ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.10.2024Справа № 910/9915/23
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця»
про стягнення 371 043,65 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» (далі - ТОВ «Засоби промислового захисту») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про стягнення 371 043,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за договором поставки №ПР/НХ-22535/НЮ від 19.12.2022, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення суми основного боргу у розмірі 360 909,54 грн. та інфляційних у розмірі 10 134,11 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
13.07.2023 до Господарського суду міста Києва від АТ «Українська залізниця» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що строк оплати не настав та позивачем не надано доказів здійснення поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 зупинено провадження у даній справі до набрання рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/16602/23 законної сили.
13.09.2024 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Засоби промислового захисту» надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, в якому позивач просить суд прийняти зменшення позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 360 909,54 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 поновлено провадження у справі, запропоновано сторонам у справі протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали надати суду письмові пояснення з урахуванням встановлених у рішенні Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/16602/23 обставин.
Розглянувши клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, в даному випадку, зменшити розмір позовних вимог позивач мав право не пізніше 26.07.2023, тобто клопотання про зменшення позовних вимог подано з пропуском встановленого законом строком та підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.
03.10.2024 до Господарського суду міста Києва від АТ «Українська залізниця» надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких відповідач повідомив суд, що 30.09.2024 здійснив оплату поставленої продукції у відповідності до п. 7.2 договору поставки №ПР/НХ-22535/НЮ від 19.12.2022.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
19.12.2022 між ТОВ «Засоби промислового захисту» (постачальник) та АТ «Українська залізниця» (покупець) укладено договір поставки №ПР/НХ-22535/НЮ (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації №1 (Додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Згідно з п. 7.2 Договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 10-й банківський день з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог законодавства України, відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, обумовлену згідно з п. 4.2 цього договору та специфікації №1 (додаток 1) при наявності документів, зазначених у п 5.4 цього договору.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 360 909,54 грн., що підтверджується видатковими накладними №82 від 19.12.2022, №92 від 23.12.2022, №93 від 27.12.2022, №98 від 30.12.2022 та №1 від 13.01.2023.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати отриманого на підставі Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 360 909,54 грн.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В даному випадку, сторони погодили порядок розрахунків в п. 7.2 Договору, відповідно до якого оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 10-й банківський день з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог законодавства України, відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, обумовлену згідно з п. 4.2 цього договору та специфікації №1 (додаток 1) при наявності документів, зазначених у п 5.4 цього договору.
Суд відзначає, що згідно із ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Сторонами було погоджено, що строк оплати отриманого на підставі Договору товару обраховуються з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, при цьому, станом на дату укладення такого договору у відповідача не виникало жодних заперечень з приводу таких умов, а також відсутності у Договорі інших умов, які б врегульовували взаємовідносини в цій частині, та останнім укладено такий договір, в тому числі погоджено умови, викладені у п. 7.2 цього Договору.
Матеріалами справи підтверджується (видаткові накладні №82 від 19.12.2022, №92 від 23.12.2022, №93 від 27.12.2022, №98 від 30.12.2022 та №1 від 13.01.2023) передача позивачем та прийняття відповідачем товару на підставі Договору на загальну суму 360 909,54 грн.
Також, підтверджується оформлення позивачем податкових накладних №3 від 19.12.2022, №7 від 23.12.2022, №10 від 27.12.2022, №22 від 30.12.2022 та №1 від 13.01.2023, які зареєстровані 10.09.2024, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію податкової накладної.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 7.2 Договору, станом на момент прийняття даного рішення, у відповідача виник обов'язок із оплати позивачу отриманого на підставі Договору товару у загальному розмірі 360 909,54 грн.
При цьому, виходячи з умов п. 7.2 Договору, який пов'язує настання строку оплати саме з оформленням та реєстрацією податкової накладної, отриманий товар відповідач мав оплатити не пізніше 24.09.2024.
За твердженням відповідача, отриманий від позивача товар повністю оплачений, на підтвердження чого до матеріалів справи подано копії платіжних доручень №717148, №717152, №717144, №717146 та №717142 від 30.09.2024, що також не заперечується позивачем.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, у зв'язку із сплатою відповідачем позивачу заявленої у даній справі до стягнення суми заборгованості у розмірі 360 909,54 грн., провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 10 134,11 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 28.01.2023 до 19.06.2023.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із змісту вказаної норми, можливість нарахування на суму боргу індексу інфляції пов'язано саме із простроченням сплати такої суми, а враховуючи встановлений судом строк виконання грошового зобов'язання, позивачем неправомірно нараховано інфляційні за період з 28.01.2023 до 19.06.2023, оскільки прострочення в цей період не відбулось.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних у розмірі 10 134,11 грн. необхідно відмовити з викладених обставин.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Провадження у справі в частині суми основного боргу у розмірі 360 909,54 грн. закрити.
2. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Засоби промислового захисту» в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 10 134,11 грн. відмовити.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий