову книжку органом державної служби зайнятості населення. Передбачена цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному пiдприємствi.
Як встановлено судом вище, періоди отримання позивачем допомоги по безробіттю з 07.09.1992 по 06.03.1993 та з 07.09.1993 по 06.12.1993 підтверджуються записами дубліката трудової книжки № НОМЕР_6 за №№ НОМЕР_7 та №№13-14 відповідно.
Крім того, означені періоди отримання допомоги по безробіттю додатково підтверджується довідкою Калуської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості №09012300659 від 29.11.2023.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення", органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з частиною третьою статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно п.3.3 Порядку подання та оформлення документів, орган, що призначає пенсію, надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
Так, пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок №22-1), передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу.
У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність до оформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що обов'язок перевірки правильності поданих документів, надання необхідних бланків, а також допомоги в одержанні відсутніх документів для призначення пенсії лежить на територіальних органах ПФУ, а не на особі, яка звертається за призначенням пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 р. у справі №590/871/17.
Однак, відповідачами не надано суду жодних документальних підтверджень, що ними вчинялись будь-які дії, спрямовані на отримання додаткових відомостей та/або документів для підтвердження відповідного стажу позивача.
Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Крім того, відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку 22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Із вказаного слідує, що після реєстрації 30.11.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області заяви ОСОБА_1 , органом пенсійного забезпечення, який її розглядав і вирішував за принципом екстериторіальності питання про наявність чи відсутність права на пенсію, в розумінні Порядку №22-1 є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача на пенсійне забезпечення, з врахуванням встановлених судом обставин справи, серед яких не дослідження органом ПФУ документів, які надані позивачем до суду, буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 01.09.1979 по 08.07.1981, з 15.10.1982 по 15.06.1983, з 15.08.1983 по 16.07.1984, з 01.09.1986 по 03.07.1987, з 08.07.1987 по 03.02.1988, з 04.02.1991 по 21.03.1991, з 22.03.1991 по 26.04.1992, з 07.09.1992 по 06.03.1993, з 07.09.1993 по 06.12.1993, з 01.10.1997 по 30.04.1999 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 30.11.2023, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Наявною в матеріалах справи квитанцією від 24.02.2024 позивач підтвердила сплату судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 1 211,20 грн (а.с. 8).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії, суд дійшов до висновку, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн (80 % задоволених позовних вимог). Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №092850019480 від 05.12.2023 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.09.1979 по 08.07.1981, з 15.10.1982 по 15.06.1983, з 15.08.1983 по 16.07.1984, з 01.09.1986 по 03.07.1987, з 08.07.1987 по 03.02.1988, з 04.02.1991 по 21.03.1991, з 22.03.1991 по 26.04.1992, з 07.09.1992 по 06.03.1993, з 07.09.1993 по 06.12.1993, з 01.10.1997 по 30.04.1999 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 30.11.2023, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасникам справи рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 );
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018);
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053).
Суддя Главач І.А.