Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
09 жовтня 2024 року Справа №200/6981/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Зеленов А.С., одержавши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
Визнати протиправними діями ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття позивача у квітні 2023 року на військовий облік, як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити позивача з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" ( в редакції чинній станом на квітень 2023 року ), як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Крім того, позивач просив поновити позивачу строк на подання позовної заяви до суду у зв'язку з тим, що про порушення прав позивачу стало відомо лише 28 вересня 2024 року.
В обґрунтування заяви позивачем вказано, що він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 де у нього уточнили персональні дані, провели ВЛК та у зв'язку з тим, що позивача було засуджено за скоєння тяжкого злочину повідомили, що його взято на облік та одразу виключено з обліку з урахуванням приписів п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як раніше засудженого за тяжкий злочин, при цьому позивачу не було надано військово-обліковий документ.
Вказує, що приблизно у квітні 2023 року було вирішено питання про виключення з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Далі зазначає, що 28 вересня 2024 року під час спілкування з представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , які зупинили його на вулиці з метою перевірки військово-облікового документу, який не було надано, у зв'язку з виключенням з військового обліку, позивачу запропонували отримати військово-обліковий документ у електронному вигляді, позивач зареєстрував додаток Резерв+ та отримав військово-обліковий документ у електронному вигляді, відповідно якого за його відомостями, відповідно до постанови ВЛК від 05.04.2023 року - придатний, взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 та є військовозобов'язаним.
Позивач вказує, що 28 вересня 2024 року йому стало відомо, про те, що він як виключений з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з невідомих йому причин перебуває на військовому обліку.
Тобто позивач вказує, з 28 вересня 2024 року позивачу стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 діючи протиправно та всупереч нормам законодавства України у квітні 2023 року взяв позивача на облік як військовозобов'язаного, незважаючи на те що його було засуджено за тяжкий злочин, у зв'язку з чим позивач звертається до суду з цим позовом.
У період з 03.10.2024 по 04.102024 включно суддя Донецького окружного адміністративного суду Зеленов А.С. перебував у щорічній відпустці.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суд дійшов такого.
Згідно з пунктами 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суд відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга стаття 171 КАС України).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
При цьому процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом, або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд відзначає, що сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Судом встановлено, що позивачем оскаржуються ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття позивача у квітні 2023 року на військовий облік, як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.
Разом з цим позивач звернувся до суду з даним позовом 05.10.2024 року, тобто після спливу шестимісячного строку на звернення до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
При цьому, у позовній заяві позивач просить поновити йому строк звернення до суду з підстав того, що позивач про порушення своїх прав стало відомо лише 28 вересня 2024 року.
Надаючи оцінку доводам щодо наявності підстав для поновлення строку звернення до суду суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз “дізналася» та “повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Вказані висновки узгоджуються з висновками, наведеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року по справі №9901/141/20.
Початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов'язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, які є фактичними та/або юридичними обставинами, на яких ґрунтується вимога позивача.
Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв'язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов'язується саме з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог та часом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про такі обставини.
Вказані висновки узгоджуються з висновками, наведеними Верховним Судом у постанові від 16.12.2020 року по справі №826/2477/16.
З наданих до позовної заяви додатків не вбачається коли саме позивач дізнався/або мав дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України: "…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.".
Суд зазначає, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
У клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач не наводить об'єктивних причин, які не давали змоги звернутися за правовою допомогою з квітня 2024 року (коли, за словами позивач, йому не було видано не було надано військово-обліковий документ із відміткою про виключення з обліку) по вересень 2024 року (позивач зареєстрував додаток Резерв+ та отримав військово-обліковий документ у електронному вигляді), тобто впродовж більше ніж рік.
При цьому позивач зазначає, що факт наявності законних підстав для виключення позивача з військового обліку встановлений наведеними обставинами у позові, але відповідач діючи протиправно та всупереч нормам законодавства діючим станом на квітень 2023 року не виключив мене з військового обліку, що є протиправною дією відповідача, як органу державної влади.
Суд зазначає, що механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, тобто квітень 2023 року) (далі - Порядок №1487).
Згідно абз. 1 п.2, п.3, п. 5 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.
Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
З метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
За приписами абз. 1 п. 16, абз. 1 п. 20 Порядку №1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Відповідно до п. 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України Про військовий обов'язок і військову службу.
Згідно з п. 81 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку.
Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, підрозділи Служби зовнішньої розвідки беруть на військовий облік, знімають або виключають з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, у яких відсутні військово-облікові документи, лише після відновлення зазначених документів.
Виходячи з вище викладеного, позивачем ненадано доказів, що він пройшов процедуру виключення з військового обліку, яка полягала в особистому прибутті до паспортом громадянина України, військово-обліковим документом, а в разі його втрати відновити документ, та з документами, які підтверджують право на виключення з військового обліку, з подальшим заповнення встановленого зразку заяви на виключення з військового обліку та проставлення необхідних штампів та записів в військово-облікових документах, що суттєво впливає на визначення поважності строку звернення до суду.
Позивач не надає доказів того, що ним здійснювалися спроби виключитись з військового обліку (подання заяв до відповідача на виключення з військового обліку, тощо).
З огляду на зазначене, за відсутності доказів на підтвердження того, коли саме позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суд вважає неповажними підстави щодо поновлення строку звернення до суду.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору на сьогодні визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із наступними змінами і доповненнями).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 гривень.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою ставка судового збору позовних вимог немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивач у цій справі заявив одну позовну вимогу немайнового характеру, за яку він, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, має сплатити судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Суд встановив, що позивач не сплатив судовий збір за заявлену позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 968,96 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України, суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно ч.1, ч. 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити адміністративний позов без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків, які необхідно усунути, шляхом надання:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням доказів їх поважності;
- документа про сплату судового збору в розмірі, який становить 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Надати позивачу термін протягом десяти днів, починаючи з наступного дня після отримання цієї ухвали, впродовж якого позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом надання:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням доказів їх поважності;
- документа про сплату судового збору в розмірі, який становить 968,96 грн.
У разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною, та її буде повернуто позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Ухвалу постановлено та підписано 09.10.2024 року.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов