24 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 708/758/22
провадження № 51-4479км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 13 червня 2023 року у кримінальному провадженні № 12022250310001855 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини
За вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 23 лютого 2023 року, залишеним без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 червня 2023 року, ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Стягнуто процесуальні витрати, вирішено долю речових доказів.
Районний суд установив, що ОСОБА_5 22.08.2022 о 20:26 у магазині ТОВ «АТБ-Маркет» Продукти-847 на вул. Б. Хмельницького, 27 в м. Чигирині діючи повторно, впевнившись, що його дії є непомітними для сторонніх осіб, таємно викрав з прилавку для пакування продуктів біля каси магазину мобільний телефон «Redmi 9T Carbon Gray, 4 Gb RAM, 64 Gb ROM» вартістю 3833,33 грн, який належав потерпілому ОСОБА_8 , після чого з викраденим з місця події зник.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У поданій касаційній скарзі засуджений просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Засуджений вважає, що його дії неправильно кваліфіковані судом за ч. 4 ст. 185 КК, оскільки такі підпадають під дію положень ст. 193 цього Кодексу. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що мобільний телефон потерпілого ОСОБА_8 він знайшов біля каси магазину та мав намір повернути його останньому, однак не зміг цього зробити і добровільно видав цей телефон працівникам поліції наступного дня. Також вказує, що його захисник - адвокат ОСОБА_9 неналежно виконував свої професійні обов'язки в суді, жодних клопотань під час судового розгляду провадження не заявляв, що, на його думку, вплинуло на ухвалення обвинувального вироку щодо нього.
Зазначає про явну суворість призначеного покарання, яке, як він вважає, призначене йому судом без додержання положень статей 50 і 65 КК та не відповідає засадам розумності та справедливості.
Вказує, що під час апеляційної перевірки вироку суд апеляційної інстанції не усунув допущених порушень, а відтак, на його думку, ухвала цього суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні засуджений та його захисник вимоги касаційної скарги підтримали.
Прокурор просила відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити оскаржуване судове рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
У касаційній скарзі засуджений, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як згідно з законом перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду не віднесено.
Висновок місцевого суду у вироку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину був зроблений на підставі аналізу доказів досліджених у судовому засіданні, яким цей суд дав оцінку з додержанням вимог ст. 94 КПК. Вирок районного суду є умотивованим і відповідає вимогам статей 370 та 374 КПК.
Як убачається зі змісту вироку, місцевий суд дійшов такого висновку на підставі: показань засудженого ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; протоколів огляду диска із записом з камер відеоспостереження від 23.08.2022 (на якому зафіксовано обставини події 22.08.2022 на касі магазину АТБ), огляду предмета від 23.08.2022 (оглянуто телефон потерпілого); висновку судової товарознавчої експертизи від 29.08.2022 № СЕ-19/124-22/9297-ТВ та інших доказів у своїй сукупності.
Не погодившись із вироком засуджений оскаржив його в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою засудженого, доводи якої є аналогічними тим, що наведені і в касаційній скарзі, суд апеляційної інстанції їх ретельно перевірив і дійшов обґрунтованого висновку про їх безпідставність та правильність висновків місцевого суду викладених у судовому рішенні. У своєму рішенні апеляційний суд дав умотивовані відповіді на ці доводи та навів відповідні мотиви з яких ці доводи відхилив.
За наведених у вироку обставин, які були встановлені судом першої інстанції на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, кваліфікація дій засудженого за ч. 4 ст. 185 КК є правильною
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх рішеннях, на відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, якщо місцезнаходження цього майна власнику не відомо, між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим, а особа, яка знайшла це майно, не була очевидцем події втрати та сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника, а також відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.
Як було встановлено місцевим судом при перегляді відеозапису з камер відеоспостереження магазину, потерпілий ОСОБА_8 та засуджений ОСОБА_5 знаходились разом біля каси магазину. Після розрахунку за придбаний товар потерпілий забув свій телефон на краю пакувальної зони каси і пішов. ОСОБА_5 помітивши це не повідомив про залишений потерпілим телефон ні касира, ні охоронця, та натомість вчинив активні дії спрямовані на створення у сторонніх осіб враження про належність телефону. Здійснюючи розрахунок за придбаний товар підійшов до телефону і переконавшись,що за його діями ніхто не спостерігає, а касир відволіклась і повернулась в інший бік, узяв телефон в руки та покинув приміщення магазину (т. 1, а. к. п. 168).
Також судом було встановлено, що заяву про добровільну видачу нібито знайденого ним телефона ОСОБА_5 написав після спілкування з працівниками сектору превенції Чигиринського райвідділу поліції, оскільки перебував під адміністративним наглядом та 23.08.2022 був запрошений до райвідділу в межах справи про адміннагляд (т. 1, а. к. п. 175, 177).
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до приписів ст. 65 КК з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та усіх обставин справи, а обраний засудженому захід примусу відповідає його меті, зазначеній у ст. 50 КК.
Ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов'язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб.
Як убачається з матеріалів провадження, в суді першої інстанції інтереси засудженого ОСОБА_5 захищав захисник ОСОБА_9 , який є професійним адвокатом, має відповідний фах та кваліфікацію і брав активну участь у судових засіданнях. У суді апеляційної інстанції інтереси засудженого представляв захисник ОСОБА_6 , який також є професійним адвокатом.
Відтак, обґрунтованих підстав вважати, що право засудженого на захист своїх прав у суді було порушене Суд не вбачає.
Ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК, у ній наведено відповідні мотиви з яких виходив цей суд ухвалюючи таке рішення і положення закону, якими він керувалися.
При перевірці цього рішення судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які можуть тягнути за собою його зміну чи скасування, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого Суд не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Залишити без задоволення касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 , а ухвалу Черкаського апеляційного суду від 13 червня 2023 року щодо нього без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ___________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3