Ухвала
08 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 754/16432/17
провадження № 61-11500ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Доценко Інна Петрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна про визнання договорів недійсними та скасування реєстрації, та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання договору недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію,
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Доценко І. П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Е. А., про визнання договору купівлі-продажу недійсним та припинення договору іпотеки.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року у складі судді: судді Жука М. В., позови ОСОБА_1 та ОСОБА_6 задоволено частково:
визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 08 грудня 2016 року між ОСОБА_9 , від іменні та в інтересах якого діяв ОСОБА_7 на підставі довіреності посвідченої 24 листопада 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновалою Е А. за реєстровим № 1311, та ОСОБА_3 ;
скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Доценко І. П. від 08 грудня 2016 року, індексний № 32809947 про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 скасовано;
у решті вимог позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відмовлено;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Гошка В. І. задоволено. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відмовлено.
ОСОБА_1 12 серпня 2024 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року (повне судове рішення складено 12 липня 2024 року).
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 22 серпня 2024 року ці недоліки було усунуто, зокрема подано уточнену касаційну скаргу, у якій ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року.
Касаційна скарга підлягає поверненню у цій частині з таких мотивів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року у не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах (див. пункти 29 - 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65 цс 20), пункти 85.1-85.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20)) Тому посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню.
Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 11 червня 2024 року в частині посилання у касаційній скарзі на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат