вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.10.2024м. ДніпроСправа № 904/2566/24
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання", 69063, м.Запоріжжя, вул.Олександрівська, буд.35, код ЄДРПОУ 42093239
до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), 49027, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 21 А, код ЄДРПОУ 43314918
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго", 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926
про стягнення заборгованості
Представники сторін:
від позивача: Аксарін Роман Миколайович
від відповідача: Проценко Юлія Вікторівна
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в якій просить суд:
- стягнути заборгованість за фактично спожиту/використану електричну енергію за січень 2021р., лютий 2021р. в розмірі 24 887,49грн., 3 % річних за період з 01.03.2021р. по 31.05.2024р. в розмірі 2 402,14грн., інфляційні втрати за період з 01.03.2021р. по 31.05.2024р. в розмірі 9 749,48грн. та судовий збір в розмірі 3 028,00грн.;
- відповідно до ч.10 ст.238 Господарського процесуального кодексу України органом (особою), що буде виконувати рішення, здійснювати нараховування 3% річних на суму основного боргу у розмірі 24.887,49 грн. починаючи з 01.06.2024 і до моменту остаточного виконання рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 19.03.2020 року в частині здійснення розрахунків за спожиту/використану електричну енергію за період січень 2021р., лютий 2021р.
Також в позовній заяві позивач, посилаючись на статтю 50 Господарського процесуального кодексу України, просить залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ПАТ "Запоріжжяобленерго", 69035, м.Запоріжжя, вул.Сталеварів, буд.14, код ЄДРПОУ 00130926.
Позивач просить розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 17.06.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено засідання на 23.07.2024р. о 11:00год.
Разом з позовною заявою позивач подав клопотання, в якому просить суд залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго".
21.06.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та розгляд справи №904/2566/24 за правилами загального позовного провадження з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
02.07.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив яким просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі оскільки у Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на законних підставах не було можливості погасити заборгованість за спожиті послуги з постачання електричної енергії за період січень-лютий 2021 року.
Також відповідач зазначає, що ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» дізналось про порушення свого права в березні 2021 року, тобто загальний строк позовної давності в три роки сплив в березні 2024 року. Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивач не подавав. Згідно з частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
02.07.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі №904/2566/24.
08.07.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначає, що відповідачем без заперечень підписано акти прийняття-передавання товарної продукції за січень, лютий 2021 року. Між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за січень-лютий 2021 року, яким відповідач фактично визнав наявність заборгованості перед ТОВ «Запоріжжяелектропостачання». Таким чином, позивач стверджує, що в порушення умов договору в частині розрахунків за фактично спожиту/використану електричну енергію за січень-лютий 2021 року та п. 4.12 ПРРЕЕ у відповідача - Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) виник борг в сумі 24 887,49 грн.
Щодо строку позовної давності позивач зазначає, що датою звернення позивача до суду є 13.06.2024, а період нарахування постачальником заборгованості за спожиту електричну енергію є січень - лютий 2021 року. Водночас у період з 12.03.2020 по 27.06.2023 відповідно до постанов КМУ був установлений на всій території України карантин. Тобто враховуючи приписи статті 257 Цивільного кодексу України, позовна давність, термін подачі позову про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію починався 06.07.2021 та закінчувався 06.07.2024 тобто під час дії карантину, що є підставою для продовження строку позовної давності передбаченою ст. 257 Цивільного кодексу України на строк дії такого карантину, як це передбачено Прикінцевими та перехідні положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 12, що кореспондується з висновками зазначеними в Постанові Верховного Суду від 22.09.2022 по справі №920/724/21.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до Закону України “Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" з 24.02.2022, який діє по теперішній час. Отже, станом на 13.06.2024 (дата подачі позовної заяви) строки давності, як і раніше не обчислюються, оскільки в Україні діє воєнний стан у зв'язку з чим, згідно з п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, на період дії воєнного і надзвичайного стану подовжуються строки, установлені: ст. 257- 259 Цивільного кодексу - загальні і спеціальні строки позовної давності.
23.07.2024р. у судовому засіданні розглянуто клопотання Товариства з обмежено. відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" про залучення у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926), яке обґрунтоване тим, що в ході розгляду справи може виникнути необхідність для отримання пояснень по фактичним обставинам від адміністратора комерційного обліку та з метою встановлення фактичних обставин та у разі необхідності отримання додаткових доказів та пояснень.
Для всебічного та правильного вирішення справи суд вважає за необхідне залучити до участі у справі № 904/2566/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926), оскільки рішення у справі може вплинути на його права або обов'язки.
Ухвалами суду від 23.07.2024р. було здійснено перехід зі прощеного позовного провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.08.2024р. о 10:00год. та залучено до участі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.
26.07.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
30.07.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від ПАТ "Запоріжжяобленерго" надійшли письмові пояснення в яких зазначає, що листом №007-66/2030 від 06.04.2021 надало ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» інформацію щодо фактичних (підтверджених) обсягів споживання електричної енергії споживачем з зазначенням номеру договору, найменування споживача, ЕІС коду точки комерційного обліку, періоду та спожитого обсягу електроенергії у кВт*год., що відповідно склав: за січень 2021 р. - 3 799 кВт*год.; за лютий 2021 р. - 3 290 кВт*год. Таким чином, ПАТ «Запоріжжяобленерго» підтверджує, що фактично спожитий відповідачем обсяг електричної енергії за період: з січня 2021 р. по лютий 2021 р. становить 7 089 кВт*год., що узгоджується з документальними доказами, які містяться у матеріалах справи №908/2566/24, а також доданим до письмових пояснень детальним розрахунком нарахування обсягів спожитої електричної енергії.
27.08.2024р. судове засідання не відбулося в зв'язку з аварійною ситуацією в електромережі, про що свідчить акт Господарського суду Дніпропетровської області № 8/24.
Ухвалою суду від 27.08.2024р. призначено підготовче засідання по справі на 19.09.2024р. о 12:00год.
Ухвалою суду від 19.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.10.2024 о 10:30 год.
В судове засідання з'явилися представники сторін. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 19.09.2024.
В судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (далі - позивач, постачальник) та Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 299 від 19.03.2020 (далі - договір) шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції "Універсальна бюджет" - Додаток № 3 до договору.
Для цього 19.03.2020 споживач звернувся до постачальника із заявою-приєднанням до умов договору (Додаток № 1) за об'єктом, розташованим у смт. Чернігівка Запорізької області по: вул. Соборна, 416А, 71200 (ЕІС-код точки комерційного обліку - 62Z4630740313280).
Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Пунктом 2.2 договору визначено, що обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та/або господарську діяльність.
Малі непобутові споживачі можуть використовувати електричну енергію для професійної, господарської, підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з пунктом 3.1 договору умови надання універсальних послуг споживачу визначаються комерційною пропозицією, яка є Додатком 3 до цього договору.
За умовами пункту 5.1 договору загальна його вартість становить 37408,02 грн, у тому числі ПДВ - 46 650,96 грн. Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором згідно з обраною відповідачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 3 до цього договору. Строк поставки лютий - грудень 2020 року.
Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни на електричну енергію (пункт 5.2 договору).
Пунктом 5.7 договору передбачено, що ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.8 договору).
Відповідно до пункту 5.10 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в комерційній пропозиції (Додаток № 3 до договору), прийнятої споживачем.
Згідно з пунктом 4 "Спосіб та термін оплати" Додатку 3 до договору розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця.
Оплата здійснюється за фактично спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді, в строк не більше 5 робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі акта прийняття-передавання товарної продукції та рахунку за спожиту електричну енергію.
Підставою для формування постачальником рахунку на оплату спожитої електричної енергії за цим договором є підписаний сторонами акт прийняття-передавання товарної продукції.
Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок), зазначений у договорі або розрахункових документах.
Датою оплати є дата надходження коштів на спецрахунок постачальника.
Пунктом 5.11 договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Пунктом 7 "Розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф" Додатку 3 до договору визначено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом усього періоду прострочення зобов'язання та 3% річних від суми боргу.
Відповідно до пункту 13.1 договору цей договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31.12.2020, а в частині зобов'язань та розрахунків за цим договором - до повного виконання їх сторонами, на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач та набуває чинності з дати надання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.
Сторони, керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України дійшли згоди, що умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, починаючи з 01.02.2020.
Згідно зі статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі" дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2021 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної в договорі (пункт 13.10 договору).
Шляхом укладення додаткової угоди № 9 від 17.02.2021 сторони дійшли згоди доповнити пункт 2.3 розділу 2 «Предмет договору» договору наступного змісту: « 2.3. Обсяг споживання електроенергії достатній для проведення процедури закупівлі, а саме: з 01.01.2021 року по 01.03.2021 року складає 2 584 вКт/год.» та викласти пункт 2.5 договору в наступній редакції: "2.5. Споживач розраховується з постачальником універсальних послуг за електричну енергії за ціною, що на дату укладення цього договору становить: для споживачів 2 класу напруги, приєднаних до електромережі ТОВ "Запоріжжяелектропостачання", - 3 грн. 18834 коп. з ПДВ".
У пункті 3 додаткової угоди до договору № 9 від 17.02.2021 сторони домовились, що загальна сума договору становить 8 238,67 грн з ПДВ, що не перевищує 20 відсотків від суми, визначеної в договорі, укладеному у попередньому році.
Згідно з пунктом 5 цієї додаткової угоди до договору її умови відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України застосовуються між сторонами до її укладення, а саме з 01.01.2021.
На виконання умов договору позивач у січні-лютому 2021 року поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 24 887,49 грн, що підтверджується підписаними сторонами без будь-яких зауважень актами прийняття-передавання товарної продукції:
- № 299 від 01.02.2021 на суму 13 154,27 грн;
- № 299 від 01.03.2021 на суму 11 733,22 грн (а.с. 13).
Відповідач у встановлений договором строк своїх зобов'язань з оплати вартості поставленої йому позивачем електричної енергії на суму 24 887,49 грн не виконав, що й стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування є обставини щодо виконання сторонами договірних зобов'язань з поставки та оплати електричної енергії на суму 24 887,49 грн.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Поставка відповідачу з січня по лютий 2021 року електричної енергії на суму 24 887,49 грн підтверджується належними й допустимими доказами.
Відповідно до пункту 4 Додатку 3 до договору "Спосіб та термін оплати" відповідач повинен був оплатити вартість спожитої електричної енергії: у січні 2021 року - не пізніше 05.02.2021, у лютому 2021 року - не пізніше 05.03.2021.
Строк оплати є таким, що настав. Доказів повної оплати відповідачем спожитої електричної енергії відповідач суду не надав. Сума наявної заборгованості підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 по 28.02.2021 (а.с. 11).
Отже, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 24 887,49 грн є законними й обґрунтованими.
Заперечення відповідача проти позовних вимог не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на нормах закону.
Зокрема, наявними у справі доказами спростовуються доводи відповідача про те, що у Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на законних підставах не було можливості погасити заборгованість за спожиті послуги з постачання електричної енергії за період січень-лютий 2021 року.
Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
За змістом частини другої статті 617 цього Кодексу, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності суд зазначає таке.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Приписами статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину."
Суд врахував, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 з 12.03.2020 на всій території України запроваджено карантин, строк якого неодноразово продовжувався і діяв до 30.06.2023.
Отже, Законом України від 30.03.2020 №540-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, тобто до 30.06.2023. Оскільки вказаний Закон опубліковано 02.04.2020 та він набрав законної сили з дня його опублікування, тому з 03.04.2020 (під час триваючого строку як спеціальної, так і загальної позовної давності) відповідні строки є продовженими (аналогічна правова позиція підтримана у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі №902/1144/22).
Згідно з п.п. 2 п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2120-ІХ від 15.03.2022 "Про несення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" доповнено розділ "Прикінцеві положення" Цивільного кодексу України п. 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії".
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено станом на сьогодні триває.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування, господарський суд встановив, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є правильними. Господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2 402,14 грн. 3% річних за загальний період з 01.03.2021 по 31.05.2024 та 9 749,48 грн. інфляційних втрат за загальний період з березня 2021 року по травень 2024 року.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги у повному обсязі.
Позивач просить суд зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування відповідачеві, відповідно до положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, 3 % річних починаючи з 01.06.2024 і до моменту остаточного виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Враховуючи, що частиною 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зазначити про нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду, позовна заява не містить обґрунтування необхідності такого зазначення, враховуючи обставини справи, господарський суд не вбачає підстав для зазначення у резолютивній частині рішення про нарахування відповідачеві, відповідно до положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, 3 % річних до моменту виконання рішення, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Ціна позову становить 37 039,11 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422,40 грн. (3 028,00 х08).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №4269 від 21.05.2021 та №4327 від 12.06.2024.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 605,60 грн. (3 028,00 грн. - 2 422,40 грн.), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір, не подано, господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 2 422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (49027, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 21 А, код ЄДРПОУ 43314918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжжяелектропостачання" (69063, м.Запоріжжя, вул.Олександрівська, буд.35, код ЄДРПОУ 42093239) 24 887,49 грн заборгованості за електричну енергію за січень та лютий 2021 року, 2 402,14 грн 3 % річних, 9 749,48 грн інфляційних втрат, 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 10.10.2024
Суддя С.П. Панна