ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.09.2024Справа № 910/6986/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП"
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/6986/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про зобов'язання припинити дії та стягнення безпідставно набутих коштів
За участю представників сторін:
від позивача: Литвинов В.В.
від відповідача: Остапенко С.Л., Нестерова І.Г.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" (звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в якому просило зобов'язати ПрАТ "НЕК "Укренерго" припинити дії, спрямовані на нарахування ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" послуг щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, та стягнути з ПрАТ "НЕК "Укренерго" на користь ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" безпідставно набуті у період з 01.07.2020 до 31.01.2021 грошові кошти у сумі 2 271 664,28 грн.
Позовні вимоги ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" обґрунтовані тим, що відповідач фактично не надає послуги з передачі електричної енергії під час здійснення експортних операцій із продажу електричної енергії. Крім того, за доводами позивача, нарахування ПрАТ "НЕК "Укренерго" плати за послуги щодо експорту електричної енергії не передбачено чинним законодавством України та умовами Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0152-02024. Відтак, за твердженням позивача, наведене свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" послуг щодо експорту електричної енергії за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0152-02024 та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії, а також для набуття і збереження грошових коштів у сумі 2 271 664,28 грн, які були сплачені ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" на підставі неправомірно виставлених рахунків з метою недопущення набуття статусу "Переддефолтний" чи "Дефолтний".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2023, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/6986/21, позовні вимоги ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 12.03.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 у справі № 910/6986/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу № 910/6986/21 передано на розгляд судді Привалову А.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 прийнято справу №910/6986/21 до провадження та ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 по справі №910/6986/21 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг з передачі електричної енергії по Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 14, код ЄДРПОУ 42190690) безпідставно набуті кошти у розмірі 10 575 094 грн 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 135 986 грн 12 коп.
У судовому засіданні 22.08.2024 позивач повідомив до закінчення судових дебатів, що протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду надасть докази понесення витрат на правничу допомогу.
Після оголошення вступної та резолютивної частини рішення повідомлено учасників справи, що розгляд заяви позивача про відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи, призначається на 05.09.2024, про що зазначено в протоколі судового засідання.
28.08.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №910/6986/21.
03.09.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому зазначив, що позивачем без поважних причин не додержано вимоги закону щодо зазначення у першій заяві по суті спору, якою є позовна заява, попередньої (орієнтовної) суми судових витрат, які він планує понести у ході розгляду справи, а відтак, заява про ухвалення додаткового рішення від 27.08.2024 задоволенню не підлягає. Крім того, відповідач у відзиві не погодився з розміром витрат на правничу допомогу, визначеного позивачем.
У судовому засіданні 05.09.2024 представник позивача підтримав вимоги та доводи заяви, просив суд її задовольнити.
Представник відповідача заперечував щодо поданої заяви, посилаючись на те, що позивача відповідно до ч.1 ст. 124 ГПК України у позовній заяві не заявляв орієнтовного розрахунку суми судових витрат, а відтак, втратив можливість їх заявляти під час нового розгляду справи.
Відповідно до ст. 216 ГПК у судовому засіданні 05.09.2024 оголошено перерву до 12.09.2024.
11.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача та відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.
Заслухавши у судовому засіданні 12.09.2024 пояснення представників сторін, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 19.09.2024.
Присутній у судовому засіданні 19.09.2024 представник позивача підтримав вимоги та доводи заяви, просив суд її задовольнити повністю.
Представники відповідача заперечували щодо поданої заяви з посилання на обставини та доводи, наведені у відзиві на заяву та додаткових поясненнях по справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, додаткове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 19.09.2024, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" про ухвалення додаткового рішення по справі №910/6986/21, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями частин 2, 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що при прийнятті Господарським судом міста Києва рішення від 22.08.2024 у справі №910/6986/21 судом не було вирішено питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.
Як убачається з матеріалів справи, позивач під час нового розгляду у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 09.05.2024 зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, складатиметься з витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 650 000,00 грн. Також в судовому засіданні було заявлено, що такі докази будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Як убачається з матеріалів справи, 19.01.2021 між адвокатом Литвиновим В.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" було укладено Договір про надання правничої допомоги №20210419-01, згідно з яким Виконавець зобов'язується надати Замовнику юридичні послуги, пов'язані із наданням правничої допомоги, а Замовник зобов'язується оплатити надані послуги на умовах цього договору.
Також сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 19.04.2021, у якій визначено, що виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги, пов'язані із стягненням (в т.ч. у судовому порядку) з НЕК «Укренерго», коштів у розмірі 2 271 664,28 грн та зобов'язанням припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0152-02024 від 01.01.2019 року та включення таких послуг до первинних документів, якими оформлюються послуги з передачі електричної енергії.
22.04.2021 між адвокатом Литвиновим В.В. та ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" було підписано Додаткову угоду № 1-1 до Договору про надання правничої допомоги №20210419-01, в якій сторони погодили вартість послуг за Додатковою угодою № 1 від 19.04.2021.
17.02.2023 між адвокатом Литвиновим В.В. та ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" було підписано Додаткову угоду № 1-2 до Договору про надання правничої допомоги №20210419-01, в якій сторони внесли зміни щодо банківських реквізитів виконавця.
Додатковою угодою № 1-3 від 18.04.2024 сторони внесли зміни до п.1.1 Додаткової угоди № 1 від 19.04.2021 щодо предмету угоди, оскільки виникла необхідність збільшення розміру позовних вимог.
Крім того, на підтвердження повноважень представника позивача Литвинова В.В. до справи надано копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС № 6988/10 від 19.10.2018, видане на ім'я Литвинова Володимира Володимировича; копії виданих ТОВ "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" на представника - адвоката Литвинова В.В. довіреностей №б/н від 22.04.2021 з терміном дії до 31.12.2021; №30/12-1 від 30.12.2021 з терміном дії до 31.12.2022; №29/11-01 від 29.11.2022 з терміном дії до 31.12.2023; №01/01-01 від 01.01.2024 з терміном дії до 31.12.2024.
22.08.2024 сторони підписали Актом приймання-передачі послуг за Додатковою угодою №1 від 19.04.2021 до Договору, в якому наведено детальний опис наданих адвокатом послуг під час розгляду справи№ 910/6869/21 та визначено загальну вартість цих послуг у розмірі 714 000,00 грн.
Відповідач подав заперечення в якому зазначив, що позивачем без поважних причин не додержано вимоги закону щодо зазначення у першій заяві по суті спору, якою є позовна заява, попередньої (орієнтовної) суми судових витрат, які він планує понести у ході розгляду справи, а відтак, заява про ухвалення додаткового рішення від 27.08.2024 задоволенню не підлягає. Крім того, відповідач у відзиві не погодився з розміром витрат на правничу допомогу.
Як убачається з матеріалів справи, під час подання позовної заяви позивач не зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести на правничу допомогу.
Крім того, під час розгляду справи № 910/6986/21 в суді апеляційної та касаційної інстанції позивачем заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу також не заявлялися.
Таким чином, розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи № 910/6986/21 не здійснювався, оскільки такі витрати позивачем не заявлялися.
Під час нового розгляду справи № 910/6986/21 позивачем разом з першою заявою по суті, якою є заява про збільшення розміру позовних вимог, було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, складатиметься з витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 650 000,00 грн.
З детального опису наданих адвокатом послуг під час розгляду справи№ 910/6869/21, наведеного в Акті приймання-передачі послуг від 22.08.2024, убачається, що позивачем до витрат на професійну правничу допомогу включені усі послуги, які були надані адвокатом, як під час першого розгляду справи по суті та перегляду рішення в апеляційному та касаційному порядках, так і під час нового розгляду справи.
Проте, суд вважає, що не зазначення позивачем під час первісного розгляду справи попереднього визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу відповідно до присів статті 124 Господарського процесуального кодексу України, незважаючи на наявність Договору про надання правничої допомоги №20210419-01 від 19.04.2021 та Додаткової угоди № 1 від 19.04.2021, Додаткової угоди № 1-1 від 22.04.2021 на дату ухвалення рішення від 14.06.2023 у справі № 910/6986/21, автоматично не повертає позивачу право звертатись до суду із заявою про розподіл судових витрат, у тому числі тих, які були понесені під час розгляду справи попередніми судами, відтак, суд вважає правомірним розподіл витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс під час наступного розгляду справи.
Таким чином, приймаючи до уваги опис наданих адвокатом послуг під час розгляду справи№ 910/6869/21, наведений в Акті приймання-передачі послуг від 22.08.2024, суд визнає обґрунтованим надання наступних послуг позивачем: складання заяви про збільшення розміру позовних вимог у справі № 910/6986/21; складання розрахунку безпідставно набутих коштів за період з 01.07.2019 по 31.12.2023; складання заяви від 08.05.2024; складання додаткових пояснень від 08.05.2024 на виконання ухвали суду; складання заперечень на пояснення відповідача; участь у судових засіданнях 16.05.2024, 20.06.2024, 22.08.2024.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі №922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
Крім того, суд враховує, що наданий акт прийому передачі виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому, як убачається з поданих суду документів, адвокатом здійснено розрахунок витрат на правничу допомогу в частині підготовки вказаних вище документів, виходячи не з погодинної оплати наданих адвокатом послуг, а з урахуванням вартості однієї сторінки підготовленого документа, що, на думку суду, не узгоджується з положеннями ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із відповідача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, доходить висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн. і саме вказаний розмір суд вважає співрозмірним по відношенню до обсягу фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Вказані вище обставини є підставою для прийняття додаткового рішення у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" про ухвалення додаткового рішення по справі №910/6986/21 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТРЕЙДІНГ ГРУП" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 14, код ЄДРПОУ 42190690) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн.
3. В іншій частині вимоги заяви відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано: 10.10.2024.
Суддя А.І. Привалов