10 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 524/8259/23
провадження № 51-4467 cк 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 , який діє в інтересах особи, щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру - ОСОБА_5 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 лютого 2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року,
встановив:
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 лютого 2024 року застосовано до ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації її до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року вказане судове рішення залишено без змін.
Як встановив суд, 09 липня 2023 року близько 06:00, ОСОБА_5 знаходячись по місцю проживання за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю матір?ю ОСОБА_6 , перебуваючи у стані неосудності через наявне у неї хронічне психічне захворювання у вигляді шизофренії параноїдної форми, не усвідомлюючи значення своїх дій та не керуючи ними, взяла в руки ніж та нанесла ним не менше чотирнадцяти ударів по верхнім кінцівкам, тулубу та в шию своїй матері ОСОБА_6 . Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_6 померла на місці події.
Після вчинення зазначених вище дій, ОСОБА_5 вистрибнула з вікна кімнати, що розташована на четвертому поверсі за вищевказаною адресою, внаслідок чого отримала тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах особи, щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру просить змінити оскаржувані судові рішення і застосувати до ОСОБА_5 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із посиленим наглядом.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що попередні суди не врахували позицію експерта, стан фізичного здоров'я ОСОБА_5 , її травми, отримані внаслідок падіння, що позбавляють її можливості вільно пересуватися. На його думку, ОСОБА_5 не становить особливої небезпеки для суспільства, а тому до неї можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги саме із посиленим, а не з суворим наглядом.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши долучені до скарги копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Згідно положень ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених попередніми судами.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 будучи у стані неосудності через наявне у неї хронічне психічне захворювання у вигляді шизофренії параноїдної форми, вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки ч. 1 ст. 115 КК.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №445 від 19 вересня 2023 року ОСОБА_5 на даний час та в період часу, що відноситься до інкримінованого протиправного діяння, також страждала хронічним психічним захворюванням у вигляді шизофренії параноїчної форми, галюцинаторно - параноїдний синдром, яка позбавляє її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв'язку з чим за своїм станом вказана особа потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
Так, положеннями ст. 94 КК визначено три критерії, які суд має враховувати при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру: медичний (характер і тяжкість захворювання), юридичний (тяжкість вчиненого діяння) та соціальний (ступінь небезпечності психічно хворого для себе чи інших осіб). При цьому ступінь небезпечності психічно хворого містить оцінку: суспільної небезпеки вчиненого діяння, характеру вчиненого, можливих або тих, що настали, суспільно небезпечних наслідків та інших подібних обставин; психічного стану особи на момент розгляду справи судом і небезпечності цього хворого для оточуючих, що випливає з характеру захворювання.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 94 КК госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, пов'язане з посяганням на життя інших осіб, а також щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання в закладі з надання психіатричної допомоги та лікування в умовах суворого нагляду.
Водночас, метою примусових заходів медичного характеру є не тільки обов'язкове лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, але й запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Для досягнення цієї мети суд має визначити конкретний вид примусового заходу, враховуючи всі передбачені ст. 94 КК України критерії в їх сукупності.
Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 513 КПК під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру саме суд, у разі застосування таких заходів, має визначити їх вид.
Як слідує з копії ухвали місцевого суду, при визначенні виду примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 місцевий суд врахував дані про її особу, характер захворювання вказаної особи, рекомендації експертів про тип лікувального закладу, і дійшов правильного висновку, що за своїм психічним станом ОСОБА_5 потребує застосування примусових заходів медичного характеру саме у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення в межах своєї компетенції, ретельно перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту, які є аналогічними доводам, наведеним в касаційній скарзі та не знайшов підстав для застосування до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із посиленим наглядом.
З такими висновками попередніх судів погоджується і Верховний Суд.
На думку колегії суддів, характеристика захворювання ОСОБА_5 , тяжкість і характер вчиненого нею суспільно небезпечного діяння, а саме те, що вона вчинила суспільно небезпечне діяння, пов'язане з позбавленням життя іншої особи, ступінь її небезпечності як для себе так і для суспільства, свідчать про те, що вказана особа повинна перебувати в психіатричній установі із суворим наглядом.
Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідає вимогам кримінального закону, підстави для застосування до ОСОБА_5 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до лікувального закладу із посиленим наглядом відсутні.
Доводи касаційної скарги захисника та матеріали провадження за скаргою не містять даних про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.
Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29 лютого 2024 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року щодо ОСОБА_5
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3