07 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 202/16017/23
провадження № 51-3552км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2024 року.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2024 року задоволено частково клопотання слідчого та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), в межах строку досудового розслідування, а саме до 22 липня 2024 року, зокрема: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, іншими підозрюваними у кримінальному провадженні.
Цією ж ухвалою слідчого судді від 18 червня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання захисниці ОСОБА_6 про зменшення розміру застави підозрюваному ОСОБА_7 .
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 04 липня 2024 року, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК, закрив апеляційне провадження за скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2024 року, якою продовжено строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.
Свою позицію обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження за її скаргою, не перевірив її доводів щодо порушення слідчим суддею кримінального процесуального законодавства, зокрема щодо виходу цього суду за межі повноважень, оскільки ухвалою слідчого судді від 23 квітня 2024 року на ОСОБА_7 не покладався обов'язок утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілим, іншими підозрюваними у кримінальному провадженні. На думку захисниці, ухвала слідчого судді постановлена не в порядку 309 КПК, тому вона підлягає апеляційному оскарженню. З огляду на викладене, вважає, що апеляційний суд прийняв судове рішення, яке не відповідає вимогам статтей 370, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційної скарги сторони захисту.
Мотиви Суду
За змістом ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто таке порушення, яке згідно з вимогами ч. 1 ст. 412 цього Кодексу перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Статтею 370, ч. 2 ст. 418 КПК визначено, що ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
За приписами ч. 3 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Обов'язки, передбачені частинами 5, 6 ст. 194 КПК, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу (ч. 7 ст. 194 цього Кодексу).
З матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2024 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із можливістю внесення застави в сумі 847 840 грн.
При цьому в ухвалі зазначено про те, що в разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_7 покладаються процесуальні обов'язки, зокрема: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (перебування); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави встановлено до 18 червня 2024 року включно.
09 травня 2024 року за підозрюваного ОСОБА_7 внесено заставу та у зв'язку з цим він уважався особою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 травня 2024 року залишено без змін ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2024 року, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , яка просила зменшити розмір заставипідозрюваному ОСОБА_7 , - без задоволення.
В подальшому, за клопотанням старшого слідчого, слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ухвалою від 18 червня 2024 року продовжив строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді від 23 квітня 2024 року, та відмовлено в задоволенні клопотання захисниці ОСОБА_6 про зменшення розміру застави підозрюваному ОСОБА_7 .
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням слідчого судді, захисниця ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду 04 липня 2024 року закрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2024 року, якою продовжено строк дії обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК щодо ОСОБА_7 .
Положеннями ст. 392 КПК визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про: 1) відмову у наданні дозволу на затримання; 2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; 4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; 5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; 5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу; 6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; 7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; 8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; 9) арешт майна або відмову у ньому; 10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; 11) відсторонення від посади або відмову у ньому; 11-1) продовження відсторонення від посади; 12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; 13) закриття кримінального провадження на підставі частини дев'ятої статті 284 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 309 КПК визначено, що під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Таким чином нормами кримінального процесуального закону визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, а оскаржувана захисником ухвала слідчого судді до такого переліку не відноситься.
Повертаючись до матеріалів провадження слід зазначити, що колегія суддів Дніпровського апеляційного суду, встановивши, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 було відкрито помилково, оскільки скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, правомірно постановила ухвалу про закриття апеляційного провадження, вказавши на те, що ухвалою слідчого судді від 18 червня 2024 року лише продовжено строк дії раніше покладених на підозрюваного ОСОБА_7 обов'язків, передбачених ст. 194 КПК, тобто йому фактично продовжено дію запобіжного заходу у виді застави. Апеляційний суд констатував, що оскаржувана ухвала слідчого судді не входить до визначеного у ст. 309 КПК переліку судових рішень, апеляційне оскарження яких передбачено кримінальним процесуальним законом.
Верховний Суд погоджується з позицією колегії суддів суду апеляційної інстанції та вважає, що постановлена ухвала відповідає вимогам КПК.
Водночас Суд зауважує, що обґрунтованість постановлення ухвал слідчого судді від 23 квітня та 18 червня 2024 року щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу та продовження покладених на нього відповідно до вимог ст. 194 КПК обов'язків згідно з нормами кримінального процесуального закону не є предметом перегляду касаційним судом.
З огляду на вищезазначене істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено, а отже обґрунтованих підстав для задоволення касаційної скарги адвоката ОСОБА_6 немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2024 року залишити без змін, а касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3