вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.10.2024р. Справа № 904/3419/24
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», м. Львів
До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Алімет», м. Дніпро
Про: стягнення 164 798,40грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
Без участі представників сторін
ПрАТ «ЛЛРЗ» (позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Алімет» (відповідач) про стягнення 164 798,40грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань зі складання та своєчасної реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; внаслідок чого позивач був позбавлений права включити відповідну суму ПДВ до складу податкового кредиту та скористатись правом зменшення податкового зобов'язання на суму ПДВ 137 332,00 грн.
Ухвалою суду від 07.08.24р. відкрито провадження у справі №904/3419/24 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.
ТОВ «Алімет» (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористалось, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі було повідомлене належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку 08.08.24р. копії ухвали суду в його електронний кабінет, зареєстрований у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
19.09.22р. між ПрАТ «ЛЛРЗ» (замовник) та ТОВ «Алімет» (постачальник) укладено договір поставки №ВКЗ-152/22, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність замовника, а замовник прийняти та оплатити товар, найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.(п.1.1) Найменування (номенклатура, асортимент) товару: фанера, береза ФК. Кількість і ціпа товарів, що поставляється за договором вказано в специфікації № 1 (п.1.2) Загальна сума Договору складає: 823 992,00грн., у тому числі ПДВ 20% - 137 332,00грн.(п.3.1) Розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару, на підставі отриманого від постачальника рахунку, при умові надання постачальником належно оформлених документів, що підтверджують передачу товару та його якість.(п.4.1) Поставка товарів здійснюється партіями, не пізніше 10 календарних днів з
дня отримання постачальником письмової заявки замовника (за допомогою факсимільного
зв'язку, електронної пошти, тощо). Кількість та асортимент партії товару визначається в заявці замовника (п.5.1) Постачальник зобов'язаний з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, із застосуванням відображеного в установленому порядку цифрового підпису уповноваженої постачальником особи і спеціалізованого програмного забезпечення, використовуваного для реєстрації податкових накладних), здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі, податкової накладної на всю суму податкових зобов'язань по ПДВ, які виникли у постачальника з дотриманням термінів, визначених чинним законодавством (п.7.4) Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 (п.10.1)
Сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки № ВКЗ-152/22 від 19.09.22р., якою погоджено поставку товару (фанера) на загальну суму 823 992,00грн., в т.ч. ПДВ - 137 332,00грн.
Як зазначає позивач, на виконання умов п.4.1 договору відповідачем було здійснено поставку товару на загальну суму 823 992,00грн., що підтверджується підписаною сторонами накладною №ША-19 від 20.10.22р.
Після фактичного одержання товару позивачем здійснено поетапний розрахунок з відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями: №237 від 20.01.23р. - на суму 49 999,28грн., №387 від 31.01.23р. - на суму 100 000,00грн, №1986 від 22.05.23р. - на суму 300 000,00грн., №2110 від 24.05.23р. - на суму 373 992,72грн.
Звертаючись з позовними вимогами, позивач вказує на те, що в порушення пункту 201.1 статті 201 розділу V Податкового кодексу України ТОВ «Алімет» не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на загальну суму 823 992,00 грн. (в т.ч. ПДВ -137 332,00 грн.), внаслідок чого ПрАТ «ЛЛРЗ» не зменшило суму ПДВ, яка підлягає сплаті в державний бюджет, на 137 332,00грн.
Відповідно до п.7.4 договору у разі порушення визначеного чинним законодавством порядку та/або строку складання податкової накладної/розрахунку коригування та/або строків її/його реєстрації в ЄРПН, їх неприйняття ЄРПН в електронному вигляді, відмови в їх реєстрації, або неподання постачальником пояснень та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (у разі зупинення їх реєстрації), постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми операції/й по якій не зареєстровано, неправильно або несвоєчасного зареєстровано податкову накладну та/або розрахунок коригування.
Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів своєчасної реєстрації податкових накладних, позивач на підставі п.7.4 договору розрахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 164 798,40грн (823 992,00грн. х 20%), що і стало причиною виникнення спору.
За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Згідно п. 89 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 4 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
У відповідності до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Встановлюючи у договорі відповідальність постачальника у вигляді неустойки, сторони у такий спосіб фактично передбачили компенсацію позивачу негативних наслідків, яких він може зазнати у разі невиконання постачальником передбаченого нормами податкового законодавства зобов'язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання покупцем у зв'язку із цим податкового кредиту.
Тобто, передбачена пунктом 7.4 договору відповідальність відповідача не пов'язана із виконанням ним своїх зобов'язань щодо поставки товару, оскільки виникає у разі невиконання постачальником вимог податкового законодавства.
Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду у справах від 02.05.2018 у справі №908/3565/16, від 10.05.2018 у справі №917/799/17, від 07.02.2019 у справі №913/272/18.
Зазначення сторонами у договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не призводить до зміни характеру відповідних правовідносин із податкових на господарські.
Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у виді штрафної санкції.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду у справах №913/272/18, №908/3565/16, №917/799/17.
Отже, передбачена пунктом 7.4 договору відповідальність постачальника не пов'язана з виконанням ним своїх зобов'язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання ним приписів податкового законодавства.
При цьому, невиконання постачальником зобов'язання, яке виникає не перед контрагентом за договором поставки, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на постачальника господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції, так як вказана санкція може наставати по факту порушення стороною умов саме господарського зобов'язання.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача нштрафуу розмірі 164 798,40грн не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 86, 129, 233, 236-241, 247, 252, 326 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процессуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 10.10.24р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Васильєв О.Ю.