09 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 581/241/21
провадження № 51-3204 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 на вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 травня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року щодо засудженої ОСОБА_5 ,
встановив:
Вироком Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 травня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою та засуджено за частиною 2 статті 286, частиною 1 статті 135 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням статті 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Постановлено початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 70 000 грн моральної шкоди. Закрито провадження у справі в частині пред'явленого цивільного позову про відшкодування майнової шкоди.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 задоволено частково, апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_5 - залишено без задоволення, а вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 травня 2023 року щодо ОСОБА_5 змінено. Постановлено вважати початком строку відбування остаточно призначеного за частиною 2 статті 286 КК та частиною 1 статті 135 КК ОСОБА_5 покарання у виді 4 років позбавлення волі - момент фактичного затримання останньої на виконання вироку Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 травня 2023 року. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що потерпілий не погоджується з вказаними судовими рішеннями щодо засудженої.
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2024 року касаційну скаргу потерпілого залишено без руху з наданням йому п'ятнадцятиденного строку для усунення недоліків з дня її отримання.
Зокрема, в цій ухвалі вказано на те, що потерпілий фактично просив надати доказам у кримінальному провадженні іншу оцінку, ніж їм дано судами першої та апеляційної інстанцій та по суті посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі статтею 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
Також, у вступній частині касаційної скарги потерпілий оскаржував ухвалу Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року, а у прохальній частині просив: «Скасувати ухвалу Апеляційного суду вироку Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 травня 2023 року, яким… та направити справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду». Однак із зазначених вимог чітко не вбачалося чи потерпілий оскаржує лише ухвалу апеляційного суду, або також і вирок суду першої інстанції, що перешкоджало касаційному суду визначитись з предметом оскарження. Крім того, потерпілий не вказував в суді якої інстанції необхідно призначити новий розгляд даного провадження, що не є конкретною вимогою відповідно до положень статті 436 КПК.
Крім того, у прохальній частині касаційної скарги потерпілий просив скасувати чи змінити цивільний позов про стягнення на його користь із ОСОБА_5 відшкодування моральної шкоди в розмірі 70 000 грн, призначених судом першої інстанції, або визначити розумну суму на покриття перенесених ним фізичних та моральних страждань у зв'язку із втратою здоров'я. Проте такі вимоги також були неконкретизованими.
В ухвалі, якою залишено без руху касаційну скаргу потерпілого, йому роз'яснювалися вимоги статті 427 КПК, відповідно до якої у касаційній скарзі, окрім іншого, наводяться обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судових рішень з урахуванням підстав для їх скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у статті 438 КПК, а також зазначаються вимоги до суду касаційної інстанції, які б узгоджувались зі статтею 436 КПК.
При цьому, потерпілому ОСОБА_4 у резолютивній частині цієї ухвали визначено строк на усунення недоліків та роз'яснено порядок їх виконання.
В межах встановленого строку на усунення недоліків потерпілий звернувся до Верховного Суду з повторною касаційною скаргою.
Проте потерпілий знову не дотримався вимог статті 436 КПК та не врахував вказівок суду касаційної інстанції.
Зокрема, у повторній касаційній скарзі потерпілий ставить вимоги лише щодо вироку суду першої інстанції, при цьому, не звернув увагу на те, що вказане рішення переглядалося апеляційним судом.
Вказане перешкоджає касаційному суду визначитись з предметом оскарження та не узгоджується з положеннями статті 436 КПК.
Отже, скаржник не усунув всі недоліки, на які йому вказувалося в ухвалі касаційного суду, а відтак його касаційна скарга підлягає поверненню.
При цьому, відповідно до частини 4 статті 429 КПК залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 3 статті 429 КПК, Суд
постановив:
Повернути потерпілому ОСОБА_4 його касаційну скаргу на вирок Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 травня 2023 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року щодо засудженої ОСОБА_5 з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3