09 жовтня 2024 рокуСправа №160/20712/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №047150027761 від 22.07.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській призначити мені пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-ІУ з 10.07.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправна відмова у призначенні пенсії порушує право позивача на призначення пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Запропоновано позивачу викласти позовні вимоги, з урахуванням доводів, викладених в позовній заяві та зазначити про наявність або відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи з 30.08.1988 по 05.11.2014 та з 1983 по 1988.
Роз'яснено відповідачам про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 , у тому числі, алгоритм розрахунку стажу (Форма РС-право).
17.09.2024 засобами поштового зв'язку від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позовні вимоги викладено в такій редакції:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №047150027761 від 22.07.2024 року про незарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 01.08.1983 по 30.08.1988 та з 30.08.1988 по 05.11.2014 та про відмову у призначенні мені пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача, згідно з трудовою книжкою з 01.08.1983 по 30.08.1988 та з 30.08.1988 по 05.11.2014;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-ІУ з 10.07.2024 з урахуванням страхового стажу, набутого за періоди моєї роботи з 01.08.1983 по 30.08.1988 та з 30.08.1988 по 05.11.2014.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
З огляду на викладене, розгляд справи суд проводить, з урахуванням уточнених позовних вимог.
Відповідач-1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позовних вимог позивача просив відмовити та зазначив, що пенсійний орган, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії, діяв на підстав та межах повноважень. Крім цього, додав, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем не були самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірного періоду роботи до загального страхового стажу на підставі трудової книжки, проте, дана обставина, а саме, невідповідність імені позивача паспортним даним, а також свідоцтву про шлюб може свідчити про недостовірність запису та ставити під сумнів періоди трудової діяльності позивачки. Відповідач-1 посилався на відповідну позицію Івано-Франківського окружного адміністративного суду у рішенні від 19.01.2023 року у справі № 300/4865/22. Зауважив, що позивачем не було надано необхідних підтверджуючих документів по виявлених розбіжностях в документах, ні при поданні заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а також, не долучено до позову.
Відповідач-2 ухвалу від 09.09.2024 та позовну заяву з додатками отримав засобами підсистеми «Електронний суд» 11.09.2024 та 31.07.2024 (з урахуванням ч. 5 ст. 251 КАС України) відповідно, проте, правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 02.07.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за принципом екстериторіальності.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 09.07.2024 № 047150027761 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.
Згідно змісту наведеного рішення відповідача:
«Згідно з наданими документами страховий стаж становить 27 років 2 місяці 7 днів.
Відповідно до п.1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) у 2024 році право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 років, у 2027 році будуть мати відповідно до п. 2 цієї ж статті, у віці 63 роки, за наявності страхового стажу від 24 років.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 з наступними змінами, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є трудова книжка.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, не взято до уваги трудову книжку серії НОМЕР_1 від 15.08.1983, оскільки ім'я « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним на російській мові « ОСОБА_2 », а також свідоцтву про шлюб № НОМЕР_2 від 14.12.1985 « ОСОБА_2 », чим порушено п.2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 №110.
Крім того, не взято до уваги довідку № 237/Л-178/01-25 від 25.06.2027, про періоди роботи з 30.08.1988 по 05.11.2014, оскільки в доданому наказі про прийняття № 43 ЛС від 30.08.1988 ім'я заявниці не відповідає паспортним даним.
Також не взято до уваги, свідоцтва про народження дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як ім'я матері містить розбіжність з даними паспорта ( ОСОБА_5 ).
Додатково повідомляємо, що до страхового стажу не враховано період роботи в колгоспі "Росія" (1983 - 1988) згідно архівної довідки від 25.06.2024 №236/Л-177/01-25, оскільки ім'я та по батькові заявниці у представленій довідці зазначено частково/відсутні.
Звертаємо увагу, що страховий стаж розраховано, згідно додатково поданих документів та з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка Форми ОК-5).
З огляду на зазначене, керуючись ст.45 Закону № 1058, п. 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005р. за № 1566/11846 з наступними змінами. Вирішено у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком відповідно до Закону №1058 відмовити».
Не погоджуючись з вказаним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон №1058).
Згідно із ст. 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Частиною другою ст. 24 Закону №1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
За приписами ч. 2 ст. 26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Позивач 02.07.2024 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, враховуючи ст. 26 Закону № 1058-IV.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, страховий стаж ОСОБА_1 на дату звернення становить 27 років 02 місяці 07 днів. При цьому, відповідач не врахував трудову книжку серії НОМЕР_1 від 15.08.1983, а також довідку № 237/Л-178/01-25 від 25.06.2027 з 30.08.1988 по 05.11.2014, та архівну довідку від 25.06.2024 №236/Л-177/01-25.
При цьому, причиною неврахування трудової книжки стала невідповідність імені « ОСОБА_2 » паспортним даним російською мовою « ОСОБА_2 », а також свідоцтву про шлюб № НОМЕР_2 від 14.12.1985 « ОСОБА_2 », чим порушено п.2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 №110.
Аналогічна підстава неврахування довідки № 237/Л-178/01-25 від 25.06.2027.
Крім цього, відповідач-1 не врахував архівну довідку від 25.06.2024 №236/Л-177/01-25, оскільки ім'я та по батькові заявниці у представленій довідці зазначено частково/відсутні.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту першого "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Підсумовуючи викладене, суд робить висновок, що у разі наявності необхідних записів у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача, жодних інших документів, необхідних для підтвердження стажу діюче законодавство від громадян не вимагає.
Як встановлено із дослідженої судом форми РС-право № НОМЕР_3 ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не зарахувало до страхового стажу позивача період роботи, зокрема, з 01.08.1983 по 30.08.1988, а також з 31.08.1988 по 01.11.1997.
Із дослідженої судом трудової книжки серії НОМЕР_4 від 15.08.1983 вбачається, що остання видана на прізвище та ім'я « ОСОБА_6 » в графі дата народження зазначено, - « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та затверджена печаткою колгоспу «Росія» та підписом керівника.
Як слідує із записів трудової книжки серії НОМЕР_4 від 15.08.1983 позивач, зокрема:
- 01.08.1983 - вихователь д/саду;
- 16.03.1984 - -//-;
- 04.03.1985 - -//-;
- 10.01.1986- -//-;
- 1987 - декретна відпустка по догляду за дитиною;
- 31.09.1988 - вихователь д/саду;
- 30.08.1988 - прийнята вихователем ясел-сад №23 ГДДУ;
- 01.10.1991 - переведена вихователем ясел-сад №23 радгоспу «Саксаганський»;
- 01.04.1992 - звільнена по переводу до Ордо-Василівську сільську раду;
- 01.04.1992 - прийнята на посаду вихователя д/саду-ясел у зв'язку з переводом;
- 01.08.1997 - звільнена за скороченням щтатів;
- 02.11.1997 - призначена виплата допомоги по безробіттю;
- 03.08.1998 - закінчена виплата допомоги по безробіттю;
- 03.05.1999 - прийнята сезонно-штабним робочим овочівницької бригади до 01.11.1999 у колгосп «Саксаганський»;
- 04.05.2000 - прийнята робочим овочівницької бригади;
- 03.12.2001 - переведена на роботу овочівником радгоспу «Жовторічанський»;
- 05.04.2005 - переведена в агроцех «Саксаганський» робочим в сільському господарстві;
-13.04.2009 - переведена на посаду ваговика;
- 28.08.2009 - переведена сторожом сторожової охорони;
- 18.03.2011 - переведена комірником;
- 05.11.2014 - звільнена за власним бажанням.
Крім цього, вказані періоди роботи додатково підтверджуються наявною в матеріалах справи архівною довідкою від 25.06.2024 за №237/Л-178/01-25.
Так, з архівної довідки за №237/Л-178/01-25 та за №236/Л-177/01-25 вбачається, що вони видані ОСОБА_1 , в тому що згідно з наказом № 43/лс від 30 серпня 1988 року ОСОБА_1 прийнята вихователем ясел-сад №23 ГДДУ з 30 серпня 1988 року;
згідно наказу № 23/лс від 04 квітня 1992 року ОСОБА_1 звільнена по переводу в Ордо-Василівську сільську раду за п.5 ст.36 КЗпП України;
згідно наказу № 31 від 03 травня 1999 року ОСОБА_1 прийнята на роботу робочою овочівницької бригади з 03 травня 1999 року;
згідно наказу № 30 від 01 травня 2000 року ОСОБА_1 прийнята на роботу робочою овочівицької бригади з 01 травня 2000 року;
згідно наказу № 85/лс від 03 грудня 2001 року ОСОБА_1 переведена на роботу овочівником радгоспу «Жовторічанський» з 03 грудня 2001 року;
згідно наказу № 17 від 05 листопада 2014 року ОСОБА_1 роботи за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 05 листопада 2014 року звільнена з роботи за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 05 листопада 2014 року.
Крім цього, з довідок вбачається, що в документах архівного фонду колгосп «Росія» у розрахунково-платіжних відомостях колгоспників з нарахування заробітної плати за 1983-1988 роки значиться « ОСОБА_7 ». Запис в лапках відповідає написанню у документах російською мовою. В розрахунково-платіжних відомостях значиться лише одна особа « ОСОБА_7 ».
Тобто, вказані документи підтверджують факт роботи позивачки, а не іншої особи, що дає підстави для висновку про наявність помилки у написанні імені позивачки.
Таким чином, періоди роботи позивача з 01.08.1983 по 30.08.1988 та з 30.08.1988 по 05.11.2014 підтверджені інформацією, зазначеною в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 15.08.1983.
З 10.02.1983 - діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 № 162 (далі - Інструкція № 162). Аналогічні положення, які наведені вище із Інструкції № 58, були передбачені і в попередній Інструкції № 162.
Відповідно до абзацу першого пункту 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції № 162).
Згідно з абзацами другим, третім пункту 2.2. Інструкції № 16 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.3. Інструкції № 162 усі записи трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984, у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1983 р.) записується 1984.05.01, в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; 05.01.1984. Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація підприємства за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).
Відповідно до пункту 2.8. Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно з пунктом 2.9. Інструкції № 162 у розділі Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.
Абзацом першим пункту 2.10. Інструкції № 162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи вносяться на внутрішньому боці обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзаци перший-третій пункту 2.12. Інструкції № 162).
Аналогічні за змістом положення містить також Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.
Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року № 656 Про трудові книжки працівників та службовців, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством.
Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Таким чином, позивач, як особа, на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для обмеження належного соціального захисту громадянина.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці про періоди роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 275/615/17 (провадження №К/9901/768/17).
Крім того, відповідно до постанови КМУ від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Наявність недоліків у заповненні в трудової книжки не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Крім того, на позивача не покладено обов'язок щодо перевірки усіх реквізитів заповнення трудової книжки.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
До того ж, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
У даному випадку, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці серії НОМЕР_4 від 15.08.1983 щодо періодів роботи ОСОБА_1 відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком.
Крім того, безпідставно не взято до уваги і надані позивачем архівні довідки за №237/Л-178/01-25 та за №236/Л-177/01-25.
Таким чином, період роботи позивача з 01.08.1983 по 30.08.1988 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання позивача зарахувати до страхового стажу періоди роботи періоду роботи позивача з 30.08.1988 по 05.11.2014, суд зазначає, що доводи позивача фактично зводяться до неприйняття відповідачем-1 архівної довідки №237/Л-178/01-25.
Як вже встановлено судом, неврахування означеної довідки через невідповідність імені позивача паспортним даним є протиправним.
Із форми РС-право № 047150027761 слідує, що ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області частково зарахувало до страхового стажу період роботи з 30.08.1988 по 05.11.2014.
Зокрема, відповідачем-1 зараховано періоди роботи позивача з 02.11.1997 по 03.08.1998, з 04.08.1998 по 20.08.1998, з 01.09.1998 по 23.09.1998, з 01.10.1998 по 06.10.1998, з 01.12.1998 по 08.12.1998, з 01.01.1999 по 18.01.1999, з 01.02.1999 по 04.02.1999, з 01.05.1999 по 15.05.1999, з 01.06.1999 по 22.06.1999, з 01.07.1999 по 26.07.1999, з 01.08.1999 по 22.08.1999, з 01.09.1999 по 25.09.1999, з 01.10.1999 по 23.10.1999, з 01.11.1999 по 05.11.1999, з 01.12.1999 по 12.12.1999, з 01.01.2000 по 09.01.2000, з 01.02.2000 по 18.02.2000, з 01.03.2000 по 18.03.2000. з 01.04.2000 по 25.04.2000, з 01.05.2000 по 31.12.2001, з 01.01.2002 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 01.01.2005 по 19.08.2009, з 20.08.2009 по 05.11.2014, з 06.11.2014 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.03.2024.
При цьому, період роботи позивача, відповідно до трудової книжки, з 30.08.1988 по 01.08.1997 до страхового стажу не зараховано.
Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов'язання відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 31.08.1988 по 01.08.1997, з урахуванням перетину з періодом роботи позивача з 01.08.1983 по 30.08.1988.
Крім цього, щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №047150027761 від 22.07.2024 року, суд зазначає про помилкове зазначення позивачем у позовних вимогах дати оскаржуваного рішення - 22.07.2024, оскільки як вбачається з матеріалів справи, останнє було прийнято відповідачем-1 09.07.2024, відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Підсумовуючи все вищевстановлене, суд зазначає, що з урахуванням того, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії, відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №047150027761 від 09.07.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.
При винесенні рішення судом враховується, що призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу і суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Разом з тим, відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем-1 було протиправно відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком виключно через відсутність необхідного страхового стажу, водночас, судом встановлено протиправність неврахування до страхового стажу періодів роботи позивача, у зв'язку із чим кількість страхового стажу позивача є достатньою для призначення пенсії, а отже, він набув право на призначення пенсії за віком, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме призначення пенсії позивачу.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржив позивач.
Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до приписів Порядку №22-1, відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.
Таким чином, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачеві пенсію за віком з 10.07.2024, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення».
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснити, відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295, 297 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №047150027761 від 09.07.2024 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ), згідно з трудовою книжкою з 01.08.1983 по 30.08.1988 та з 31.08.1988 по 01.11.1997.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) пенсію за віком, відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 10.07.2024.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 09.10.2024 року.
Суддя Н.Є. Калугіна