25 вересня 2024 рокуСправа №160/17279/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіПрудника С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідача-3: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
01.07.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 01.07.2024 року через систему “Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідача-3: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії №047050027071 від 08.05.2024 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії №047050027071 від 17.06.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 та постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 з 01.11.1992 року по 10.03.1994 року, з 11.03.1994 року по 10.01.2003 року та з 01.09.2003 року по 27.07.2005 року, в якості машиніст конвеєра;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, з урахуванням Рішення Конституційного суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №1-р/2020, з 17.02.2024 року.
В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії позивач мала необхідний стаж роботи на посаді за Списком № 2 та досягла віку 50 років, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», а отже відповідає всім вимогам законодавства щодо виходу на пенсію на пільгових умовах. Натомість відповідачі, при наявності двох одночасно діючих законів, які регулюють однакові правовідносини, але містять для позивача різні правила призначення пенсії за Списком № 2 стосовно параметру вікового цензу, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії замість застосування підходу, який найбільш сприятливий для заявника (позивача), застосували менш сприятливе право та порушили легітимні очікування позивача чим також порушив принципи верховенства права та норми Конституції України. На думку позивача, вона має право на пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року. Позивач вважає безпідставним не зарахування відповідачами до її пільгового стажу а за Списком №2 періодів роботи, що зазначені у її трудовій книжці та підтверджуються наданими уточнюючими довідками з 01.11.1992 року по 10.03.1994 року, з 11.03.1994 року по 10.01.2003 року та з 01.09.2003 року по 27.07.2005 року. Таким чином відмова відповідачів в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 29 рок. 09 міс. 10 дн., у тому числі більше 10 років на роботах за Списком № 2, є безпідставними.
29.07.2024 року ГУ ПФУ в Полтавській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач-2 зазначив наступне. Пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Список №2) становить 55 років. Необхідний страховий стаж не менше 25 років у жінок, пільговий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, визначений пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 10 років. Страховий стаж позивача становить 30 років 00 місяців 28 днів, тоді як пільговий стаж - 17 років 08 місяців 06 день. Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 як на підставу виникнення у неї права на призначення пільгової пенсії у віці 50 років є необґрунтованим. Адже у наведеному рішенні від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII неконституційною, а отже - недіючою при призначенні пенсії на пільгових умовах. Закон №1788-XII, який був прийнятий до прийняття Конституції України, передбачав право на пенсійне забезпечення, яке за своєю природою та принципами відрізнялося від гарантованого Основним Законом загальнообов'язкового державного соціального страхування. На реалізацію положень Конституції України був прийнятий Закон №1058-VI, який є пріоритетним та визначає принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначення перерахунку та виплати пенсій. Більш того, Законом №2148 внесено зміни до пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058, відповідно до яких положення Закону №1788, що його положення застосовуються виключно в частині призначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Отже, у даному випадку можливе застосування лише положень Закону №1058. При цьому, Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яке покладено в основу обґрунтувань позову, не відновлює дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» і не змінює правове регулювання спірних у цій справі правовідносин. Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11.10.2017. Тобто досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення», для призначення пільгової пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України, особі необхідно було до 11.10.2017. Так, 01.05.2024 ОСОБА_3 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та прийнято рішення від 08.05.2024 №047050027071, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункта 2 пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася 01.05.2024 до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, надавши наступні документи: довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.04.2024 №01-15/54 ПАТ «Юкрейніан кемікал продакс» про період роботи з 01.11.1992 по 27.07.2005, згідно якої періоди роботи не враховані, оскільки довідка завірена тільки одним підписом. Відповідно до пункту 20 Порядку №637 (додаток №5) в довідці про пільговий стаж роботи передбачені три підписи відповідальних осіб: керівника установи, начальника відділу кадрів та головного бухгалтера; трудову книжку; свідоцтво про шлюб; накази про атестацію робочих місць; диплом; довідку про підтвердження стажу роботи; паспорт, код. Аналіз документів, наданих 01.05.2024 ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, показує, що страховий стаж становить 21 рік 04 місяці 14 днів. Пільговий стаж роботи за Списком №2 на дату подачі заяви не підтверджений в установленому законодавством порядку. Отже, Управління вважає, що рішення №047050027071 від 08.05.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункта 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку, прийнято правомірно.
07.08.2024 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що відповідач-2 не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
09.08.2024 року ГУ ПФУ в Харківській області до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 заперечив щодо задоволення позовних вимог. В мотивування своєї правової позиції відповідач-3 зазначив наступне. Позивач 10.06.2024 звернулася із заявою до територіальних органів Пенсійного фонду України, у зв'язку з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.06.2024 № 047050027071, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії. Відмовляючи в призначенні пенсії за віком Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виходило з наступних обставин: страховий стаж позивача становить 29 років 09 місяців 10 днів. Пільговий стаж за Списком № 2 невизначений. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. За результатами розгляду документів до загального страхового стажу зараховані всі періоди роботи. До пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно довідки від 23.04.2024 № 01-15/54, оскільки надана довідка не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Додаток № 5), зокрема: за період роботи з 01.11.1992 по 10.03.1994 в довідні зазначена позиція - «2010100а-13777» посади «машиністи конвеєрів», яка не відповідає посадам списку № 2 розділу II «Рудопідготовка, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випал руд і нерудних копалин», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 1991 року № 10; за періоди роботи з 11.03.1994 по 10.01.2003 та з 01.02.2003 по 28.02.2003 в довідці зазначена позиція - «2010100а-!3777» посади «машиністи конвеєрів», яка не відповідає посадам списку № 2 розділу II «Рудопідготовка, збагачення, окускування (агломерація, брикетування, огрудкування), випал руд і нерудних копалин», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162; зазначені періоди роботи з 01.02.2003 по 28.02.2003 та з 01.04.2003 по 27.07.2005 на посаді машиніста конвеєра не відповідають періоду роботу згідно трудової книжки від 22.03.2005 НОМЕР_1 (згідно наказу від 29.09.2003 № 258 переведена машиністом конвеєра з 01.09.2003 по 27.07.2005). Отже, вирішено відмовити в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутні пільгового стажу та недосягненням необхідного пенсійного віку, передбаченого підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, у даному випадку немає жодних підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
14.08.2024 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання, в якому остання просила суд вирішити справу за наявними матеріалами, без врахування відзиву на позов Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Представник позивача зазначила, що по-перше, відзив на позов поданий відповідачем-3 після закінчення строку, встановленого судом без відповідної заяви про поновлення пропущеного процесуального строку. В ухвалі від 15.07.2024 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд встановив відповідачам строк на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі. Наведена ухвала була отримана всіма відповідачами в підсистемі «Електронний суд» 17.07.2024, а отже строк на подання відзиву для відповідачів - до 01.08.2024. Але відповідачем-3 відзив на позов було підписано та направлено до суду лише 08.08.2024, тобто з пропуском встановленого судом строку. При цьому відповідач-3 не подавав заяву про поновлення пропущеного процесуального строку. Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. По-друге, відповідач-3 подав відзив до суду не за допомогою підсистеми «Електронний суд», а електронною поштою, що свідчить про використання відповідачем-3 способу направлення відзиву до суду, який не передбачений чинним процесуальним законодавством. Відповідно до ч. 8 ст. 18 КАС України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом. Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, подає процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не визначено цим Кодексом. Крім того, відповідно до ч. 7 та 8 ст. 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Таким чином, надсилання процесуальних документів до суду в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням:://cabinet.court.gov.ua/login, з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов'язковим використанням власного електронного підпису. Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду з позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов'язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області має Електронний кабінет, а отже в електронній формі відповідач-3 мав право подати відзив на позов виключно з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи через Електронний кабінет.
Вирішуючи дане клопотання суд вважає, що таке не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Так ч. 4 ст. 159 КАС України встановлено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, але зазначена норма не носить зобов'язального характеру для суду.
Проте, суд оцінює докази за внутрішнім переконанням та не зобов'язаний приймати те чи інше рішення залежно від процесуальних дій учасників сторін.
З цих мотивів неподання відзиву не є безумовною підставою для задоволення позову.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.06.2019 року у справі № 826/3585/18.
Відповідно до ч. 6 ст. 47 КАС України суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси (постанова Верховного Суду від 31.07.2020 року у справі № 826/11947/18).
З приписами ч. ч. 5-7 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
Правовий аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє дійти висновку про те, що учаснику справи гарантується право подати до суду відзив на позов протягом строку, встановленого судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ст. 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Кодекс адміністративного судочинства України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 1 та ч. 2 ст. 44 КАС України.
Разом з цим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який востаннє продовжений до 09.11.2024 року та діє до тепер.
Тому у даному випадку, враховуючи запровадження воєнного стану в України, предмет та підстави позовних вимог, з метою забезпечення правильного, всебічного, повного, об'єктивного і своєчасного розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне прийняти відзив Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області до розгляду та долучити його до матеріалів справи.
15.08.2024 року від представника позивача ОСОБА_2 до суду надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що відповідач-3 не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 02.07.2024 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
У встановлений ухвалою суду від 08.07.2024 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
15.07.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.
В період з 05.08.2024 року по 06.09.2024 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що 01.05.2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась до Відділу обслуговування громадян №10 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач 1) з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком № 2) та надала наступні документи:
- паспорт (додаток 1 до позовної заяви);
- довідку про присвоєння ідентифікаційного коду (додаток 2 до позовної заяви);
- диплом;
- трудову книжку (додаток 3 до позовної заяви);
- свідоцтво про шлюб;
- довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.04.2024 № 01-15/54, видану Приватним акціонерним товариством “ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС»;
- довідку про підтвердження стажу роботи.
За наслідками розгляду заяви про призначення пенсії від 01.05.2024 позивач отримала від відділу обслуговування громадян №10 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлення від 09.05.2024 №0400-010213-8/96862 про направлення рішення, до якого було додано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач-2) про відмову в призначенні пенсії №047050027071 від 08.05.2024 майже нечитабельної якості.
Наведене вище рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії мотивовано тим, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи, підтверджений в установленому законодавством порядку, оскільки надана позивачем довідка від 23.04.2024 № 01-15/54 від 23.04.2024 № 01-15/54 не була прийнята до уваги через відсутність в ній підписів начальника відділу кадрів та головного бухгалтера.
Крім того, в наведеному рішенні зазначалось, що страховий стаж ОСОБА_1 на день звернення з заявою становить 21 рік 04 місяці 14 днів та роз'яснено, що після дооформлення та надання у трьохмісячний строк дооформлених документів рішення буде переглянуто щодо підрахунку необхідного стажу роботи.
Після того, як ПрАТ “ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» подало до Відділу обслуговування громадян №10 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області додаткову інформацію про відсутність на підприємстві головного бухгалтера (вакансія) та начальника відділу кадрів (відсутність такої посади на підприємстві), працівники зазначеного відділу запропонували позивачу повторно подати заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком № 2) з тими документами, які вона подавала 01 травня 2024 року.
У зв'язку з цим позивач 10 червня 2024 року повторно подала до Відділу обслуговування громадян №10 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком № 2) разом з документами, які вона подавала 01 травня 2024 року.
За наслідками розгляду повторної заяви про призначення пенсії від 10.06.2024 позивач отримала від відділу обслуговування громадян №10 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлення від 18.06.2024 №0400-010213-8/125384 про направлення рішення, до якого було додано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії №047050027071 від 17.06.2024.
Наведеним вище рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку, передбаченого підпунктом 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В рішенні зазначено, що до пільгового стажу позивача не зараховані періоди згідно довідки від 23.04.2024 № 01-15/54 від 23.04.2024 № 01-15/54, оскільки надана довідка не відповідає вимогам Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 не була прийнята до уваги через відсутність в ній підписів начальника відділу кадрів та головного бухгалтера.
Також в наведеному рішенні зазначено, що дата, з якої позивач матиме право на пенсійну виплату - 17.02.2037 відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або при набутті необхідного страхового та пільгового стажу. При цьому у рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 29 років 09 місяців 10 днів.
Не погоджуючись з прийняттям відповідачем-2 та відповідачем-3 спірних рішень та такими діями відповідачів позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року за результатами апеляційного розгляду зразкової справи № 360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як встановлено судом, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивач досягла необхідного визначеного пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віку, мала необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, що не заперечується ПФУ у відзивах.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачу ПФУ не застосувало підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахувало висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Щодо необхідного стажу роботи позивача для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за Списком № 2), суд зазначає наступне.
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 позивач має наступний стаж роботи:
- з 01.09.1991 по 26.06.1992 - навчання в СПТУ №77 с. Саксагань Дніпропетровської обл.;
- з 01.09.1992 по 31.10.1992 - робота в воєнізованій відомчій охороні контролером 2 категорії в Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті;
- з 01.11.1992 по 10.01.2003 - робота в збагачувальній фабриці Верхньодніпровського гірничо-металургійного комбінату машиністом конвеєра дільниці отримання формувальних пісків по другому розряду;
- з 11.01.2003 по 31.08.2003 - робота підсобним робітником загальнофабричної служби в збагачувальній фабриці Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату;
- з 01.09.2003 по 27.07.2005 - робота машиністом конвеєра дільниці отримання формувальних пісків по третьому розряду в збагачувальній фабриці Вільногірського державного гірничо-металургійного комбінату;
- з 15.11.2006 по 31.10.2016 - робота контролером збагачення та лаборантом мінералогічного аналізу у відділі технічного контролю продукції збагачення ТОВ з ІІ “КОЛЬОРОВІ МЕТАЛИ»;
- з 01.11.2016 по 30.06.2018 - робота лаборантом мінералогічного аналізу у відділі технічного контролю в ТОВ “ЦВЕТМЕТ ЛТД»;
- з 01.07.2018 по 01.04.2024 - робота старшим контрольним майстром відділу технічного контролю доводочної збагачувальної фабрики в ТОВ “ЦВЕТМЕТ ЛТД».
Відповідачем-2 в рішенні №047050027071 від 17.06.2024 було визначено страховий стаж позивача в розмірі 29 рок. 09 міс. 10 дн., оскільки останнім роботодавцем позивача - ТОВ “ЦВЕТМЕТ ЛТД» були нараховані та сплачені страхові внески не в повному обсязі.
Відповідно до довідки ПрАТ “ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.04.2024 № 01-15/54, виданої ОСОБА_1 , вона працювала повний робочий день у філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» ПрАТ “ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» за періоди:
- з 01.11.1992 по 10.03.1994, за професією машиніст конвеєра, виконувала роботи по керуванню конвеєром дільниці отримання формувальних пісків збагачувальної фабрики, що передбачена Списком №2, розділ II, код КП 2010100а-13777, згідно Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, Наказ про атестацію робочих місць №33 від 25.01.1995 погоджено з Головним Держекспертом області з умов праці, що складає 01 р. 04 м. 09 дн.;
- з 11.03.1994 по 10.01.2003, за професією машиніст конвеєра, виконувала роботи по керуванню конвеєром дільниці отримання формувальних пісків збагачувальної фабрики, що передбачена Списком №2, розділ II, код КП 2010100а-13777, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, Накази про атестацію робочих місць №33 від 13.03.2001, №112 від 13.03.2001 погоджено з Головним Держекспертом області з умов праці, що складає 08 р. 09 м. 29 дн.;
- з 01.02.2003 по 28.02.2003, за професією машиніст конвеєра, виконувала роботи по керуванню конвеєром дільниці отримання формувальних пісків збагачувальної фабрики, що передбачена Списком №2, розділ II, код КП 2010100а-13777, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, Наказ про атестацію робочих місць №112 від 13.03.2001 погоджено з Головним Держекспертом області з умов праці, що складає 00 р. 01 м. 00 дн.;
- з 01.04.2003 по 27.07.2005, за професією машиніст конвеєра, виконувала роботи по керуванню конвеєром дільниці отримання формувальних пісків збагачувальної фабрики, що передбачена Списком №2, розділ II, код КП 2а, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, Наказ про атестацію робочих місць №112 від 13.03.2001 погоджено з Головним Держекспертом області з умов праці, що складає 02 р. 03 м. 26 дн.
Відповідно до довідки ПрАТ “ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» №01-15/151 від 24.04.2024 ОСОБА_1 дійсно працювала у філії «Вільногірський ГМК» ПрАТ «ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» та її трудовий стаж становить: з 01.09.1992 р. прийнята у воєнізовану відомчу охорону контролером 2 категорії, нак. 1064 від 31.08.1992 р.; 27.07.2005 р. звільнена за власним бажанням, ст.38 КЗпП України, нак.244 від 26.07.2005 р.
Згідно з наведеною вище довідкою №01-15/151 від 24.04.2024: Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат перейменований у Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат наказом Міністерства промисловості України №103 від 26 травня 1993 року.
Наказом 2/1 від 20.07.1998 року Державної акціонерної компанії "Українські поліметали" і у виконання пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної акціонерної компанії "Українські поліметали", комбінату затверджений статус дочірнього підприємства компанії.
На виконання Указу Президента України від 07.07.2004 р. №765/2004 "Про заходи по забезпеченню розвитку виробництва двуокису титана і підвищення ефективності використання виробничих потужностей підприємств по видобутку руди" ільменіту, протоколу загальних зборів акціонерів ДАК "Українські поліметали" №13/2 від 30.08.2004 р., наказу ЗАТ "Кримський ТИТАН" від 01.10.2004 р. №10 - ДП "ВДГМК" ДАК "Українські поліметали" реорганізовано у філію "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" ЗАТ "Кримський ТИТАН".
Найменування підприємства "філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" ЗАТ "Кримський ТИТАН" з 05.05.2011 р. змінено на "філію "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" ПрАТ "Кримський ТИТАН". Наказ від 26.04.2011 р. № 87.
Найменування підприємства "філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" ПрАТ "Кримський ТИТАН" з 24.03.2015 р. змінено на "філію "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" ПрАТ "ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС".
Відповідно до ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Згідно із статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів. У випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств. При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи.
Професія «машиніст конвеєра» віднесено до списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, списку № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 162 від 11 березня 1994 року та списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 36 від 16 січня 2003 року.
Таким чином професія машиніст конвеєра, за якою працювала позивач, передбачена у всіх списках № 2, що діяли в період її роботи.
Надана позивачем разом з заявою про призначення пенсії довідка ПрАТ “ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.04.2024 № 01-15/54 кореспондуються з даними, що є в трудовій книжці позивача, та містить уточнюючі відомості, які відсутні в трудовій книжці, тобто складена у відповідності до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в рішенні про відмову в призначенні пенсії №047050027071 від 08.05.2024 безпідставно не прийняло до уваги довідку ПрАТ “ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.04.2024 № 01-15/54, посилаючись на відсутність в ній підписів начальника відділу кадрів та головного бухгалтера. В довідці були зазначені причини відсутності цих підписів: відсутність на підприємстві головного бухгалтера (вакансія) та начальника відділу кадрів (відсутність такої посади на підприємстві). До того ж в органах Пенсійного фонду України наявні відомості щодо звільнення головного бухгалтера і працівників відділу кадрів ПрАТ “ЮКРЕЙНІАН КЕМІКАЛ ПРОДАКТС», а отже відповідачі мали змогу перевірити достовірність зазначеної підприємством інформації про відсутність певних посадових осіб, що мали підписувати таку довідку.
Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в рішенні про відмову в призначенні пенсії №047050027071 від 17.06.2024 про те, що посада «машиніст конвеєра» не відповідає посадам списку №2 розділу ІІ списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких надає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10 та списку № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 162 від 11 березня 1994 року є безпідставними, оскільки в наведених списках містяться посади «машиніст конвеєра» в позиціях: 2010100а-13777, 2010300а-13777, 2010400а-13777, 2010500а-13777, 2030000а-13777, тощо.
З огляду на це, є безпідставним не зарахування відповідачами до пільгового стажу позивача за Списком №2 періодів роботи, що зазначені у її трудовій книжці та підтверджуються наданими уточнюючими довідками з 01.11.1992 по 10.03.1994, з 11.03.1994 по 10.01.2003 та з 01.09.2003 по 27.07.2005.
Таким чином відмова відповідачів в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 29 рок. 09 міс. 10 дн, у тому числі більше 10 років на роботах за списком № 2, є безпідставними.
Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії №047050027071 від 08.05.2024 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії №047050027071 від 17.06.2024 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Та як наслідок слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 та постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 з 01.11.1992 року по 10.03.1994 року, з 11.03.1994 року по 10.01.2003 року та з 01.09.2003 року по 27.07.2005 року, в якості машиніст конвеєра.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, з урахуванням Рішення Конституційного суду України №1-5/2018 (746/15) від 23 січня 2020 року №1-р/2020, з 17.02.2024 року, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов'язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають.
З урахуванням зазначеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов'язати відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача від 01.05.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.
Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. При цьому позивач подавав заяву та документи про призначення пенсії саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і саме це управління не прийняло до уваги надані позивачем документи, що підтверджують стаж позивача, також при призначенні пенсії позивач буде перебувати на обліку в даному управлінні, яке в подальшому буде нараховувати та виплачувати йому пенсію.
Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повинно відповідати за цими вимогами.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1937,92 грн.
Враховуючи те, що підставою звернення до суду стали протиправні рішення відповідача-2 та ваідповідача-3 про відмову в призначенні пенсії, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судовий збір в розмірі 968,96 грн. та за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судовий збір в розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відповідача-3: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову в призначенні пенсії №047050027071 від 08.05.2024 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову в призначенні пенсії №047050027071 від 17.06.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року № 10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162 та постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 з 01.11.1992 року по 10.03.1994 року, з 11.03.1994 року по 10.01.2003 року та з 01.09.2003 року по 27.07.2005 року, в якості машиніст конвеєра;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 01.05.2024 року за Списком №2 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду.
В решті заявлених вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. В. Прудник