Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" жовтня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/440/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохоров С.А.
при секретарі судового засідання Кончаренко В.Ю.
та за участю:
ТОВ "Лозівські машини РR" (ініціюючий кредитор) - Берковський Є.О. в режимі відеоконференції
ПрАТ "Харківський верстатобудівний завод" (боржника) - Муха С.С. в режимі відеоконференції
розпорядника майна - не з'явився
ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України - не з'явився
розглянувши заяву ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вх. № 13965 від "29" травня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника у справі
за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівські машини РR"
про визнання банкрутом Приватне акціонерне товариство "Харківський верстатобудівний завод"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівські машини РR" звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод".
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 14.02.2024 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/440/24 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.
Ухвалою суду від 29.04.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватне акціонерне товариство "Харківський верстатобудівний завод", код ЄДРПОУ 00223243. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника.
Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Касаткіна Дениса Миколайовича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора № 1802 від 22.06.2017 року).
29.04.2024 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Судової влади України (Вищого господарського суду України) про відкриття справи про банкрутство боржника - Приватного акціонерного товариства “Харківський верстатобудівний завод» (код ЄДРПОУ 00223243).
Попереднє засідання у справі було призначено на "24" червня 2024 р.
На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вх. № 13965 від "29" травня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" в розмірі 12 955 670,22 грн та 6 056,00 грн судового збору за подання заяви.
Згідно з абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою суду від 11.06.2024 заяву ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України було прийнято до розгляду в попередньому засіданні, призначеному на 24.06.2024.
Боржником та розпорядником майна станом на 24.06.2024 не було подано повідомлень про розгляд заявлених грошових вимог.
Ухвалою суду від 24.06.2024 було продовжено строки проведення попереднього засідання суду у справі №922/440/24, продовжено строк розгляду кредиторських вимог, заявлених до боржника та надання до суду повідомлень про їх розгляд до 12.08.2024. Попереднє засідання у справі відкладено на "19" серпня 2024 р.
Боржником та розпорядником майна станом на 24.06.2024 не було подано повідомлень про розгляд заявлених грошових вимог.
Ухвалою суду від 24.06.2024 було продовжено строки проведення попереднього засідання суду у справі №922/440/24, продовжено строк розгляду кредиторських вимог, заявлених до боржника та надання до суду повідомлень про їх розгляд до 12.08.2024. Попереднє засідання у справі відкладено на "19" серпня 2024 р.
Боржником та розпорядником майна станом на 19.08.2024 не було подано повідомлень про розгляд всіх заявлених грошових вимог.
Ухвалою суду від 19.08.2024 було продовжено строки проведення попереднього засідання суду у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод". Відкладено попереднє засідання у справі на "07" жовтня 2024 р. Продовжено боржнику та розпоряднику майна строк на надання до суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів до 30.09.2024. Продовжено розпоряднику майна строк для проведення інвентаризації майна боржника та подання до суду оформленого звіту за результатами інвентаризації майна боржника до 30.09.2024.
Розпорядником майна станом на 07.10.2024 не було подано повідомлень про розгляд всіх заявлених грошових вимог.
Суд зазначає, що провадження у справі №922/440/24 Приватного акціонерного товариства Харківський верстатобудівний завод" було відкрито ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.04.2024 та введено цією ухвалою процедуру розпорядження майном боржника.
Заява ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вх. № 13965 від "29" травня 2024 р.) надійшла до суду 29.05.2024, тобто у арбітражного керуючого Касаткіна Д.В. було достатньо часу для виконання його обов'язків розпорядника майна у цій справі та надання повідомлення стосовно заявлених вимог до божника.
Згідно ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутств, розпорядник майна зобов'язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;
У процедурі розпорядження майном боржник зобов'язаний забезпечити розпоряднику майна можливість безпосереднього доступу до інформації, що зберігається у базах даних (у тому числі електронних), які використовуються посадовими особами боржника для ведення бухгалтерського, податкового та управлінського обліку, а також для формування бухгалтерської, статистичної та податкової звітності, та/або забезпечити можливість розпоряднику майна ознайомитися з такою інформацією в інший спосіб з можливістю друкувати та/або копіювати документи, необхідні для здійснення повноважень розпорядника майна, з урахуванням вимоги частини четвертої статті 10 цього Кодексу.
В свою чергу з матеріалів справи не вбачається, що арбітражний керуючий не мав змоги безпосередньо та самостійно отримати всі необхідні йому документи для розгляду заяв з грошовими вимогами до боржника та вчасно надати повідомлення суду, оскільки саме на розпорядника майна боржника покладено такий обов'язок щодо розгляду вимог до боржника та надання повідомлень суду, а наявність/відсутність відзивів боржника на заяви з грошовими вимогами не є обов'язковою умовою для розгляду таких заяв.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В свою чергу суд зазначає, що як вказано у Рішенні Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
В частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вказує на те, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд зазначає, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішуються судом залежно від конкретних обставин справи.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Таким чином, суд вважає, що у даній справі наявно достатньо доказів для розгляду заяви по суті за відсутності повідомлення арбітражного керуючого про розгляд вимог до боржника та відзиву боржника на заяву.
Частиною другою статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Розглянувши заяву ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України з грошовими вимогами до боржника, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
29.05.2024, тобто у строк, встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, до суду надійшла заява ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вх. № 13965 від "29" травня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" в розмірі 12 955 670,22 грн та 6 056,00 грн судового збору за подання заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
Дослідивши вимоги заяви, судом було встановлено наступне.
З поданих до заяви документів вбачається, що на даний час боржник має заборгованість перед бюджетом у сумі 12 955 670,22 грн (основний платіж - 11 729 937,21 грн, штрафні санкції - 10 828,17 грн, пеня - 1 214 904,84 грн), у тому числі по податкам:
1. КБК 71010100 (ЄДИН. ВНЕС., НАРАХ. РОБОТ. НА СУМИ: ЗАРОБ. ПЛАТИ, ВИНАГ. ЗА ДОГОВ. ЦПХ, ДОП. ПО ТИМЧАС. НЕПР.) (основний платіж - 1 341 379,78 грн.)
2. КБК 18010500 (ЗЕМЕЛЬНИЙ ПОДАТОК З ЮРИДИЧНИХ ОСІБ (основний платіж - 7 995 742,98 грн, пеня - 1 025 673,85 грн)
3. КБК 14010100 (ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ ІЗ ВИРОБЛЕНИХ В УКРАЇНІ ТОВАРІВ(РОБІТ, ПОСЛУГ) (основний платіж - 1 175 352,65 грн, штрафні санкції -7447,38 грн , пеня - 30 068,71 грн)
4. КБК 11021000 (П-К НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ ЯКИЙ СПЛАЧУЮТЬ ІНШІ ПІДПРИЄМСТВА) (штрафні санкції - 1119,47грн , пеня -198,75 грн)
5. КБК 19010100 (ЕК-ЛОГ П-ТОК,ЯКИЙ СПРАВЛ ЗА ВИКИД В АТМОС ПОВІТ ЗАБР РЕЧОВ СТАЦ ДЖЕР ЗАБР(КРІМ ВИКИД В АТМ ДВООК )) (основний платіж - 194,93 грн, штрафні санкції - 1360,00грн , пеня -9,56 грн)
6. КБК 18010100 (ПОДАТОК НА НЕРУХМАЙНО,ВІДМІННЕ ВІД ЗЕМ ДІЛЯНКИ, СПЛАЧ ЮРИД ОСОБАМИ,ЯКІ Є ВЛАСН ОБ'ЄКТІВ ЖИТЛОВ НЕРУХ) (основний платіж - 462618,48 грн, пеня -54448,27 грн)
7. КБК 18010400 (ПОД НА НЕРУХ МАЙНО, ВІДМІННЕ ВІД ЗЕМ ДІЛЯНКИ, СПЛАЧ ЮРИДОСОБАМИ, ЯКІ Є ВЛАСН ОБ'ЄКТІВ НЕЖИТЛ НЕРУХ) (основний платіж - 754648,39 грн, штрафні санкції - 901,32грн, пеня -104505,70 грн)
У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи;
Згідно п.41.4 ст. 41 Податкового кодексу України, Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Відповідно до пп. 191.1.45 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України, контролюючі органи звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно п. 1.3. ст.1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Відповідно п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання самостійно визначене платником податків.
Згідно п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п. п. 16.1.4 п. 16.4 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).
Згідно із ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника
Податкові повідомлення надсилалися боржнику засобами поштового зв'язку. Доказів їх оскарження боржником не подано.
Враховуючи, що заявлені Головним управлінням ДПС у Харківській області грошові вимоги, підтверджені належними й допустимими доказами, не спростовані боржником та розпорядником майна, суд вважає за необхідне заяву ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вх. № 13965 від "29" травня 2024 р.) з грошовими вимогами до боржника Приватне акціонерне товариство "Харківський верстатобудівний завод" в розмірі 12 955 670,22 грн та 6 056,00 грн судового збору за подання заяви. задовольнити та визнати ці грошові вимоги.
Керуючись ст. ст. ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232-235 ГПК України,
Задовольнити заяву Головного Управління Державної Податкової Служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вх. № 13965 від "29" травня 2024 р.).
Визнати грошові вимоги Головного Управління Державної Податкової Служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України до Приватного акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод" в розмірі 12 955 670,22 грн та в розмірі 6 056,00 грн судового збору
Зобов'язати розпорядника майна внести відомості щодо визнаних вимог Головного Управління Державної Податкової Служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України до реєстру вимог кредиторів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 07.10.2024.
Ухвала не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Повний текст ухвали суду складено та підписано - 10.10.2024.
Суддя Прохоров С.А.